Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/24837/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/24837/15

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауерс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Яковіщук Я.М. - за довіреністю від 21.09.2015р.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 16 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауерс" (відповідач) про стягнення 19 783,20 грн. основного боргу, 1 093,12 грн. інфляційних втрат, 220,79 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснено оплати наданих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/24837/15. Розгляд справи призначено на 26.10.2015р.

22.10.2015р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи

В судове засідання, призначене на 26.10.2015р., з'явився представник позивача, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015р. розгляд справи відкладено на 16.11.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пауерс" (надалі - споживач) займає приміщення за адресою: м. Київ, вул. М. Житомирська, 6/5.

13.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі -постачальник) та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (надалі - виконавець) укладено Договір № 32-0050 на постачання теплової енергії у гарячій воді

Згідно з п 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався її отримати та оплатити відповідно до умов, викладених цьому договорі.

Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року із заявленими споживачем величинами прєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1 до цього договору (п. 2.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3.1. договору споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Судом встановлено, що у період з 25.10.2010 року по 21.04.2011 року надання комунальних послуг відповідачу (за адресою: м. Київ, вул. М. Житомирська, 6/5) Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" здійснювалось без укладання договору.

Позивач стверджує, що відповідачем за період з 25.10.2010 року по 21.04.2011 року було спожито комунальні послуги на суму 19 783,20 грн., проте оплати останніх не здійснено, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього разом з заборгованістю з вартості спожитих комунальних послуг на вказану суму, 1 093,12 грн. інфляційних втрат та 220,79 грн. 3% річних

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. вказаного 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

При цьому відповідно до ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - своєчасне та якісне надання послуг, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме як обов'язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від обов'язку здійснення оплати за спожиті комунальні послуги.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг в період з 25.10.2010 року по 21.04.2011 року сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

При цьому, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Судом встановлено, що за період 25.10.2010 року по 21.04.2011 року, позивачем надано відповідачу комунальні послуги в розмірі 19 783,20 грн., що підтверджується обліковими картками та рахунками на оплату за відповідний період.

Доказів оплати грошових коштів за фактично надані послуги за спірний період з боку споживача на користь виконавця суду не надано.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів здійснення з боку позивача на користь відповідача оплати фактично наданих комунальних послуг за період з 25.10.2010 року по 21.04.2011 року суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за комунальні послуги в розмірі 19 783,20 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 093,12 грн. інфляційних втрат та 220,79 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16.07.2015 року позивач звернувся до відповідача із претензією щодо сплати фактично спожитих комунальних послуг в розмірі 19 783,20 грн. (разом з рахунками на оплату), при цьому період нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивачем визначено з 25.11.2010 року по 01.05.2011 року.

Враховуючи викладене, строк виконання зобов'язання з оплати наданих комунальних послуг на заявлений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат не настав, що зумовлює залишення без задоволення позовних вимог про стягнення 1 093,12 грн. інфляційних втрат та 220,79 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕРС" (01001, м. Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 6/5, ідентифікаційний код 32073944) на користь Комунального підприємства "ЦЕНТР ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838), грошові кошти: 19 783,20 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 20 копійок) основного боргу, 1 142,14 грн. (одна тисяча сто сорок дві гривні 14 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/24837/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.11.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало