Постанова

від 26.11.2015 по справі 904/8639/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015 року Справа № 904/8639/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Маслянікова І.О., довіреність №б/н від 06.05.2015 року,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/8639/14

за позовом Приватного підприємства "Ферія", м. Дніпропетровськ

до

відповдіача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Миколаїв

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення солідарно боргу у сумі 232 200, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ферія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро" про стягнення солідарно з останніх на свою користь основного боргу за поставлений товар у сумі 232 200, 16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/8639/14 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Ферія" 232 200, 16 грн. основного боргу, 4 644, 00 грн. витрат по сплаті судового збору; відмовлено в задоволенні позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро".

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем-1 договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року щодо оплати у встановлений договором строк вартості поставленого позивачем відповідачу-1 товару за актом прийому-передачі від 02.10.2013 року, наявності боргу відповідача-1 за поставлений товар за вказаним актом у сумі 232 200, 16 грн. Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро" - поручителя за договором поруки від 30.01.2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2, за яким відповідач-2 зобов'язався відповідати перед позивачем солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання відповідачем-1 усіх зобов'язань останньої за договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року, з тих підстав, що договір поруки припинив свою дію 30.07.2014 року, а вимога позивача до відповідача-2 про погашення заборгованості була пред'явлена після припинення дії договору поруки.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, наведених у рішенні суду, обставинам справи, порушення при прийнятті рішення норм матеріального права, відповідач-1 просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що їй нічого невідомо з приводу укладення між позивачем та відповідачем-2 договору поруки, ніколи та ні в якій формі відповідач-1 не співпрацювала з відповідачем-2. Однак, враховуючи ту обставину, що строк дії договору поруки визначений його сторонами меншим за строк дії основного зобов'язання, на думку відповідача-1, договір поруки є фіктивним, укладеним без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Відповідач-1 вважає, що договір поруки було укладено для штучного створення процесуальної підстави розгляду даного спору не за місцем знаходження відповідача-1 (в господарському суді Миколаївської області), а за місцем знаходження поручителя (в м. Дніпропетровську). За доводами відповідача-1, її територіальна віддаленість від місця розгляду даної справи створювала позивачу додаткові переваги щодо можливості ознайомитися з матеріалами справи, своєчасно одержати судові виклики та повідомлення. При цьому відповідач-1 зазначає, що не одержувала на свою адресу ні копії позовної заяви, ні повідомлень (ухвал суду) про час і місце жодного із судових засідань у справі та не знала про існування даного спору, а також не отримувала копії прийнятого судом рішення. На думку відповідача-1, невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи полягає у тому, що взаємовідносини сторін за договором поставки, характер поставок товару та розрахунків за нього свідчать про укладення позивачем та відповідачем-1 іншого за своєю правовою природою договору ніж договір поставки, а саме про фактичне укладення та виконання договору комісії. В обґрунтування наведеного твердження відповідач-1 зазначає, що позивач передавав відповідачу-1 товар для його наступної роздрібної або дрібно оптової реалізації (продажу) в приміщенні належного відповідачу-1 магазину від імені відповідача-1, але за рахунок позивача; усі одержані від продажу товару кошти перераховувались на рахунок позивача; в якості комісійної винагороди за надані послуги з продажу товару відповідач-1 одержувала за свою роботу лише обумовлену з позивачем заробітну плату. Відповідач-1 не погоджується з тим, що акт приймання-передачі від 02.10.2013 року є доказом поставки позивачем та прийняття відповідачем-1 товару згідно наведених в акті переліку та кількості на загальну суму 232 200, 16 грн., вважає цей документ, виходячи з його форми та змісту, оборотною відомістю по складу в розрізі кожного із видів товару, якою зафіксовано рух товару, а також виведено залишки товару станом на 02.11.2013 року, і таку оборотну відомість відповідач-1 складала на виконання зобов'язань за фактично укладеним договором комісії на кінець кожного календарного місяця упродовж всього часу дії договору комісії. За доводами відповідача-1, фактично товар позивачем передавався відповідачу-1 для його реалізації по мірі продажу попередньо поставленого товару невеликими партіями за окремими товарними накладними, а розрахунки з позивачем здійснювались після продажу певної партії товару. На думку відповідача-1, свідченням фактичного укладення з позивачем договору комісії, а не договору поставки, а також свідченням фактичного виконання сторонами договору комісії є і ті обставини, що відповідач-1 за результатами роботи за кожний календарний місяць складала і направляла позивачу звіт з зазначенням суми поставленого товару, доходів, одержаних від його реалізації, здійснених для цього витрат, чистого прибутку, який перераховувався позивачу. З огляду на наведені вище обставини та застосовуючи до спірних відносин правові норми, якими врегульовані правовідносини щодо комісії, відповідач-1 зазначає, що на початку червня 2014 року у зв'язку з суперечностями, що виникли між позивачем та відповідачем-1 у господарських взаємовідносинах, вона повідомила позивача про відмову від подальшої співпраці за договором комісії та запропонувала позивачу упродовж одного місця розпорядитися належним йому товаром, який знаходився в магазині відповідача-1. За твердженням відповідача-1, її пропозиція про відмову від договору комісії була прийнята позивачем; 28.07.2014 року позивач в особі директора ОСОБА_3 одержав від відповідача-1 належний позивачу товар на загальну суму 593 583, 00 грн., завантажив його в вантажний автомобіль і вивіз; відповідно, в силу вчинених позивачем та відповідачем-1 дій наявні підстави вважати договір комісії таким, що припинив свою дію. За таких обставин, на думку відповідача-1, звернення позивача з позовом до суду, участь у судових засіданнях при розгляді даної справи, отримання наказу суду на виконання прийнятого оскаржуваного рішення у справі, відкриття за цим наказом виконавчого провадження свідчать про намагання позивача у протиправний спосіб стягнути з відповідача-1 кошти за товар, який фактично був повернутий позивачу при припиненні зобов'язальних відносин за договором комісії, що змусило відповідача-1 звернутись до правоохоронних органів з заявою про притягнення позивача до кримінальної відповідальності; за зверненням відповідача-1 Ленінським районним відділом Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області відкрито досудове провадження за ознаками злочину, яке триває і межах якого проводяться необхідні слідчі дії.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поставки № 05/241 від 21.05.2012 року, на виконання якого позивач поставив відповідачу-1 за актом приймання-передачі від 02.10.2013 року товар на суму 232 200, 16 грн., який відповідач-1 прийняла, однак не здійснила оплату його вартості. Позивач звертає увагу суду на ті обставини, що відповідач-1 факт прийняття товару від позивача не заперечує. Позивач не погоджується з доводами відповідача-1, що правовідносини між сторонами договору поставки № 05/421 від 21.05.2012 року за своєю правовою природою є правовідносинами комісії. На думку позивача, аби вважати укладений між позивачем та відповідачем-1 договір договором комісії відповідач-1 мала б довести наявність наступних обставин: письмове доручення позивача на продаж товару відповідачем-1 від імені позивача; встановлення плати відповідачу-1 (розмір, порядок та строки сплати тощо) за вчинення продажу товару, що належить позивачу; умови про майно та його ціну, на яких відповідач-1 зобов'язується продати товар позивача. Однак, виходячи з умов, при дотриманні яких спірний договір поставки міг би вважатись удаваним договором, вчиненим для приховання договору комісії, позивач вважає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, а відповідач-1 навмисно змоделювала господарські відносини між сторонами таким чином, щоб уникнути стягнення заборгованості за договором поставки. За доводами позивача, вчинення відповідачем-1 підпису на договорі поставки від 21.05.2012 року та акті прийому-передачі від 02.10.2013 року є свідченням укладення між сторонами договору поставки та існування правовідносин за договором саме такої правової природи. Також, позивач вважає правовірною відмову суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо відповідача-2 з підстав, наведених у судовому рішенні.

22.05.2015 року до апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення позивача, відповідно до яких позивач заперечує існування між ним та відповідачем-1 договірних відносин до укладення спірного договору, а також зазначає, що на виконання умов спірного договору ним було здійснено одну поставку партії товару на суму 232 200, 16 грн. згідно акту прийому-передачі від 02.10.2013 року, поставка товару відбувалась на умовах самовивезення за рахунок відповідача-1, жодної оплати за поставлений товар зі сторони відповідача-1 не було здійснено, акти звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем-1 не складалися та не підписувалися.

22.05.2015 року до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення надійшли також від відповідача-1. Відповідно до цих пояснень відповідач-1 зазначає, що між сторонами і до укладення спірного договору і після закінчення строку його дії існували тривалі усталені договірні відносини, які за своєю правовою природою були взаємовідносинами контрагентів за договором комісії. При цьому сторонами даного правочину у визначеній законом простій письмовій формі договір комісії не укладався, що, однак, не має наслідком його недійсність. За доводами відповідача-1, факт існування (укладення та виконання) між позивачем та відповідачем-1 договору комісії підтверджується відправленими позивачем на адресу відповідача-1 оригіналами факсограм накладних по передачі (відвантаженню) товару за 2010 рік, які відповідач-1 надала до матеріалів справи. Відповідач-1 посилається на ті обставини, що фактично товар передавався від позивача відповідачу-1 за видатковими накладними та відповідно до рахунків-фактур, а не за актами приймання-передачі, а оплачувався відповідачем-1 на користь позивача після продажу певної партії товару; відповідач-1 здійснювала розрахунки за поставлений товар по мірі його продажу шляхом перерахування коштів на банківські рахунки позивача, а також на вказані директором позивача його транзитні та карткові рахунки в банках.

Також, на думку відповідача-1, акт прийому-передачі від 02.10.2013 року є сфальшованим документом.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.05.2015 року запропоновано сторонам по справі надати письмові погодження чи заперечення щодо призначення у справі судово-економічної експертизи для встановлення обставин, пов'язаних з документальним підтвердженням розрахунку заявленої до стягнення заборгованості за спірним договором.

12.06.2015 року від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів, яке мотивоване тими обставинами, що акт приймання-передачі товару від 02.10.2013 року на загальну суму 232 200, 16 грн. відповідач-1 ніколи не складала і не підписувала, ні копії, ні оригіналу цього акту не має. Відповідач-1 вбачає підстави стверджувати, що посадові особи позивача з метою протизаконного заволодіння грошовими коштами відповідача-1 підробили акт приймання-передачі товару від 02.10.2013 року, використавши оборотну відомість по складу за період 01.11.2013-02.11.2013 року. Відповідач-1 вважає, якщо буде встановлено, що даний документ є підробленим (сфальшованим), відпадуть будь-які правові підстави для задоволення позову.

Відповідач-1 не погодилась з призначенням у справі запропонованої судом судово-економічної експертизи, оскільки встановлення факту підробки єдиного документа, який нібито засвідчує поставку товару, повністю виключить обов'язок проведення будь-яких розрахунків за цим документом. Окрім того, відповідач-1 зазначає, що у спірних відносинах не потрібні спеціальні знання в галузі фінансів та бухгалтерського обліку.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, відповідно до пояснень представника відповідача-2 у судових засіданнях відповідач-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року апеляційна скарга у даній справі прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

У судовому засіданні 07.05.2015 року розгляд апеляційної скарги у справі відкладено на 28.05.2015 року.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 28.05.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Чередко А.Є. та відкладено розгляд апеляційної скарги у судове засідання на 02.07.2015 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В.

У судовому засіданні 02.07.2015 року, призначеному на 10:30 год., оголошено перерву на цю ж дату на 12:45 год.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року призначено у справі судову технічну експертизу, провадження у справі за апеляційною скаргою зупинено.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є., апеляційне провадження у справі поновлено.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року апеляційне провадження у справі зупинено.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року апеляційне провадження у справі поновлено, розгляд апеляційної скарги у справі призначено в судове засідання на 26.11.2015 року.

20.11.2015 року до апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з зайнятістю її повноваженого представника в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.11.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 21.05.2012 року Приватне підприємство "Ферія" (постачальник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (покупець) уклали договір поставки № 05/421 (а.с. 16-18, т. 1) (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію (товар) у кількості, номенклатурі, по ціні та у строки згідно з умовами Договору та додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору і іменуються акт приймання-передачі.

