Рішення

від 23.11.2015 по справі 922/6003/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р.Справа № 922/6003/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ембріон", 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 40, к. 156; код 23330007 до Кулиничівської селищної ради, 61026, м. Харків (сщ. Кулиничі), вул. 7-ої Гвардійської Армії, 14; код 04396704 про визнання права належності земельної ділянки за участю представників сторін:

позивача - Славгородська О.В. (дов. № 47 від 10.11.2015 р)

відповідача - не з*явився

В розпочатому 23.11.2015 року судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ембріон" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Кулиничівської селищної ради (відповідач) про визнання права належності земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон" згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 002126 від 05 листопада 1999 року на земельну ділянку площею 0,32 гектарів, яка розташована на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Свої вимоги мотивує наявністю помилки щодо повної назви позивача у правовстановлюючих документах на земельну ділянку, що порушує права позивача щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, яка розташована на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області та надана у постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ембріон" згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 002126 від 05 листопада 1999 року. В якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 87, 88, 393 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2015 р. порушено провадження у справі № 922/6003/15, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 23.11.2015 р. о 12:00.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2015 р. звернувся до суду з заявою (вх. № 47103), в якій просить суд при винесенні рішення по справі № 922/6003/15 не вказувати кількість га (площу) земельної ділянки, згідно Державного акту на право постійного користування землею ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ембріон".

Розглянувши подану позивачем заяву (вх. № 47103 від 23.11.2015р.), враховуючи, що ця заява не є заявою, яка в порядку ст. 22 ГПК України потребує додержання спеціального порядку подання відповідно до ст.ст. 54-57 ГПК України, суд приймає заяву позивача, долучає її до матеріалів справи та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Крім того, представником позивача до суду надані письмові пояснення до позовної заяви (вх. 46176), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 23.11.2015 р. свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі від 16.11.2015р. відповідачеві 19.11.2015 р.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2015 р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, з підстав вказаних у позовній заяві та додатково наданих поясненнях.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

29.03.1995р. виконавчим комітетом Харківської міської ради у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон" (позивач), ідентифікаційний код 23330007, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №499519, номер запису 1 480 120 0000 010681.

Товариство здійснює свою діяльність на підставі затвердженого засновником Статуту.

Так, 02.06.2015 р. протоколом б/н загальних зборів учасників ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон" до статуту ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон" внесено зміни шляхом викладення статуту ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон" у новій редакції.

Відповідно до п. 1.7 статуту, повне найменування товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ембріон"; скорочене: ТОВ НВФ "Ембріон".

05.11.1999 р. Кулиничівською селищною Радою народних депутатів Харківського району Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради від 14 вересня 1999 року № 455 Науково - виробничій фірмі "Ембріон" було видано державний акт на право постійного користування землею І-ХР № 002126, що підтверджує користування земельною ділянкою загальною площею 0,32 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка розташована на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Зазначений акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 88.

На вищезазначеній земельній ділянці розміщене нерухоме майно: адміністративна будівля, літера Б-2 загальною площею 385,2 кв.м. (адреса: Харківська область, Харківський район, смт. Кулиничі, вул.Животноводів, 5-В); будівля комплексу по виробництву полімерних виробів та інструментарію по штучному заплідненню тварин, літери А-1, А-2 загальною площею 2355,6 кв.м. (адреса: Харківська область, Харківський район, смт. Кулиничі, вул. Тваринників, 5-А); допоміжна будівля столярного цеху, літери Г-1, Д-1 загальною площею 1047,3 кв.м, (адреса: Харківська область, Харківський район, смт. Кулиничі, вул. Тваринників, 5-В), на які визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ембріон" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 25.12.2008 року у справі № 08/217-08.

Як вбачається з матеріалів справи, в самому Державному акті не вказана організаційно правова форма товариства, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон", що не відповідає найменуванню позивача зазначеному у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон" та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у відповідності до частин 1, 2 статті 186-1 Земельного кодексу України працівниками Управління Держземагентства у м. Харкові було відмовлено позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як найменування товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон" в Державному акті не відповідає найменуванню, зазначеному в статуті товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон" і цей недолік повинен бути усунений.

Крім того, позивач звертався на консультацію до архітектурного відділу Фрунзенського району м. Харкова, яким також було вказано на невідповідність найменування позивача зазначеного в Статуті та Державному акті.

Позивач, звертаючись з позовною заявою, наголошує, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 року № 404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 р. за № 1259/23791 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за № 354/3647, яким було передбачено видання Державного акту на право постійного користування землею, а іншого позасудового поря'дку визнання права належності земельної ділянки не встановлено.

