Рішення

від 23.11.2015 по справі 910/25305/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015Справа №910/25305/15

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест ЛТД Плюс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Стадніков Д.В. - за довіреністю від 29.01.2014р.;

від відповідача: Солтик О.С. - директор.

В судовому засіданні 23 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест ЛТД Плюс" (відповідач) про стягнення 63 627,67 грн. заборгованості за кредитом, 19 619,55 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 22 057,71 грн. пені, 4 008,55 грн. комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов'язань зі сплати кредиту за договором б/н від 25.03.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25305/15. Розгляд справи призначено на 26.10.2015р.

В судовому засіданні 26.10.2015р. у справі оголошено перерву до 04.11.2015р.

В судовому засіданні 04.11.2015р. у справі оголошено перерву до 23.11.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест ЛТД Плюс" звернулося до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку» (далі - Заява, належним чином завірена копія документу долучена до матеріалів справи).

Згідно Заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови, копія в справі), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26004060404388 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Позивач стверджує, що у зв'язку із тим, що відповідач допустив порушення виконання своїх зобов'язань зі сплати кредиту за договором від 25.03.2011р., з останнього підлягає стягненню 63 627,67 грн. заборгованості за кредитом, 19 619,55 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 22 057,71 грн. пені, 4 008,55 грн. комісії за користування кредитом.

Оцінивши в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Як встановлено судом, 25.03.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку».

Згідно Заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26004060404388 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно до пункту 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано умови укладеного договору, а саме надано кредитні кошти відповідачу, однак, станом на день розгляду справи у відповідача існує перед позивачем заборгованість за кредитом в розмірі 63 627,67 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 19 619,55 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (належним чином завірені копії виписок в справі).

В судовому засіданні відповідач факт наявності боргу визнав, просив додатковий час для врегулювання спору з позивачем, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства.

Позивач, в свою чергу, заперечив щодо можливості врегулювання спору, вказавши, що в результаті проведення протягом розгляду справи переговорів з відповідачем не надалося за можливе дійти згоди щодо умов врегулювання спору.

Пунктами 3.18.4.1., 3.18.4.1.1. - 3.18.4.1.3. Умов, затверджено порядок розрахунків, а саме, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта шодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 10221К2W6S041 від 23.04.2015 року, у якій просив погасити заборгованість за Договором (направлення претензії підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком).

Однак, доказів належного виконання обов'язків за Договором відповідачем не надано, зворотного суду не доведено.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів повернення кредиту та процентів, станом на день розгляду спору до суду позичальником не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 63 627,67 грн. заборгованості за кредитом та 19 619,55 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин невиконання з боку відповідача умов Договору перед позивачем щодо повернення кредиту, визначеного порядку розрахунку, обґрунтованою є позовна вимога про стягнення з відповідача 4 008,55 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 3.18.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4., 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, визначеного порядку розрахунків, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку із чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 22 057,71 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 1 827,00 грн., в той час, як виходячи з ціни позову (109 313,48 грн.), судовий збір, який підлягав сплаті за звернення до суду з позовом становить 1 639,70 грн. (1,5 % ціни позову).

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 187,30 грн.

Судовий збір в розмірі 1 639,70 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ ЛТД ПЛЮС" (02068, м. Київ, вулиця Тростянецька, будинок 6, квартира 219, ідентифікаційний код 37257852), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 14360570), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 63 627,67 грн. (шістдесят три тисячі шістсот двадцять сім гривень 67 копійок) заборгованості за кредитом, 19 619,55 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 55 копійок) заборгованості по процентам за користування кредитом, 22 057,71 грн. (двадцять дві тисячі п'ятдесят сім гривень 71 копійка) пені, 4 008,55 грн. (чотири тисячі вісім гривень 55 копійок) комісії за користування кредитом, 1 639,70 грн. (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять гривень 70 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 14360570) частину судового збору в розмірі 187,30 грн. (сто вісімдесят сім гривень 30 копійок), перерахованого платіжним дорученням № IHB98B11JA від 08.06.2015 року.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.11.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало