Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/22649/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/22649/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О. доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТВН ГРУП» простягнення 61 614 438,50 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О. (надалі - ПАТ «Банк «Демарк») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВН ГРУП» (надалі - ТОВ «ТВН ГРУП») про стягнення 61 614 438,50 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 29.04.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір №493, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Демарк» надає ТОВ «ТВН ГРУП» кредит у розмірі 38 000 000,00 грн. строком по 16.01.2015. Як зазначає позивач, він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 26.08.2015 у відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором у розмірі 61 614 438,50 грн., з яких: 38 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 10 228 333,35 грн. - заборгованість за відсотками, 11 196 986,30 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 2 189 118,85 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2015 порушено провадження по справі №910/22649/15 та призначено розгляд справи на 06.10.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2015 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.11.2015.

09.11.2015 від позивача через загальний відділ суду надійшло клопотання згідно змісту якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі при цьому, просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника ПАТ «Банк «Демарк».

Представник позивача в судове засідання 10.11.2015 не з'явився, разом з цим суд враховує подане позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ «Банк «Демарк».

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.11.2015 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

29.04.2013 р. між ПАТ «Банк «Демарк» (банк) та ТОВ «ТВН ГРУП» (позичальник) було укладено Кредитний договір №493 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 38 000 000,00 грн. строком по 24.04.2014, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% річних.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 3.2 Кредитного договору, кредит надається позичальнику для забезпечення поточної діяльності.

За умовами п. 3.5.1 Кредитного договору, позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 18% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Пунктом 7.1 Кредитного договору обумовлено, що позичальник зобов'язується виконувати вимоги цього договору та несе відповідальність за невиконання цього договору згідно з положеннями цього договору та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.3 Кредитного договору у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.4.1 цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 25% річних.

Згідно із п. 7.4 Кредитного договору, у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості по дату здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 Кредитного договору визначено, що у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення строку сплати платежу за надання кредиту, визначеному п. 4.1.1 цього договору, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплаченої своєчасно плати за надання кредиту із розрахунку фактичної кількості построчених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості з платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.6 Кредитного договору).

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, даний кредитний договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Цей договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цього договору.

Договорами №1 від 24.04.2014, №2 від 30.05.2014 та №3 від 27.06.2014 про внесення змін до Кредитного договору №493 сторонами було погоджено строк повернення кредиту продовжити по 16.01.2015 та п. 3.5.1 Кредитного договору викласти в наступній редакції: « 3.5.1. Позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 18% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту. Відсотки нараховані за травень-серпень 2014 р. підлягають сплаті в строк по 30.09.2014 р.».

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконані умови Кредитного договору та надано кредитні кошти у загальну розмірі 38 000 000,00 грн., які було перераховано на поточний рахунок відповідача, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідним меморіальним ордером №493 (#76532481) від 29.04.2013 та банківською випискою по рахунку (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).

Однак, позичальник, взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 61 614 438,50 грн. (з яких: 38 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 10 228 333,35 грн. - заборгованість по відсотках за період з 01.06.2014 по 26.08.2015, 11 196 986,30 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 27.02.2015 по 26.08.2015, 1 189 118,85 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за період з 27.02.2015 по 26.08.2015).

За таких обставин, ПАТ «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О. звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «ТВН ГРУП» про стягнення 61 614 438,50 грн. (з яких: 38 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 10 228 333,35 грн. - заборгованість по відсотках за період з 01.06.2014 по 26.08.2015, 11 196 986,30 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 27.02.2015 по 26.08.2015, 1 189 118,85 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за період з 27.02.2015 по 26.08.2015), у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором №493 від 29.04.2013.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «ТВН ГРУП» було укладено Кредитний договір №493 від 29.04.2013, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 38 000 000,00 грн. строком до 16.01.2015, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% річних.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши ТОВ «ТВН ГРУП» за Кредитним договором №493 від 29.04.2013 кредитні кошти, тоді як ТОВ «ТВН ГРУП» свої зобов'язання за даним Кредитним договором належним чином не виконало, у зв'язку з чим у ПАТ «Банк «Демарк» виникло право вимоги до боржника щодо сплати заборгованості за спірним Кредитним договором.

Заборгованість ТОВ «ТВН ГРУП» по тілу кредиту за Кредитним договором станом на день звернення з позовом до суду становить 38 000 000,00 грн. та заборгованість за відсотками за період з 01.06.2014 по 26.08.2015 - 10 228 333,35 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, вони мають бути передбачені законом або договором.

Відповідно до п. 7.4 Кредитного договору, у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості по дату здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 Кредитного договору визначено, що у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення строку сплати платежу за надання кредиту, визначеному п. 4.1.1 цього договору, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплаченої своєчасно плати за надання кредиту із розрахунку фактичної кількості построчених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості з платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.6 Кредитного договору).

Оскільки позичальником - ТОВ «ТВН ГРУП» було порушено зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом, то у ПАТ «Банк «Демарк» виникло право нарахувати штрафні санкції за невиконання зазначених зобов'язань у розмірі 2 189 118,85 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 27.02.2015 по 26.08.2015 та 11 196 986,30 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 27.02.2015 по 26.08.2015), у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором №493 від 29.04.2013.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Банк «Демарк» до ТОВ «ТВН ГРУП» щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за позовом у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач був звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВН ГРУП» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 50-Б; ідентифікаційний код 35524160) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28; ідентифікаційний код 19357516) заборгованість за кредитом у розмірі 38 000 000 (тридцять вісім мільйонів) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 10 228 333 (десять мільйонів двісті двадцять вісім тисяч триста тридцять три) грн. 35 коп., пеню за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 2 189 118 (два мільйони сто вісімдесят дев'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 85 коп. та пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 11 196 986 (одинадцять мільйонів сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 30 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВН ГРУП» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 50-Б; ідентифікаційний код 35524160) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

В судовому засіданні 10.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.11.2015 р.

Суддя В.О. Демидов