Рішення

від 12.11.2015 по справі 910/17811/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/124/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015 Справа № 910/17811/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мукачеве, Закарпатська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс Континент", м.Запоріжжя,

про стягнення 18020,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.09.2015р. справу №910/17811/15 передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2015р. прийнято справу до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/124/15 та призначено розгляд справи на 27.10.2015р.

Предметом розгляду є позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс Континент» про стягнення заборгованості в сумі 10 962,00 грн. за товар, поставлений відповідачу за видатковими накладними № 796 від 30.08.2013 р. та № 914 від 26.09.2013 р., а також стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 04.09.2013 р. по 06.07.2015 р. в сумі 590,76 грн. та інфляційних втрат за жовтень 2013 року - травень 2015 року в сумі 6 467,58 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 509, 510, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Сторони своїх представників в судове засідання 27.10.2015р. не направили.

Від позивача 27.10.2015р. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою від 16.09.2015р. позивача було зобов'язано надіслати позовну заяву, з якою позивач звернувся до господарського суду м. Києва, а саме №97 від 06.07.2015р., відповідачу.

У зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням сторонами вимог суду в повному обсязі, суд ухвалою від 27.10.2015 р. відклав розгляд справи на 12.11.2015 р.

Сторони своїх представників в судове засідання 27.10.2015р. не направили. У зв'язку з цим фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Позивач надав докази надсилання відповідачу позовної заяви №97 від 06.07.2015р. з додатками, а також клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не направив у судове засідання свого представника, причин неявки не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалами суду від 16.09.2015 р. та від 27.10.2015 р., які надсилались на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (проспект Леніна, 158-Б, м.Запоріжжя, 69057), відповідач з реєстру не виключений, що підтверджується витягом з цього реєстру станом 16.09.2015 р. Надіслана відповідачу ухвала від 16.09.2015 р. повернулась до суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання. Ухвала від 27.10.2015. до суду не поверталась.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд зазначає, що 14.11.2015 р. є останнім днем строку розгляду справи, клопотань про продовження цього строку від сторін не надходило.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи і розгляд справи можливий без присутності в судовому засіданні представників сторін.

В судовому засіданні 12.11.2015 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У серпні - вересні 2013 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10 962,00 грн. згідно видаткових накладних № 798 від 30.08.2013 р. на суму 5 358,00 грн., №914 від 26.09.2013 р. на суму 5 604,00 грн. та виписав рахунки на оплату цього товару №860 від 30.08.2013 р. на суму 5 358,00 грн., № 980 від 26.09.2013 р. на суму 5 604,00 грн. З боку відповідача на видаткових накладних міститься підпис особи, яка приймала товар, та печатка підприємства.

Оскільки оплата товару не була здійснена відповідачем, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 15.05.2015 р. № 81 про сплату боргу та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань. У відповідь відповідач повідомив, що на ТОВ «Глобал Транс Континент» відкрито дві кримінальні справи щодо попередніх керівників по факту розкрадання матеріальних цінностей. У зв'язку з цим іде перевірка всіх постачальників відповідача. Тому позивачу слід надати відповідачу всі документи, на підставі яких відпускався товар, для перевірки фіктивності даних відвантажень.

Враховуючи викладене, позивач звернуся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 962,00 грн., а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 04.09.2013 р. по 06.07.2015 р. в сумі 590,76 грн. та інфляційних втрат за жовтень 2013 року - травень 2015 року в сумі 6 467,58 грн.

Суд зазначає, що видаткові накладні та рахунки виписані на підставі договору № ЛН-74110 від 03.06.2013р. Позивач надав письмові пояснення суду, що цей договір був підписаний з боку позивача та переданий відповідачу для підпису, однак до цього часу відповідач не повернув позивачу підписаний примірник договору, що, на думку, позивача, свідчить про небажання відповідача підписувати цей договір. Тому позовні вимоги заявлені позивачем на підставі видаткових накладних.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зміст прав та обов'язків сторін, по яких сторонами досягнута згода, свідчить про укладення між сторонами правочину купівлі-продажу товару. А саме: позивач, здійснивши поставку товару на підставі видаткових накладних, а відповідач - прийнявши товар на умовах цих видаткових накладних, в яких зазначено вид, кількість та ціну товару, уклали правочин, який за своїм змістом містить істотні умови договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки угодою сторін не встановлено іншого, продукція мала бути оплачена відповідачем після прийняття товару. Так, за видатковою накладною № 796 від 30.08.2013 р. на суму 5 358,00 грн. продукція мала бути оплачена з 01.09.2013 р., а за видатковою накладною №914 від 26.09.2013 р. на суму 5 604,00 грн. - з 27.09.2013 р.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В порушення вищенаведених вимог законодавства та погоджених сторонами умов, відповідач не оплатив поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 10 962,00 грн.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

Також суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів недійсності вчинених сторонами правочинів суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену продукцію в сумі 10 962,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати продукції позивачем нараховані 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 04.09.2013 р. по 06.07.2015 р. в сумі 590,76 грн. та інфляційні втрати за жовтень 2013 року - травень 2015 року в сумі 6 467,58 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірений. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 590,76 грн. та інфляційних втрат у сумі 6 467,58 грн. визнані судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом повністю.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс Континент" (проспект Леніна, 158-Б, м.Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 37371622) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, 89600, адреса для листування: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) основний борг за поставлену продукцію в сумі 10 962,00 грн. (десять тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 590,76 грн. (п'ятсот дев'яносто грн. 76 коп.), інфляційні втрати в сумі 6 467,58 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят сім грн. 58 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 25.11.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.