Рішення

від 24.11.2015 по справі 910/27599/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа №910/27599/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/27599/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське

підприємство «Парк»;

до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень

Солом'янського району м. Києва;

про стягнення 270 313,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаров В.В., директор, наказ № 5-К від 04.07.2012р.;

від відповідача: Чернобук О.В., довіреність б/н від 11.11.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Парк» (надалі - позивач) з позовом до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (надалі - відповідач) про стягнення 270 313,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 02/04/13 закупівлі товару від 02.04.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 152 576,00 грн., за прострочення оплати якої нараховано 9 831,75 грн. - 3% річних та 107 900,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2015р. порушено провадження у справі № 910/27599/15 та призначено її розгляд на 12.11.2015р.

В судовому засіданні 12.11.2015р. було оголошено перерву до 24.11.2015р.

Присутній у судовому засіданні 24.11.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на відсутність такого виду відповідальності у договорі.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № 02/04/13 закупівлі товару, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався у 2013 році поставити відповідачу у визначені договором строки дерева, кущі, які зазначені в замовленнях або Специфікаціях, як додаток до цього договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти й оплатити товар.

Предмет договору: код ДК - «Продукція та послуги лісорозсадників - 02.01.5 - дерева» (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору, найменування, кількість, номенклатура, асортимент та ціна товару вказуються в замовленнях або Специфікаціях, як додатку до цього договору.

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору позивач за видатковою накладною № 43 від 30.06.2013р., копія якої залучена до матеріалів справи, а оригінал було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 342 576,00 грн.

Відповідно до п.4.2 договору, оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу упродовж 3 (трьох) банківських днів після фактичної поставки товару (його частини) й підписання сторонами відповідних приймально-здавальних документів на товар.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 190 000,00 грн., що підтверджується довідкою банку вих. № Р1-87/31-1042 від 23.11.2015р. з рахунку позивача, проте повну вартість отриманої продукції на суму 152 576,00 грн. позивачу не оплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію становить 152 576,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 152 576,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 152 576,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 9831,75 грн. - 3% річних та 107 900,00 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з 06.07.2013р. по 01.10.2015р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Вказане вище, спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 9831,75 грн. та інфляційних втрат у сумі 107 900,00 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, м. Київ, вул. Новопольова, 95; код ЄДРПОУ 31806913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Парк» (08330, Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, вул. Леніна, 127; код ЄДРПОУ 37417022) основний борг у сумі 152 576 грн. 00 коп., 9831 грн. 75 коп. - 3% річних, інфляційні втрати - 107 900 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4054 грн. 71 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 30.11.2015р.

Суддя А.І. Привалов