Рішення

від 25.11.2015 по справі 905/2686/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.2015 Справа № 905/2686/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення основного боргу у розмірі 750207,18грн. та 3% річних в розмірі 1973,15грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: Сімон Р.П. (за довіреністю №20/10-2015);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 25.11.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД», м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 867332,71грн, 3% річних у розмірі 3554,50грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №277 АЭС сн від 05.09.2011р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 534, 546, 549, 550, 551, 552, 610, 611, 612, 622, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: видаткові накладні №РН-0000001 від 24.01.2014р., №РН-0000002 від 03.04.2014р., №РН-0000004 від 09.04.2014р., №РН-0000057 від 13.12.2013р., №РН-0000056 від 09.12.2013р., №РН-0000055 від 26.11.2013р., №РН-0000054 від 22.11.2013р., №РН-0000053 від 13.11.2013р., №РН-0000050 від 21.10.2013р., №РН-0000051 від 21.10.2013р., №РН-0000048 від 20.09.2013р., №РН-0000046 від 22.08.2013р., №РН-0000045 від 15.08.2013р., №РН-0000044 від 08.08.2013р., №РН-0000043 від 01.08.2013р., №РН-0000042 від 22.07.2013р. від 13.12.2013р., №РН-0000041 від 15.07.2013р., №РН-0000040 від 09.07.2013р., №РН-0000037 від 01.07.2013р., №РН-0000036 від 25.06.2013р., №РН-0000035 від 17.06.2013р., №РН-0000034 від 11.06.2013р., №РН-0000032 від 04.06.2013р., №РН-0000028 від 27.05.2013р., №РН-0000027 від 20.05.2013р., №РН-0000026 від 10.05.2013р., №РН-0000024 від 26.04.2013р., №РН-0000023 від 19.04.2013р., №РН-0000019 від 12.04.2013р., №РН-0000016 від 27.03.2013р., №РН-0000014 від 19.03.2013р., №РН-0000013 від 11.03.2013р., №РН-0000012 від 04.03.2013р., №РН-0000011 від 18.02.2013р., №РН-0000010 від 15.02.2013р., №РН-0000008 від 13.02.2013р., №РН-0000007 від 07.02.2013р., №РН-0000005 від 01.02.2013р., №РН-0000004 від 25.01.2013р., №РН-0000003 від 18.01.2013р., №РН-0000002 від 10.01.2013р., №РН-0000009 від 02.01.2013р.: платіжні доручення на загальну суму 1164681,12грн.; вимогу б/н б/д про сплату заборгованості; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 07.10.2015р.; наказ №5-К від 01.10.2004р. про призначення Черпак С.О. на посаду директора.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довіреності №409 від 06.04.2014р., №216 від 18.01.2013р., №422 від 30.01.2013р., №625 від 12.02.2013р., №751 від 25.02.2013р. на отримання товару; договір №277 АЭС сн від 05.09.2011р.; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; письмове підтвердження про відсутність в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, та відсутність рішення цих органів з такого спор; видаткову накладну №РН-0000018 від 05.04.2013р.; заява про зменшення розміру позовних вимог від 25.11.2015р. з додатком.

09.11.2015р. на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву №523/1132 від 06.11.2015р., в якому останній проти позовних вимог заперечив в частині стягнення заборгованості в розмірі 117125,53грн., посилаючись на відсутність вхідного сальдо у вказаній сумі станом на 01.01.2013р.

Представник позивача у судове засідання 25.11.2015р. з'явився, підтримав позовні вимоги з рахуванням заяви про їх зменшення та пояснив суду, що зменшує позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості на суму 117125,53грн., яка була розрахована позивачем не за доданими до матеріалів справи первинними документами, а згідно відомостей бухгалтерії, сальдо на 01.01.2013р. - 117125,53грн., про що зазначалось в акті звірки взаємлрозрахунків.

Відповідач у судове засідання 25.11.2015р. не з'являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою відповідача.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 87535, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, пл. Машинобудівельників, 1.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №277АЭС сн (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості згідно Специфікації №1.

Відповідно п. 4.4., зобов'язання постачальника з поставки вважаються виконаними, а товар прийнятим покупцем з моменту підписання представниками сторін відповідних товарних накладних.

Форма розрахунку - передоплата в розмірі 30% від суми поставки. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 календарних днів (п. 5.3. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р. (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору №277 АЭС сн від 05.09.2011р. позивач 17.04.2015р. поставив продукцію відповідачу на суму загальну суму 750207,18грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000001 від 24.01.2014р., №РН-0000002 від 03.04.2014р., №РН-0000004 від 09.04.2014р., №РН-0000057 від 13.12.2013р., №РН-0000056 від 09.12.2013р., №РН-0000055 від 26.11.2013р., №РН-0000054 від 22.11.2013р., №РН-0000053 від 13.11.2013р., №РН-0000050 від 21.10.2013р., №РН-0000051 від 21.10.2013р., №РН-0000048 від 20.09.2013р., №РН-0000046 від 22.08.2013р., №РН-0000045 від 15.08.2013р., №РН-0000044 від 08.08.2013р., №РН-0000043 від 01.08.2013р., №РН-0000042 від 22.07.2013р. від 13.12.2013р., №РН-0000041 від 15.07.2013р., №РН-0000040 від 09.07.2013р., №РН-0000037 від 01.07.2013р., №РН-0000036 від 25.06.2013р., №РН-0000035 від 17.06.2013р., №РН-0000034 від 11.06.2013р., №РН-0000032 від 04.06.2013р., №РН-0000028 від 27.05.2013р., №РН-0000027 від 20.05.2013р., №РН-0000026 від 10.05.2013р., №РН-0000024 від 26.04.2013р., №РН-0000023 від 19.04.2013р., №РН-0000019 від 12.04.2013р., №РН-0000016 від 27.03.2013р., №РН-0000014 від 19.03.2013р., №РН-0000013 від 11.03.2013р., №РН-0000012 від 04.03.2013р., №РН-0000011 від 18.02.2013р., №РН-0000010 від 15.02.2013р., №РН-0000008 від 13.02.2013р., №РН-0000007 від 07.02.2013р., №РН-0000005 від 01.02.2013р., №РН-0000004 від 25.01.2013р., №РН-0000003 від 18.01.2013р., №РН-0000002 від 10.01.2013р., №РН-0000009 від 02.01.2013р.: платіжні доручення на загальну суму 1164681,12грн.

Дані накладні були підписані уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей: №409 від 06.04.2014р., №216 від 18.01.2013р., №422 від 30.01.2013р., №625 від 12.02.2013р., №751 від 25.02.2013р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

25.11.2015р. позивач через канцелярію суду надав заяву про зменшення позовних вимог б/н від 25.11.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 750207,18грн. та 3% річних в розмірі 1973,15грн. та повернути суму сплаченого судового збору у розмірі 1780,61грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 25.11.2015р, а саме: про стягнення основного боргу у розмірі 750207,18грн. та 3% річних в розмірі 1973,15грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №277 АЭС сн від 05.09.2011р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №277 АЭС сн від 05.09.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №277 АЭС сн від 05.09.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію в строк, який визначений в договорі №277 АЭС сн від 05.09.2011р., а саме - передоплата в розмірі 30% від суми поставки, остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 календарних днів. Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними: №РН-0000001 від 24.01.2014р., №РН-0000002 від 03.04.2014р., №РН-0000004 від 09.04.2014р., №РН-0000057 від 13.12.2013р., №РН-0000056 від 09.12.2013р., №РН-0000055 від 26.11.2013р., №РН-0000054 від 22.11.2013р., №РН-0000053 від 13.11.2013р., №РН-0000050 від 21.10.2013р., №РН-0000051 від 21.10.2013р., №РН-0000048 від 20.09.2013р., №РН-0000046 від 22.08.2013р., №РН-0000045 від 15.08.2013р., №РН-0000044 від 08.08.2013р., №РН-0000043 від 01.08.2013р., №РН-0000042 від 22.07.2013р. від 13.12.2013р., №РН-0000041 від 15.07.2013р., №РН-0000040 від 09.07.2013р., №РН-0000037 від 01.07.2013р., №РН-0000036 від 25.06.2013р., №РН-0000035 від 17.06.2013р., №РН-0000034 від 11.06.2013р., №РН-0000032 від 04.06.2013р., №РН-0000028 від 27.05.2013р., №РН-0000027 від 20.05.2013р., №РН-0000026 від 10.05.2013р., №РН-0000024 від 26.04.2013р., №РН-0000023 від 19.04.2013р., №РН-0000019 від 12.04.2013р., №РН-0000016 від 27.03.2013р., №РН-0000014 від 19.03.2013р., №РН-0000013 від 11.03.2013р., №РН-0000012 від 04.03.2013р., №РН-0000011 від 18.02.2013р., №РН-0000010 від 15.02.2013р., №РН-0000008 від 13.02.2013р., №РН-0000007 від 07.02.2013р., №РН-0000005 від 01.02.2013р., №РН-0000004 від 25.01.2013р., №РН-0000003 від 18.01.2013р., №РН-0000002 від 10.01.2013р., №РН-0000009 від 02.01.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у розмірі 750207,18грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 750207,18грн.

Відповідач свої обов'язки з оплати поставленої продукції не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 750207,18грн. не надано. Крім того, відповідач до відзиву на позовну заяву надав акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2013р. - 04.11.2015р., підписаний головним бухгалтером відповідача, в якому значиться кінцеве сальдо у розмірі 750207,18грн.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 750207,18грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період 17.08.2015р.- 17.09.2015р. в розмірі 1973,15грн. (розрахунок додається).

Суд враховує, що умовами договору, сторони встановили порядок та термін оплати за поставлений товар - передоплата в розмірі 30% від суми поставки, остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 календарних днів.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, правові підстави та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у сумі 1973,15грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД", м. Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 750207,18грн. та 3% річних в розмірі 1973,15грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87535, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, пл. Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 25605170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" (49018, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пров. Квітковий, 63, ЄДРПОУ 24437428) суму основного боргу у розмірі 750207,18грн., 3% річних в розмірі 1973,15грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 11282,70грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" (49018, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пров. Квітковий, 63, ЄДРПОУ 24437428) судовий збір у розмірі 1780,61грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.11.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 15415/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу,

1 - відповідачу.