Таким чином, викладені обставини, на думку позивача, свідчать про наявність у нього права постійного користування землею, яка розташована на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, про невизнання цього права з боку відповідача, що є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦК України, Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".

У відповідності до приписів ч. 1, 3, 5 ст. 90. ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Згідно розділу І Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 N 368/5, найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ) та назву.

Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм юридичних осіб, установлених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та законами України.

При розгляді даного спору судом було досліджено свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон", статут ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон" у редакції, зареєстрованій 09.06.2015 р. та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 08.07.2015 року, відповідно до яких повним найменуванням юридичної особи, яка зареєстрована за ідентифікаційним кодом: 23330007 є товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон" та встановлено, що з моменту державної реєстрації позивача по теперішній час ніяких змін організаційно-правової форми та назви позивача, тобто повного найменування, не відбувалось.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ із змінами і доповненнями, який був чинний на момент надання спірної земельної ділянки у постійне користування позивачу - ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон", користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Згідно з ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ із змінами і доповненнями, який був чинний на момент надання спірної земельної ділянки у постійне користування позивачу - ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон", право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У відповідності до п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999року N43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999р. за N354/3647 (з послідуючими змінами та доповненнями), державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Пунктом 2.14. цієї Інструкції передбачено, що державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів.

З державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 002126 від 05 листопада 1999 року вбачається, що він посвідчує право постійного користування землею Науково - виробничої фірми "Ембріон" (смт. Кулиничі, вул. Слобожанська, 51), якій землю, яка розташована на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, надано для будівництва та обслуговування виробничого та складського приміщення, відповідно до Рішення виконкому Кулиничівської селищної Ради народних депутатів від 14 вересня 1999 року № 455. Проте в самому Державному акті на право постійного користування землею вказано лише назву юридичної особи, якій надано землю, та не зазначено організаційно-правову форму цієї юридичної особи, що не відповідає найменуванню зазначеному в статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ембріон", Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та протирічить приписам ст. 90 ЦК України.

Внаслідок помилкового зазначення у Державному акті на право постійного користування землею І-ХР № 002126 від 05 листопада 1999 року не повного найменування юридичної особи, а лише її назви, яка не містить інформації про її організаційно-правову форму, виникли певні неузгодженості між документами, на підставі яких здійснює свою діяльність позивач, а саме Статутом ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон" та правовстановлюючими документами на землю, що порушує права позивача.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 року № 404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 р. за № 1259/23791 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за № 354/3647, яким було передбачено видання Державного акту на право постійного користування землею, тобто на даний час, в зв*язку з відсутністю суб*єкту регулювання та нормативної бази, позасудового порядку визнання права належності земельної ділянки не встановлено.

Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Відповідно до ст.82 Земельного кодексу України юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але як свідчать матеріали справи позивач у повній мірі не має можливості користуватись наданим їм правом на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, на думку суду, неналежне оформлення правовстановлюючого документу на земельну ділянку заважає позивачу у повній мірі здійснювати свої повноваження як власника земельної ділянки.

Крім того, судом враховано положення ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якою передбачено підстави та порядок відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, зокрема, вказано наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

Оскільки державна реєстрація позивача - ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ембріон" проведена та з моменту державної реєстрації позивача по теперішній час ніяких змін організаційно-правової форми та назви позивача не відбувалось, у суду відсутні підстави вважати, що землю на підставі Державнонго акту на право постійного користування землею І-ХР № 002126 від 05 листопада 1999 року надано не позивачу, а іншій юридичній особі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Положення Земельного кодексу України встановлюють рівні способи захисту прав на земельні ділянки як для власників так і для землекористувачів Так, згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Відповідно до приписів цієї законодавчої норми, захист права громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання прав.

З огляду на викладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ембріон" про визнання права належності земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон" згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 002126 від 05 листопада 1999 року, є правомірними, обґрунтованими та такими, що базуються за законних підставах, у зв'язку з чим підлягаючими задоволенню.

За результатами розгляду справи, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним, у зв'язку із задоволення позову, витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1218,00 грн. покласти на відповідача.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, суд вважає за можливе витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн. залишити за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 44, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право належності земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Ембріон" (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 40, кв. 156; код 23330007) згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 002126 від 05 листопада 1999 року на земельну ділянку, яка розташована на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області..

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 30.11.2015 р.

Суддя Н.А. Новікова