Рішення

від 26.11.2015 по справі 920/1577/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2015 Справа № 920/1577/15 за позовом: Приватної фірми В«СВІФТВ» , м.Харків;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім ТехнологіяВ» , м.Суми;

про стягнення 7 125,00 грн.

СУДДЯ ЗАЄЦЬ С.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 4-С від 20.09.2015р.);

від відповідача: не з'явився;

При секретарі судового засідання Даніловій Т.А.

Суть спору : позивач подав позовну заяву б/н б/д, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 5700,00 грн., 1425,00 грн. - штрафних санкцій, а також 1218,00 грн. - судового збору.

09 листопада 2015 року позивач надав для долучення до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву з обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі направлялася відповідачу за його юридичною адресою, однак повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв'язку з зазначення причин повернення: В«за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суду не повідомлено, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

1 грудня 2007 року між Приватною фірмою «Свіфт» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технологія» (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № СУ-000670.

Згідно з п. 1.1. Договору позивач (продавець) зобов'язався здійснити передачу партіями у власність відповідачу (покупцеві) алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування, в подальшому товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно розрахуватись на умовах данного Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що конкретний ассортимент (номенклатура), кількість та ціна товару зазначаються у видаткових накладних або інших товаророзпорядчих документах на товар, в подальшому - накладна. Належним чином оформлена накладна являється невід'ємною частиною данного Договору та являється документом, який підтверджує факт досягнення згоди між сторонами відносно визначеного ассортименту (номенклатури) товара, його кількості та ціни ( як за одиницю товару, так і партії в цілому).

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки продавцем та отримання товару покупцем підтверджується товаро-транспортною накладною від 26.06.2014 № СУ-017653 на суму 13547 грн. 31 коп., яка підписана та скріплена печатками обох сторін.

Відповідно до п.3.3 Договору сторонни погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів, починаючи з дати отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 7847 грн. 31 коп.

Крім того, відповідно до акту звірки від 07.07.2015, який було підписано та скріплено печатками обох сторін, відповідач підтвердив факт існування заборгованість в сумі 5800 грн. 00 коп. (а.с. 11). Також з матеріалів справи вбачається, що після підписання акту звірки, а саме 04.08.2015 відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 100 грн. 00 коп. шляхом внесення грошових коштів до каси позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним зобов'язання виконані в повному обсязі - поставлено товар, однак відповідач свої зобов'язання не виконав і не здійснив розрахунків за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі через, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 5 700 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією товаро-транспортною накладною, а також відповіддю на претензію від 30.07.2015 (а.с. 13), проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем на день розгляду справи складає 5700 грн. 00 коп.

Враховуючи, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти позову, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 700 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог, в частині стягнення штрафу позивач зазначає, що відповідно до п. 5.1 Договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, покупець зобов'язаний сплатити пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен календарний день прострочення, а в разі прострочення більш ніж 3 (три) місяці, додатково стягується штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, яка залишилася на той час.

Враховуючи прострочення сплати заборгованості позивачем нараховано штраф в сумі 1425 грн. 00 коп., виходячи з суми основного боргу (5 700 грн. 80 коп.).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1425 грн. 00 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1218 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технологія» (40034, м. Суми, вул. Черепіна, буд. 36-В, код ЄДРПОУ 35171480) на користь Приватної фірми «Свіфт» (61044, м. Харків, пр. Московський, б. 257, кім. 901/1, код ЄДРПОУ 31236617) 5 700 грн. 00 коп. - заборгованості, 1425 грн. 00 коп. - штрафних санкцій, а також 1218 грн. 00 коп. - в рахунок відшкодування витрат зі сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2015 року

Суддя ОСОБА_2