Постанова

від 24.11.2015 по справі 910/14581/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа№ 910/14581/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Терлякова Є.В. - довіреність б/н від 23.10.2015;

від відповідача: Чекменьов Ю.Г. - довіреність № 15 від 13.08.2015;

Бондар Р.В. - довіреність № 16 від 17.08.2015;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекссбудсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2015

у справі № 910/14581/15 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекссбудсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплексбудсервіс"

про стягнення 1 118 494,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекссбудсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" про стягнення 1 118 494,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач (відповідно до угоди про відступлення права вимоги № 1 від 15.04.2015, укладеної з ТОВ "КОМПЛЕКСБУДСЕРВІС") набув право вимоги до відповідача по договору підряду № 173 від 18.12.2012 у сумі 219 168,17 грн., за прострочення сплати яких позивач також нараховує до стягнення 644,28 грн. пені, 817 034,57 інфляційних втрат та 81 647,36 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" на користь ТОВ "Комплекссбудсервіс" 189 000,00 грн. основного боргу, 3780,00 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Комплекссбудсервіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що до позивача, як до нового кредитора, перейшли усі без виключення права первісного кредитора, які передбачені основним договором (в тому числі право стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Комплекссбудсервіс" було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплексбудсервіс" (далі - третя особа); розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.10.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 24.11.2015.

У судовому засіданні 24.11.2015 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2015 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надав пояснення (які підтримав у судовому засіданні) щодо виникнення початкової суми заборгованості у розмірі 275 345,92 грн., на яку нараховувалися штрафні санкції та цивільно-правова відповідальність, яка передбачена ст. 625 ЦК України. При цьому представники відповідача відмовилися від отримання в судовому засіданні копії пояснень через те, що копія не була підписана представником позивача (про що зазначено в протоколі судового засідання).

Крім того, представники відповідача в судовому засіданні 24.11.2015 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Обґрунтованих пояснень стосовно періодів та сум здійсненого контррозрахунку, наявного в матеріалах справи не надали. При цьому зазначили, що до позивача не перейшло право нарахування штрафних санкцій на суму основного боргу, оскільки, на їх думку, таке право мав лише первісний кредитор (третя особа по справі).

При цьому, заява представників відповідача про недопуск представника позивача до участі у судовому засіданні, через неналежність довіреності представника, не приймається судом апеляційної інстанції через безпідставність. Так, колегією суддів встановлена належність, дійсність та допустимість довіреності представника позивача, виданої на ім'я Терлякової Є.В. Разом з цим, виявлена під час судового засідання описка в одній літері імені представника жодним чином не впливає на право вказаної особи представляти інтереси позивача. При тому, що усі паспортні дані повністю співпадають з реквізитами, зазначеними в довіреності (про що також зазначено в протоколі судового засідання).

Представник третьої особи в судове засідання 24.11.2015 не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направленням на адресу місцезнаходження третьої особи копії ухвали від 27.10.2015. Разом з цим, ухвала Київського апеляційного господарського суду від, яка була надіслана третій особі рекомендованим листом на адресу, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (як місцезнаходження даної юридичної особи) повернулася до суду з поміткою: «про закінчення встановленого терміну зберігання».

В свою чергу, ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму) встановлює, що належною адресою є адреса, яка повідомлена суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, пункт 3.9.1. Постанови Пленуму визначає, що в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, з урахуванням неодноразового відкладення розгляду справи, а також продовження строку розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень відповідача на неї, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2012 між ТОВ "Комплексбудсервіс" (субпідрядник) та ПАТ "ТРЕСТ "Київміськбуд-3" (генпідрядник) був укладений договір підряду № 173 (далі - договір), за умовами якого генпідрядник передає, а субпідрядник приймає на себе виконання комплексу спеціальних робіт по виготовленню, доставці та монтажу металевих протипожежних дверей на об'єкті: "Житловий будинок на ділянці №1 (секції в осях 1-13 та в осях 14-26) в складі комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву Осокорки-Північні в Дарницькому р-ні м. Києва", згідно робочої документації.

Відповідно до п. 3.1 договору визначено, що вартість робіт та матеріалів становить 1 294 669,80 грн.

Умовами п. 4.3 договору передбачено, що генпідрядник проводить оплату прийнятих робіт протягом 5-ти (п'яти) банківський днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від замовника об'єкту будівництва у відповідності з п.4.2. цього договору.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов договору між субпідрядником та генпідрядником були підписані акти виконаних будівельних робіт: за лютий 2013 року на суму 168 927,36 грн., за квітень 2013 року на суму 317 437,20 грн., а також за квітень 2013 на суму 486 418,56 грн., за червень 2013 року на суму 115 966,08 грн., за серпень 2013 року на суму 3 836,16 грн. та довідки про вартість будівельних робіт/та витрати до них, відповідно до яких третьою особою було виконано робіт на загальну суму 1 206 726,96 грн.

При цьому, згідно п. 3.5 договору сторонами узгоджено, що субпідрядник сплачує щомісячно генпідряднику за послуги генпідряду кошти в розмірі 2,5% від вартості виконаних робіт. Витрати за надання послуг генпідряду знімаються з оплати за виконані субпідрядником роботи згідно виконання у довідці ф. КБ-3.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 15.04.2015 між ТОВ "КОМПЛЕКСБУДСЕРВІС" (первісний кредитор) та ТОВ "КОМПЛЕКССБУДСЕРВІС" (новий кредитор за договором) була укладена угода про відступлення права вимоги № 1, за умовами якої первісний кредитор надав, а новий кредитор прийняв право грошової вимоги, що належить первісному кредитору по договору підряду № 173 від 18.12.2012 (основний договір), укладеному між відповідачем та третьою особою, на суму 219 168,17 грн.

Відповідно до п. 3 угоди, до нового кредитора переходять усі права та обов'язки первісного кредитора, що передбачені основним договором.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що обґрунтованою та підтвердженою належними доказами є сума залишку несплаченої заборгованості у розмірі 189 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду в цій частині, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Разом з цим, доказів виконання грошового зобов'язання на спірну суму, ані первісному, ані новому кредитору відповідач не надав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вищезазначено, ТОВ "КОМПЛЕКССБУДСЕРВІС" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 219 168,17 грн. При цьому з розрахунку позивача та наданих матеріалів вбачається, що борг за виконані підрядні роботи становить 219 168,17 грн., проте останнім не враховано, що субпідрядником (первісним кредитором) не було здійснено розрахунок з генпідрядником за надані послуги ген підряду у відповідності до п. 3.5 договору на загальну суму 30 168,17 грн. (що не заперечується обома сторонами).

Так, відповідно до актів наданих послуг генпідряду по договору № 173, загальна вартість 2,5 % коштів від вартості виконаних робіт склала 30 168,17 грн. Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було сплачено на користь третьої особи в якості авансових та розрахункових платежів грошові кошти на загальну суму 987 558,79 грн. (тобто неоплаченою залишилася сума не у розмірі 219 168,17 грн., а у розмірі 189 000 грн.).

Таким чином, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за виконані роботи по договору підряду № 173 від 18.12.2012, право вимога за якими до відповідача позивач набув на підставі угоди про відступлення права вимоги № 1 від 15.04.2015, є обґрунтованою лише частково та підлягає задоволенню в частині стягнення 189 000,00 грн.

В свою чергу, судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні вимог позивача в частині стягнення 644,28 грн. пені, 817 034,57 інфляційних втрат та 81 647,36 грн. 3 % річних за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду, нарахованих за період з 04.05.2013 по 30.04.2015.

Рішення в цій частині мотивоване тим, що умовами угоди не передбачено та не встановлено права вимоги нового кредитора до боржника в частині відповідальності за прострочення свого зобов'язання по договору підряду, зокрема, нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, у тому числі за період з моменту прострочення зобов'язання до моменту передачі права вимоги новому кредитору.

В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Так, виходячи з того, що заміна кредитора здійснюється у межах існуючого зобов'язання, боржник має право відповідно до приписів ст. 518 ЦК України висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. При цьому, законодавець передбачив відступлення дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав в повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №3-30гс15).

Як було вищезазначено, суд першої інстанції правомірно проаналізував законність вимоги, яка була передана за договором відступлення права вимоги № 1 від 15.04.2015 та дійшов обґрунтованого висновку про її дійсність у сумі 189 000,00 грн.

Разом з цим, загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання визначенні статтею 625 Цивільного кодексу України, за приписами якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, які нараховуються незалежно від його вини і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до оплати кредиторові.

Виходячи з того, що у даній постанові встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, яке полягає у несвоєчасній сплаті коштів за отримані за договором підряду послуги, а також з'ясована дійсність вимог, переданих за угодою про відступлення права вимоги, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами наведених норм, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України. (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2014 у справі № 7/266-16/8/2011).

Враховуючи викладене, зважаючи на той факт, що умовами п. 3 угоди про відступлення права вимоги, а також безпосередньо ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять усі (без виключення) права та обов'язки первісного кредитора, що існували на момент такого переходу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.

Разом з цим, колегія суддів зазначає про арифметичну необґрунтованість нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних, яка виявляється, зокрема, у частковому недотриманні під час розрахунку положень п. 4.3. договору підряду щодо визначення кінцевої дати оплати по кожному окремому акту виконаних робіт (5 банківських днів з моменту підписання такого акту), а також невірним застосуванням індексів інфляції по окремих місяцях спірного періоду.

При цьому, у здійсненому відповідачем контррозрахунку (а.с. 83-87) обчислення індексу інфляції по актам за квітень 2013 року відбувається на суму боргу у розмірі 568463,54 грн. Тоді як у судовому засіданні представники відповідача не надали обґрунтованих відповідей та жодних доказів стосовно підстав виникнення зазначеної суми, так само як і періодів нарахування фінансових санкцій, які не співпадають з датами часткових погашень заборгованості самим відповідачем. При цьому, відповідних доказів не було надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції та не зазначено про неможливість їх подання з причин, що не залежать від сторони (в розумінні ст. 101 ГПК України).

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку зі сплатою відповідачем станом на 13.02.2013 авансових платежів на суму 380 000 грн., сума непогашеної заборгованості по двом актам за квітень 2013 (до моменту внесення відповідачем 26.07.2013 платежу у розмірі 50000,00 грн.) складала 275345,92 грн. Таким чином, саме за прострочення оплати вказаної суми попередній кредитор (а відтак і новий кредитор) мав право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних по актам за квітень 2013.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що ані в розрахунку позивача, ані в контррозрахунку відповідача не було враховано положення п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму № 14), якими встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, безпідставними є нарахування позивачем інфляційних втрат на заборгованість, що мала місце менше одного місяця, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2015 у справі № 910/9398/13, а також у п. 3.2. Постанови Пленуму № 14).

Суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та розміру 3% річних за прострочення оплати відповідачем отриманих послуг у квітні 2013 (дата підписання актів - 30 квітня 2013 року) з урахуванням часткових погашень заборгованості відповідачем, а також з визначенням вірних початкових та кінцевих дат нарахування (які не виходять за межі заявлених позивачем періодів) та дійшов висновку, що арифметично вірною та обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 53080,34 грн. та сума 3% річних у розмірі 17537,07 грн. за прострочення внесення оплати по актам за квітень 2013 року.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та розміру 3% річних за прострочення оплати відповідачем отриманих послуг у червні 2013 (дата підписання актів - 30 червня 2013 року) з урахуванням часткових погашень заборгованості відповідачем, а також з визначенням вірних початкових та кінцевих дат нарахування (які не виходять за межі заявлених позивачем періодів), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що арифметично вірною та обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 154628,19 грн. та сума 3% річних у розмірі 12452,55 грн. за прострочення внесення оплати по актам за червень 2013 року.

Також суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та розміру 3% річних за прострочення оплати відповідачем отриманих послуг у серпні 2013 (дата підписання акту - 31 серпня 2013 року, часткові погашення відповідачем не здійснювалися), а також з визначенням вірних початкових та кінцевих дат нарахування (які не виходять за межі заявлених позивачем періодів) та дійшов висновку, що арифметично вірною та обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 2805,13 грн. та сума 3% річних у розмірі 189,81 грн. за прострочення внесення оплати по акту за серпень 2013 року

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за прострочення оплати отриманих відповідачем послуг, яка підлягає стягненню на користь позивача (як нового кредитора) складає 210 513,66 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 606 520,91 грн. інфляційних втрат слід відмовити через її безпідставність. Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних у загальному розмірі 30 179,43 грн. Вимога про стягнення 51467,93 грн. 3% річних є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що спеціальна позовна давність встановлюється тривалістю в один роки до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 (далі - Постанови Пленуму № 10) за змістом ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 1 ст. 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст. 175 ГК України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.2 Постанови Пленуму №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином правомірними є доводи відповідача про те, що спеціальний строк позовної давності щодо стягнення неустойки, який встановлюється тривалістю в один рік, сплинув, а відтак суд апеляційної інстанції задовольняє заяву відповідача про застосування строків позовної давності та відмовляє у стягненні 644,28 грн. пені, нарахованої позивачем з порушенням приписів законодавства і цій частині.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 210 513,66 грн. інфляційних втрат та 30 179,43 грн. 3% річних на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині (з новим перерозподілом судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції). В іншій частині рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги позивача відшкодовуються йому судом пропорційно за рахунок відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекссбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 у справі № 910/14581/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 у справі № 910/14581/15 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 210 513,66 грн. інфляційних втрат та 30 179,43 грн. 3% річних, а також в частині розподілу судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД-3" (03058, м.Київ, вул.Леванєвського, 5, код ЄДРПОУ 04012678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКССБУДСЕРВІС" (03126, м.Київ, бульвар Івана Лепсе, 50, кв.51, код ЄДРПОУ 39663027) 210 513 (двісті десять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 30 179 (тридцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 43 коп. 3% річних, а також 8593 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 86 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 189 000,00 грн. основного боргу, а також в частині відмови в стягненні 30 168,17 грн. основного боргу, 644,28 грн. пені, 606 520,91 грн. інфляційних втрат, а також 51 467,93 грн. 3% річних рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 у справі № 910/14581/15 залишити без змін; апеляційну скаргу в іншій частині залишити без задоволення.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД-3" (03058, м.Київ, вул.Леванєвського, 5, код ЄДРПОУ 04012678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКССБУДСЕРВІС" (03126, м.Київ, бульвар Івана Лепсе, 50, кв.51, код ЄДРПОУ 39663027) 2 406 (дві тисячі чотириста шість) грн. 93 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/14581/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім