Рішення

від 25.11.2015 по справі 910/26426/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015Справа №910/26426/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС БЕТОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія №7" простягнення 39 096,54 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Томіна А.І. - представник за довіреністю від 02.01.15; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 25.11.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС БЕТОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія №7" про стягнення 39 096,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.04.2015 між сторонами було укладено договір про надання послуг транспортними засобами № 38/У-38-15, на підставі якого позивачем були надані завантажувально-розвантажувальні послуги на загальну суму 57 177,00 грн. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не оплатив в повному обсязі вартість отриманих послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 39 096,54 грн., з яких: 30 420,00 грн. основна заборгованість, 3 622,70 грн. штраф, 4 797,65 грн. пеня та 256,19 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26426/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 11.11.2015.

У судове засідання, призначене на 11.11.2015, з'явився представник позивача, надав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи, та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів та враховуючи усне клопотання позивача, суд відклав розгляд справи на 25.11.15.

24.11.15 через канцелярію суду позивач надав додаткові документи, що були залучені до матеріалів справи, а також заяву про зменшення позовних вимог. У вказаній заяві позивач зазначив, що після подання позову відповідач підписав та повернув позивачеві акт наданих послуг № 9/30/06 від 30.09.15 на суму 7132,00 грн., таким чином заборгованість відповідача збільшилась на 7 132,00 грн. Разом з тим, після звернення позивача з даним позовом до суду, 13.10.15, 21.10.15 та 30.10.15 відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 37 552,00 грн. Крім того, 31.10.2015 р. сторони підписали ще один акт наданих послуг № 11/02/36 на суму 5 046,00 грн., таким чином станом на момент вирішення спору розмір заборгованості відповідача складає 5 046,00 грн.

В судове засідання 25.11.2015 р. з'явився представник позивача, який підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, надав пояснення по суті спору.

Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог суд прийняв її до розгляду виходячи з наступного.

Позивач, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Дослідивши заяву позивача, суд дійшов висновку, що у вказаній заяві позивач одночасно зменшив розмір позовних вимог в частині погашеної відповідачем заборгованості в розмірі 37 552,00 грн. та збільшив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги за актами від 30.09.15 на суму 7132,00 грн. та від 31.10.15 на суму 5046,00 грн. Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 5046,00 грн. основної заборгованості, 3622,70 грн. штрафу, 4797,65 грн. пені та 256,19 грн. - 3 % річних.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034869972, відповідно до якого ухвалу суду від 11.11.2015 р. відповідач отримав 18.11.2015р.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7» (далі - відповідача, замовник) було укладено договір № 38/У-38-15 про надання послуг транспортними засобами (надалі по тексту - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику в установленому даним Договором порядку завантажувально-розвантажувальні послуги а допомогою краном ДЄК 251 № рег 20590 № зав. 2458 з довжиною стріли 27,75 м, з машиністами (водіями) виконавця на об'єкті замовника, розташованого за адресою: м. Київ, вул. О Трутенка, 3 у Голосіївському районі, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах даного договору та додатків до нього, розрахуватись за надані краном послуги.

Згідно з пунктом 2.1. Договору оплата за надані послуги здійснюється згідно фактично наданих виконавцем послуг замовнику з урахуванням умов даного договору.

Відповідно до п.2.1.1 договору ціна надання послуг краном становить з урахуванням ПДВ 130 грн. за 1 годину надання послуг та без врахування вартості пального.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що вартість перевезення і монтажу крану з бази виконавця на об'єкт замовника складає 15000,00 грн.

Відповідно до п.2.8 договору надані виконавцем акти приймання-передачі наданих послуг замовник зобов'язується підписувати та повертати виконавцю протягом 3-х робочих з моменту їх отримання від виконавця або надати мотивовану відмову від підписання у вказаний строк у разі виникнення зауважень.

Пунктами 3.2.1, 3.2.2 договору передбачено, що оплата за фактично надані послуги замовник здійснює кожну неділю або щомісячно. Розрахунок за надані послуги протягом тижня здійснюється замовником протягом 2 банківських днів на підставі отриманих від виконавця рахунка та копії подорожнього листа; розрахунок за надані послуги за місяць здійснюється замовником протягом 3 банківських днів після підписання сторонами кожного акту здачі-приймання наданих послуг в сумі вартості наданих послуг, зазначених в такому акті.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 38/У-38-15 про надання послуг транспортними засобами позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 69 355,00 грн., що підтверджується наступними актами наданих послуг:

- № 4/30/33 від 30.04.2015 року на суму 19650,00 грн.;

- № 5/29/32 від 29.05.2015 року на суму 650,00 грн.;

- № 6/30/37 від 30.06.2015 року на суму 29770,00 грн.;

- № 7/31/30 від 29.07.2015 року на суму 6457,00 грн.;

- № 9/09/13 від 11.09.2015 року на суму 650,00 грн;;

- № 9/30/06 від 30.09.2015 року на суму 7132,00 грн.;

- № 11/02/36 від 31.102015 року на суму 5046,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору № 38/У-38-15 про надання послуг транспортними засобами та чинного законодавства не здійснив повної оплати за надані позивачем послуги, що є підставою для стягнення з відповідача також пені, штрафу та трьох процентів річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, у судові засідання 11.11.2015 та 25.11.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, жодних доказів на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг згідно з Договором № 38/У-38-15 про надання послуг транспортними засобами виконав належним чином, що підтверджується актами наданих послуг, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату за надані послуги в розмірі 64309,00 грн, що підтверджується наданими позивачем виписками з його банківських рахунків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що з урахуванням положень п. 3.2.2 Договору № 38/У-38-15 строк виконання відповідачем його грошових зобов'язань настав, доказів сплати за надані послуги в розмірі 5046,00 грн. відповідачем суду не надано. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 5046 грн. 00 коп. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3622,70 грн. штрафу, 4797,65 грн. пені та 256,19 грн. - 3 % річних.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.7.7 договору за порушення замовником термінів оплат за надані виконавцем послуги понад 30 календарних днів, замовник зобов'язується додатково сплатити виконавцю штраф в розмірі 10% від вартості послуг, вартість яких прострочена. Суд погоджується з розрахунком розміру штрафу за прострочення відповідачем оплати за актами наданих послуг № 6/30/37 від 30.06.15та № 7/31/30 від 29.07.15, що станом на момент звернення позивача до суду складало більше 30 календарних днів. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню штраф за порушення строків оплати за надані послуги в розмірі 3622 грн. 70 коп.

Відповідно до пункту 7.3 Договору за недодержання, передбачених розділом 3 «Порядок розрахунків» даного договору, строків здійснення оплат, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який стягується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день затримки платежу.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на загальну суму 4797,65 грн., нарахованої за період з 04.07.2015 року по 07.10.2015 року є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому одночасне стягнення пені та штрафу у разі порушення господарських зобов'язань узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, та не суперечить нормам ст.. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати останнім 3% річних за порушення грошового зобов'язання від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 256,19 грн., нарахованих за період з 04.07.2015 року по 07.10.2015 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України , якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено основну суму заборгованості після подання позивачем позовної заяви (08.10.2015р.), а саме 13.10.2015, 21.10.2015 та 30.10.2015р., тому суд вважає за доцільне покласти судовий збір в цій частині на відповідача.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, що надійшли у 2015 році (після 01.09.15), становить не менше 1218,00 грн. та не більше 182700,00 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7" (03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 103, ідентифікаційний код 38792326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" (03115 м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34 А, ідентифікаційний код 33943105) 5 046 (п'ять тисяч сорок шість) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 4 797 (чотири тисячі сімсот дев'яноста сім) грн. 65 коп. - пені, 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 19 коп. - 3% річних, 3 622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 70 коп. - штрафу та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин