Постанова

від 26.11.2015 по справі 826/4994/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4994/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Грибан І.О. Ключковича В.Ю. за участю: секретаря судового засіданняНечай Ю.О. представника позивачаХодаковської М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімул» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімул», в якому просив суд стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімул» (код ЄДРПОУ 38124124 ) до Державного бюджету податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 356575,82 грн. на бюджетний рахунок №31119029700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100), з податку на прибуток у розмірі 1 190,00 грн. на бюджетний рахунок №31114165700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 11024000).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімул» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, код ЄДРПОУ 38124124 ) до Державного бюджету податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 354353,82 грн. (триста п'ятдесят чотири тисячі триста п'ятдесят три грн. 82 коп.) на бюджетний рахунок №31119029700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100).

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивач, посилаючись на порушення окружним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити повністю.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У зв'язку із цим, колегія суддів звертає увагу, що за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача, рішення окружного суду в частині, що ним не оскаржена, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - зміні у частині мотивування з таких підстав.

З наявних у справі матеріалів колегією суддів установлено, що ТОВ «Прімул» зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 38124124), перебуває на обліку у позивача, податковою адресою платника, згідно з витягом з ЄДР, є: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Зоологічна, 4А.

Податковий орган, посилаючись на те, що за ТОВ «Прімул» станом на 19.03.2015 обліковується податковий борг у сумі 357765,82 грн., звернувся до суду з даним позовом про стягнення названої суми з розрахункових рахунків платника.

Обґрунтовуючи власні доводи, зазначив, що сума податкової заборгованості ТОВ «Прімул» включає заборгованість:

з ПДВ у розмірі 356575,82 грн.: 12.03.2013 року нараховано пені по уточнюючому розрахунку до декларації №9012416963 від 12.03.2013 року з податку на додану вартість у розмірі 1 634,20 грн.; 12.03.2013 року нараховано по уточнюючому розрахунку до декларації №9012416963 від 12.03.2013 року збільшено суму податку на додану вартість у розмірі 156 502,00 грн.; 12.03.2013 року нараховано по уточнюючому розрахунку до декларації №9012416963 від 12.03.2013 року штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 4 770,00 грн.; 12.03.2013 року нараховано пені по уточнюючому розрахунку до декларації №9012417008 від 12.03.2013 року у розмірі 178,00 грн.; 12.03.2013 року нараховано по уточнюючому розрахунку до декларації №9012416963 від 01.01.2013 року збільшено суму податку на додану вартість у розмірі 67 564,00 грн.; 12.03.2013 року нараховано по уточнюючому розрахунку до декларації №9012416963 від 12.03.2013 рожу штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 2 027.00 грн.;

з податку на прибуток у розмірі 1 190,00 грн.: 12.07.2013 року нараховано по податковому повідомленню-рішенню №0015531510 від 21.05.2013 з податку на прибуток у розмірі 170,00 грн.; 12.07.2013 року нараховано згідно з податковим повідомленням-рішенням №0015541510 від 21.05.2013 року з податку на прибуток у розмірі 1 020,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з платника до Державного бюджету податкової заборгованості з ПДВ у розмірі 354353,82 грн., при цьому виходив з того, що обґрунтованість доводів позивача у цій частині підтверджується наданими ним картками особових рахунків відповідача з ПДВ та ПП, корінцем податкової вимоги, копіями декларацій.

Відмовляючи у решті позову, окружний адміністративний суд м.Києва виходив з того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту надіслання зазначених податкових повідомлень - рішень №0015551510 від 21.05.2013, №0015541510 від 21.05.2013, №0015531510 від 21.05.2013 відповідачу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення та доводам апелянта, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Наявними у справі матеріалами підтверджується, що за ТОВ «Прімул», станом на 19.03.2015 обліковується податковий борг у розмірі 357765,82 грн. (в т.ч. з ПДВ - 356575,82 грн. та з податку на прибуток у розмірі 1 190,00 грн.).

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано розрахунок заборгованості, роздруківку карток особових рахунків з ПДВ та з прибутку підприємств, а також копії: корінця податкової вимоги № 6882-25 від 01.05.2014 з доказами вручення, податкових декларацій №9012416963 від 12.03.2013, №9012417008 від 12.03.2013, № 9051887548 від 20.08.2013, №9059207433 від 20.09.2013, № 9066846798 від 21.10.2013 та податкових повідомлень - рішень №0015551510 від 21.05.2013, №0015541510 від 21.05.2013, №0015531510 від 21.05.2013.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту погашення податкового боргу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Положенням статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст. 60 Податкового кодексу України.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Водночас, суд першої інстанції не перевірив обставин моменту направлення контролюючим органом на адресу відповідача податкової вимоги в контексті того, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Так, на час прийняття рішення судом першої інстанції, у справі були відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обставин направлення відповідачеві податкової вимоги.

В даному випадку, апеляційний суд звертає увагу, що копія конверта (а.с. 11), не підтверджує обставину направлення податкової вимоги, оскільки даний конверт повернувся позивачеві за закінченням терміну зберігання 22.02.2014 , в той час, як вимога №6882-25 датована 01.05.2014, тобто її було прийнято вже після того, як дана кореспонденція направлялася відповідачеві.

Копія рекомендованого повідомлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0303111119530 (а.с. 47), також не є доказом направлення податкової вимоги на адресу відповідача, оскільки наданий позивачем на підтвердження обставин направлення відповідачеві копії позовної заяви, про що свідчить власне його заява (а.с. 44).

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини направлення податкової вимоги та її отримання адресатом, на час вирішення судом спору, не підтверджено жодним належним і допустимим доказом.

На вимогу апеляційного суду щодо надання доказів на підтвердження обставин направлення податкової вимоги відповідачеві та її вручення (а.с. 89), апелянтом надано копію конверта з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 010012748246 (а.с. 87, 88).

З матеріалів вбачається, що вказана кореспонденція направлялася на адресу платника, зазначену у єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з якого наявний у справі (а.с. 52), проте повернулася позивачеві за закінченням терміну зберігання.

Колегія суддів акцентує увагу, що дана кореспонденція, на яку позивач посилається, як на доказ направлення податкової вимоги платникові, була подана до поштового відділення 17.04.2015 (а.с. 88).

Водночас, з даним позовом позивач звернувся до суду 23.03.2015, тобто до того, як надіслав платнику податків вказану вимогу.

Як зазначалося вище, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Вказані обставини свідчать на користь того, що податковий орган звернувся до суду передчасно, до сплину цього 60 денного строку.

Отже, виходячи з меж оскарження постанови суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що окружний суд прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову, проте обґрунтування такого висновку є помилковим.

Так, відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з непідтвердженості факту направлення позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень №0015551510 від 21.05.2013, №0015541510 від 21.05.2013, №0015531510 від 21.05.2013 відповідачу.

Проте, такі висновки не відповідають обставинам, оскільки спростовується наявними у справі доказами, наданими апелянтом (а.с. 62, 63).

З цього приводу апеляційний суд звертає увагу, що в силу положень частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведене дає підстави для висновку, що суд, якщо на його думку не вистачає доказів на підтвердження факту надіслання зазначених податкових повідомлень - рішень платникові, повинен був запропонувати стороні надати ці докази.

Разом з тим, суд першої інстанції, в порушення наведених норм цього не зробив, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, суд, всупереч вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права у цій частині.

Колегія суддів звертає увагу, що за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача рішення суду першої інстанції в частині, що ним не оскаржена, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом. Відповідачами постанова окружного суду не оскаржена.

Оскільки в частині задоволених судом вимог, постанова сторонами не оскаржена, а також зважаючи на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові Пленуму від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з пунктом 13.1 якої апеляційний суд не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення, колегія суддів не надає правової оцінки висновкам суду в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судове рішення в частині відмови у задоволенні позову ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова зміні у мотивувальній частині.

Керуючись статтями 197, 202, 205, 207, 212, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімул» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції, наведеній у даній постанові.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).

Головуючий суддя Судді Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Ключкович В.Ю.