Рішення

від 25.11.2015 по справі 924/1340/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2015 р.Справа № 924/1340/15

Господарський суд Хмельницької області у складі: головуючий суддя Шпак В.О. судді Гладюк Ю.В., Смаровоз М.В.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м.Шепетівка

до Кредитної спілки "Народна каса", м. Шепетівка

про стягнення 22733,13 грн., з яких: 14834,93 грн. - основного боргу, 3109,26 грн.- пені, 4629,86 грн. - інфляційних втрат, 159,08 грн. - 3%річних .

Представники сторін:

від позивача: Гусар З. В. - за довіреністю від 02.07.2015 р.

Гриценюк І.А. - за довіреністю №673 від 22.07.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" м. Шепетівка звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м.Шепетівка до Кредитної спілки "Народна каса", м. Шепетівка про стягнення 22733,13 грн., з яких: 14834,93 грн. - основного боргу, 3109,26 грн. - пені, 4629,86 грн. - інфляційних втрат, 159,08 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого опалення №20 від 15.10.2012р.

Позивач в засіданнях суду та у додаткових пояснення по справі, підтримав вимоги викладені у позові наполягав на їх задоволенні.

В судовому засіданні 23 листопада 2015 року звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України відповідно до якої позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 18908,38 грн . з яких: основний борг - 14834,93 грн.; три відсотки річних - 138,42 грн.; інфляційні втрати-2123,78 грн.; пеня-1811,25 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В п.п. 3.10,3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК ( 1798-12 ) права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ( 1798-12 ) ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи викладене, заява про зменшення розміру позовних вимог в підлягає задоволенню, оскільки вона подана відповідно до вимог процесуального законодавства в межах оплаченого судового збору.

Відповідач в засіданні суду 23 листопада 2015 року визнав суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджується протоколом судового засідання від 23 листопада 2015 року, щодо нарахування штрафних санкцій відповідачем викладено свою позицію у відзиві на позов від 20.08.2015 року.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, , що листом Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 затверджені Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Верховний суд України звертає увагу судів на те, що при застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Оскільки згідно з п.5.1 договору № 188 про надання послуг з централізованого опалення від 02.01.2013 р., укладеного між позивачем та відповідачем оплата за спожиті послуги провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, а отже заборгованість виникає з 21 числа відповідного місяця, розрахунок індексу інфляції має проводитись без врахування місяця, в якому повинна була здійснена оплата.

Відповідно до листа ВСУ N 62-97р від 03.04.97 розрахунок інфляційних втрат необхідно проводити за кожним виставленим рахунком окремо, а результати підсумовувати. Дана позиція також підтверджується судовою практикою

З врахуванням вищевикладеного, розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з КС „Народна каса" складає 1419.12 (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять грн. 12 коп.) (див. додаток - Розрахунок суми інфляційних втрат).

Стосовно нарахування пені відповідачем надано додаткові пояснення за вхідним номером 05-22/12838/15 від 23.11.2015 року де відповідач стверджує про неможливість застосування Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесенняплати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" до правовідносин за участю кредитних спілок.

Відповідач стверджує, що Закон України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Водночас, застосування норм зазначеного закону до правовідносин за участю кредитних спілок є неприпустимим зважаючи на наступне:

Згідно частини 2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 52 ГПК некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Частиною 2 статті 53 ГПК визначено, що порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами.

За змістом частини 2 статті 130 ГКУ кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадянами у встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг.

Згідно частини 5 статті 130 кредитна спілка не може бути засновником - або учасником суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, кредитна спілка як неприбуткова організація здійснює некомерційну господарську діяльність, а відтак не відноситься до суб'єктів підприємницької діяльності.

На думку відповідача, норми Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" не можуть бути застосовані до правовідносин за участю кредитних спілок, оскільки останні не відносяться до суб'єктів підприємницької діяльності.

В засідання суду 25 листопада 2015 року відповідач та його повноважний представник не з`явився. Повноважні представники позивача підтримали позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.11.2015 року ) в повному обсязі.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

02 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (виконавець) та Кредитною спілкою „Народна каса"(споживач) було укладено договір №188 про надання послуг з централізованого опалення, відповідно до п.1.1 якого, виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1 договору об'єкт - КС „народна каса", вул.Островського, 6, опалювальна площа 85,9 м.кв., тариф становить 29,36 грн. на кв.м., 985,86 грн. за 1 Гкал., загальна вартість встановлюється по лічильнику.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що оплата за спожиті послуги проводиться відповідно до встановлених тарифів на підставі рахунків та/або актів виконаних робіт виконавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно рішення Шепетівської міської ради від 26.04.2012р. №10 ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" визначено з 01.05.2012р. виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення.

Розділом 8 договору сторони визначили відповідальність сторін, де в п 8.12 визначили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Договір укладається на один рік і набирає чинності з дати його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду умов договору (п. 13.1 договору).

Договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору №188 від 02.01.13р. позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення за період з 21.02.2015р. по 20.07.2015р., на загальну суму 14834,93 грн. згідно виставлених до оплати актів приймання - передачі виконаних послуг, робіт № 107 від .26.11.14р. на суму 20074,68 грн., №141 від 25.12.14 р. на суму 3646,95 грн., №55 від 27.01.2015 року на суму 4483,95 грн., № 101 від 24.02.2015 року на суму 3930,93 грн., за березень №76 від 31.03.2015 року на суму 4676,56 грн., №69 від 23.04.2015 року на суму 1743, 49 грн.

Позивач зазначає, що у зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості за послуги з централізованого опалення в сумі 14834,93 грн., позивачем нараховано до стягнення на підставі п. 8.1.2 договору та ст. 625 ЦК України три відсотки річних - 138,42 грн.; інфляційні втрати-2123,78 грн.; пеню-1811,25 грн. (з врахування заяви про зменшення розміру позовних вимог)

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" та Кредитною спілкою „Народна каса"(споживач) було укладено договір №188 про надання послуг з централізованого опалення, відповідно до п.1.1 якого, виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний платити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання, тобто на момент завершення виконання відсутній результат як певний відокремлений матеріалізований результат.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №188 від 02.01.13р. позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення за період з 21.02.2015р. по 20.07.2015р., на загальну суму 14834,93 грн. згідно виставлених до оплати актів приймання - передачі виконаних послуг, робіт № 107 від .26.11.14р. на суму 20074,68 грн., №141 від 25.12.14 р. на суму 3646,95 грн., №55 від 27.01.2015 року на суму 4483,95 грн., № 101 від 24.02.2015 року на суму 3930,93 грн., за березень №76 від 31.03.2015 року на суму 4676,56 грн., №69 від 23.04.2015 року на суму 1743, 49 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Судом враховується, що відповідачем не спростовано факту надання позивачем послуг та не надано доказів сплати останнім боргу в розмірі 14834,93 грн. за договором №188 від 02.01.13р., крім того, відповідачем визнано суму основної заборгованості по договору в засіданні суду 23 листопада 2015 року , що підтверджується протоколом судового засідання,

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем основної заборгованості за договором № №188 від 02.01.13р. в розмірі 14834,93 грн., згідно з актами приймання - передачі виконаних послуг, робіт за період з 21.02.15р. по 20.07.2015р., вимога про стягнення з КС „"народна каса" 14834,93 грн. основної заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив про стягнення з відповідача 138,42 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з 21.02.2015р. по 20.07.2015р. та 2123,78 грн. інфляційних втрат за період з січня по червень 2015р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

При перерахунку заявлених до стягнення 138,42 грн. - 3% річних судом встановлено, що останні обраховані позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру за заявлений період, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань судом враховано, що з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у постанові №14 від 17.12.2013 р.

Зокрема у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

З поданого представником позивача розрахунку вбачається, що останнім обраховано інфляційні нарахування з недотриманням вказівок викладених у вищевказаній постанові Пленуму Вищого господарського суду України, правильним є нарахування інфляційних в розмірі 3863,63 грн., сума інфляційних втрат нарахована позивачем є меншою, нарахована в межах максимально можливого розміру, а тому вимогу про стягнення 2123,78 грн. інфляційних нарахувань належить задовольнити в повному обсязі.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом враховано позицію викладену в абз. 4 п. 2.1 постанови ВГС України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у якому зазначено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі узгодили, що за несвоєчасне внесення платежів за послуги споживач - суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний сплатити 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення на підставі ст. 231 ГК України та п. 8.1.2 договору №188 від 02.01.2013 р. 1811,25 грн., пені нарахованої загалом за період з 06.02.2015р. по 27.08.2015р.

Проведеним перерахунком заявленої до стягнення пені в сумі 1811,25 грн. судом встановлено, що позивачем заявлена менша сума, за вказаний період від простроченої суми заборгованості.

Оскільки позивачем заявлено меньший розмір пені, то задоволенню підлягає сума заявлена позивачем.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 18908,38 грн . з яких: основний борг - 14834,93 грн.; три відсотки річних - 138,42 грн.; інфляційні втрати-2123,78 грн.; пеня-1811,25 грн.

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м.Шепетівка до Кредитної спілки "Народна каса", м. Шепетівка про стягнення 18908,38 грн., з яких: 14834,93 грн. - основного боргу, 1811,25 грн. - пені, 2123,78 грн. - інфляційних втрат, 138,42 грн. - 3%річних . задовольнити.

Стягнути з Кредитної спілки "Народна каса", м. Шепетівка, вул. Островського 6, (код 25921072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м.Шепетівка, вул. Судилківського,9 оф. (код 37587657) 14834,93 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні, 93 копійки) основного боргу, 1811,25 грн. (одна тисяча вісімсот одинадцять гривень, 25 копійок) пеню, 2123,78 грн.(дві тисячі сто двадцять три гривні, 78 копійок ) інфляційних втрат, 138,42 грн. (сто тридцять вісім гривень, 42 копійки) 3% річних та 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст складено 30.11.15 р.

Головуючий суддя В.О. Шпак

Суддя Ю.В. Гладюк

Суддя М.В. Смаровоз

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу - реком. з повід. - м. Шепетівка, вул..Островського 6