Договір набирає сили з моменту підписання (кожного аркушу Договору) і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим Договором (п. 11.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кожний акт приймання-передачі є невід'ємною частиною Договору; кожний наступний акт приймання-передачі не відміняє та не призупиняє дію попередніх актів приймання-передачі ні в цілому, ні в частині, якщо тільки в ньому не вказано інше.

Кількість товару та загальна вартість товару, що поставляється, вказується у відповідних актах приймання-передачі (п. 3.3. Договору).

Також, згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору ціна на товар встановлюється в акті приймання-передачі; ціна включає доставку товару на склад покупця, упаковку та маркування.

Загальна сума Договору складає суму всіх актів приймання-передачі (п. 4.3. Договору).

Пункт 6.1. Договору передбачає, що право власності на товар переходить до покупця в момент одержання товару.

02.10.2013 року позивач та відповідач-1 склали акт прийому-передачі від 02.10.2013 року про передачу позивачем та прийняття відповідачем-1 на підставі Договору товару на загальну суму 232 200, 16 грн. (а.с. 19-22, т. 1). В акті зазначено найменування товару, його кількість та ціна, вартість в розрізі номенклатури товару. Кожна сторінка вказаного акту підписана обома сторонами без зауважень.

За положеннями розділу 5 Договору "Умови оплати" оплата товару за даним Договором здійснюється на умовах відстрочки платежу за товар терміном 4 календарних дні (п. 5.1.); оплата товару здійснюється в гривнях на поточний рахунок постачальника, покупець має право розрахуватись по даному Договору достроково (п. 5.2.); за письмовою згодою постачальника оплата за товар може здійснюватися за допомогою вексельної форми розрахунку (п. 5.3.).

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

17.09.2014 року, вих. 36, позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про оплату заборгованості за Договором у сумі 232 200, 16 грн. (а.с. 23-24, т. 1).

Враховуючи встановлені обставини справи, умови Договору (п. 5.1.) щодо строку здійснення розрахунку за поставлений товар, строк оплати поставленого позивачем відповідачу-1 товару за спірним актом приймання-передачі на дату звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду є таким, що настав.

Відповідач-1 у встановлений Договором строк не розрахувалась з позивачем за отриманий від нього за вказаним актом приймання-передачі товар, заборгованість відповідача-1 становить 232 200, 16 грн.

Доказів повного або часткового погашення боргу у зазначеній сумі на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення відповідач-1 не надала як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини другої статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За частиною другою статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

30.01.2014 року Приватне підприємство "Ферія" (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро" (поручитель) уклали договір поруки (далі - Договір поруки) (а.с. 25, т. 1).

Відповідно до п. 1. Договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (боржник) усіх зобов'язань останньої за договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року, укладеним між кредитором та боржником, а також за усіма його невід'ємними частинами. Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно за своєчасне виконання боржником зобов'язань за договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року, як існуючих на момент укладення договору, так і тих, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

За умовами Договору поруки (п. 2.1.1.) у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року протягом 30 календарних днів з дня невиконання, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 робочих днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань (вимога) за договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів річних, неустойки, відшкодування збитків тощо. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 1 000, 00 грн.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.07.2014 року. Порука також припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року. Припинення поруки допускається без припинення забезпеченого нею зобов'язання (п.п. 4.1.-4.3. Договору поруки).

З вимогою про погашення невиконаного відповідачем-1 зобов'язання за Договором позивач звернувся до відповідача-2 17.09.2014 року (а.с. 26, т. 1).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З огляду на зазначене, зобов'язання відповідача-2, як поручителя, є припиненими в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України в поєднанні з умовами Договору поруки (п. 4.1. Договору поруки).

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача основного боргу у сумі 232 200, 16 грн. та відмовив у вимогах позивача до відповідача-2.

За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача-1 щодо неотримання нею товару за вказаним актом приймання-передачі від 02.10.2013 року.

Як зазначено вище акт приймання-передачі від 02.10.2013 року підписано обома сторонами.

Посилання відповідача-1 на фальсифікацію вказаного акту шляхом використання, зокрема, даних документу - "Оборотка по складу в розрізі товару 01.11.13-02.11.13" не знайшло свого підтвердження.

Для з'ясування питань: 1) чи виготовлено акт прийому-передачі по договору № 05/421 від 02.10.2013 року на суму 232 200, 16 грн. (а.с. 242-245, т. 2) шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Якщо "так" - вказати яким чином або у який спосіб; 2) чи були використані для створення змонтованого документа наявні у справі документи, зокрема, "Оборотка по складу в розрізі товару 01.11.13-02.11.13" (а.с. 236-238, т. 2), у справі було призначено судову технічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За висновком судової технічної експертизи документів по справі № 904/8639/14 від 15.10.2015 року № 3417/3418-15 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз при виконанні акту прийому-передачі по договору № 05/421 від 02.10.2013 року на суму 232 200, 16 грн. монтаж за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки не застосовувався; друге питання, поставлене судом, не вирішувалося з причин, викладених у дослідницькій частині висновку (а.с. 15-22, т. 3).

Питання щодо підробки підпису на вказаному акті приймання-передачі відповідач-1 не ставила та не посилалася на вказані обставини у своїх поясненнях.

У клопотанні про призначення у справі судово-технічної експертизи документів, що надійшло до суду 12.06.2015 року, відповідач-1 не погодилась з призначенням у справі запропонованої апеляційним господарським судом судово-економічної експертизи для встановлення обставин, пов'язаних з документальним підтвердженням розрахунку заявленої заборгованості за Договором, вказавши про передчасність призначення такої експертизи та відсутність потреби у спеціальних знаннях в галузі фінансів та бухгалтерського обліку щодо вказаного питання.

Також, не доведено відповідачем-1 належними доказами і обставин існування між сторонами договору комісії.

Щодо посилання відповідача-1 на здійснення позивачем поставок за видатковими накладними та даними щодо відвантаження товару, наданими відповідачем-1 до матеріалів справи (а.с. 4-159, т. 2), а також здійснення оплат за вказаними поставками (а.с. 161-179, т. 2), то у вказаних документах відсутнє посилання на здійснення поставки за спірним Договором; передачу товару за вказаними документами неможливо співставити з даними акту приймання-передачі від 02.10.2013 року, оскільки дані щодо найменування товару, його кількість та ціна, дати його передачі не співпадають.

Отже, вказані документи щодо здійснення інших поставок та розрахунків за ними, не досліджуються апеляційним господарським судом, оскільки є за межами спірного Договору поставки та предмету спору у даній справі.

Надані відповідачем-1 оборотки по складу в розрізі товару (а.с. 200-219, 236-238, т. 2) є внутрішніми документами відповідача-1 та не підтверджують укладення між сторонами договору комісії чи отримання вказаного в оборотках товару на підставі спірного Договору.

Не підтверджено відповідачем-1 належними доказами і факту повернення товару, переданого позивачем відповідачу-1 на підставі Договору за актом приймання-передачі.

Щодо доводів відповідача-1 про неотримання нею повідомлення (копій ухвал суду) про час і місце проведення судових засідань при розгляді справи у суді першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає, що копії ухвал місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи від 20.11.2014 року, 04.12.2014 року, 16.12.2014 року направлені відповідачу-1 за її місцезнаходженням відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.11.2014 року. Однак, відповідні поштові відправлення повернуті підприємством зв'язку без їх вручення відповідачу-1 з причин - за закінченням терміну зберігання. За таких обставин колегія апеляційного господарського суду не вбачає підстав вважати, що місцевим господарським судом при винесенні рішення у справі допущено порушення норм процесуального права.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача-1, що надійшло до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 20.11.2015 року, про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі у зв'язку з зайнятістю її повноваженого представника - ОСОБА_4 в іншому судовому засіданні, оскільки причини, з яких відповідач-1 просить відкласти розгляд апеляційної скарги, не є поважними причинами неявки її представника у судове засідання; неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника підлягає доведенню, тоді як жодних доказів в підтвердження відповідних обставин відповідач-1 до клопотання не додала. Відповідно до довіреності № 245 від 12.03.2015 року відповідачем-1 уповноважено для представництва своїх інтересів у суді не лише ОСОБА_4, а і іншого представника - ОСОБА_5

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судові витрати за подання апеляційної скарги та витрати за проведення судової експертизи відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/8639/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/8639/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 30.11.2015 року

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко