Рішення

від 25.11.2015 по справі 922/5693/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р.Справа № 922/5693/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон", с. Медведівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія автоматизовані системи", м. Харків про стягнення 32605,74 грн. за участю представників сторін:

позивача - Станкевич О.О., довіреність №б/н від 05.10.2015р.;

відповідача - Коваль О.Ю., довіреність №б/н від 03.11.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" (позивач), звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія автоматизовані системи" безпідставно набутих грошових коштів в сумі 17493,04 грн., інфляційних втрат в сумі 13569,96 грн. та 3% річних в сумі 1542,74 грн. Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 17 жовтня 2012 р. згідно платіжного доручення № 6453 він помилково перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 17493,04 грн., оскільки між сторонами відсутні будь-які домовленості щодо порядку виконання робіт та строків їх оплати, між сторонами не укладався договір на виконання ремонтних робіт, у зв`язку з чим на думку позивача наявні правові підстави для повернення відповідачем безпідставно набутих грошових коштів в сумі 17493,04 грн. відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04 листопада 2015 року о 10:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

В судовому засіданні 04 листопада 2015 року було оголошено перерву до 14:20 год. 10 листопада 2015 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи та надати витребувані судом документи.

10 листопада 2015 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про витребування доказів (вх. №45373), в якому просив суд витребувати у позивача - ТОВ "Золотоніський бекон" (20930, Черкаська обл., Чигиринський р-н, с. Медведівка, вул. Залізняка, б. 1 Б, код ЄДРПОУ 33931173) в якості доказів письмові пояснення наступних працівників позивача - директора, головного бухгалтера (бухгалтера), керівника охорони щодо обставин приймання-передачі обладнання та виконання робіт з встановлення системи відео-спостереження від ТОВ "Науково виробнича компанія автоматизовані системи" (61174, м. Харків, просп. Перемоги, буд. 71-Б, кв. 6, код ЄДРПОУ 33606321) та ФО-П Коротченко Андрія Валерійовича (18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, б. 69, кв. 19).

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування додаткових доказів, відмовив в його задоволенні виходячи з наступного.

Підстави та порядок витребування доказів господарським судом встановлені ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Так, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідачем у наданому клопотанні необґрунтовано неможливість самостійно отримати зазначені докази, відповідач не надав докази того, що він звертався до позивача з відповідним запитом про надання йому письмових пояснень стосовно обставин приймання-передачі обладнання та виконання робіт з встановлення системи відео-спостереження та отримання від позивача відмови в їх наданні або відсутності відповіді на запит про отримання доказів.

Крім того, суд також враховує пояснення позивача в судовому засіданні стосовного того, що керівник позивача, яким підписано позовну заяву у позовній заяві зазначає, що кошти в сумі 17493,04 грн., були помилково перераховані відповідачу платіжним дорученням №6453 від 17.10.2015р., договір між сторонами не укладався, жодних домовленостей щодо порядку виконання робіт та строків оплати між сторонами досягнуто не було і зазначені у калькуляції роботи з ремонту системи відеоспостереження не виконувалися.

Отже, за наведених обставин, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

В судовому засіданні 10 листопада 2015 року було оголошено перерву до 10:40 год. 25 листопада 2015 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представнику позивача надати додаткові пояснення з урахуванням заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та для надання представнику відповідача часу для надання додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2015 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, через канцелярію суду надав додаткові пояснення (вх. №47425), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи. В додаткових поясненнях позивач зазначає, що між сторонами дійсно велись переговори щодо укладення договору на виконання ремонту системи відео-спостереження, проте договір не було укладено.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, через канцелярію суду надав супровідним листом (вх. №47424) додаткові документи, зазначені у додатку, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зокрема зазначає, що ним виконані роботи з монтажу системи відео - спостереження із залученням субпідрядчика, а тому кошти в сумі 17493,04 грн. були перераховані відповідачу платіжним дорученням №6453 від 17.10.2015р. за виконання робіт, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для їх повернення відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вважає, що у відповідача не настав строк виконання зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманих коштів, а також дане зобов`язання не є грошовим.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17.10.2012р. згідно платіжного доручення № 6453 (а.с. 9) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" перерахував на банківський рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія автоматизовані системи" грошові кошти в сумі 17493,04 грн.

У вказаному платіжному дорученні в графі призначення платежу було вказано: "ремонт системи відеоспостереження акт 5/12 від 20.09.2012р. в т.ч. ПДВ 2915,51 грн.".

Позивач у позовній заяві зазначає, що вказані кошти в сумі 17493,04 грн. одержані відповідачем безпідставно, оскільки договір між сторонами не укладався, жодних домовленостей щодо порядку виконання робіт та строків оплати між сторонами досягнуто не було і зазначені у калькуляції роботи з ремонту системи відеоспостереження не виконувалися.

Таким чином, договір про ремонт системи відеоспостереження між сторонами не був укладений, а зазначені кошти у розмірі 17493,04 грн. було отримано відповідачем безпідставно.

17.09.2015 року позивач надіслав відповідачу вимогу за вих. № 183 від 17.09.2015р. (а.с. 10) про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 17493,04 грн., яку отримано відповідачем 28.09.2015 р., що підтверджується копією поштової квитанції та поштовим повідомленням (а.с. 11-12).

Проте, відповідач зазначену суму не повернув, що і стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї правової норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

В разі ж невиконання цього обов'язку набувачем майно підлягає стягненню в судовому порядку.

Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті документи, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено, що між сторонами було укладено договір на ремонт системи відеоспостереження, а також те, що між сторонами фактично склалися договірні відносини щодо виконання ремонтних робіт та, що кошти в сумі 17493,04 грн. перераховані позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором, а тому суд відхиляє доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно перерахування позивачем коштів в сумі 17493,04 грн. за виконані відповідачем роботи.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У ч. 1 ст. 181 ГК України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 та ч.4 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, істотними умовами договору будівельного підряду є предмет, строк та ціна. В договорі будівельного підряду застосовуються загальні строки для договорів підряду, тобто як загальний термін виконання робіт, так і терміни виконання окремих етапів.

Проте, відповідачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору будівельного підряду, та те, що позивач здійснив фактичні дії щодо його виконання. Відповідачем також не надано документального підтвердження виконання електромонтажних робіт з матеріалу підрядника, а саме оформлених відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України актів передання робіт підрядником і прийняття їх замовником, видаткових накладних, тощо.

Отже, відповідачем не доведено, що між сторонами фактично склалися договірні відносини.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність між сторонами договірних відносин, суд вважає що грошові кошти у розмірі 17493,04 грн. сплачені позивачем, є такими, що безпідставно набуті відповідачем, а тому підлягають поверненню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 13569,96 грн. - інфляційних втрат та 1542,74 грн. - 3% річних, які розраховані за період з 23.10.2012 р. по 30.09.2015 р., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 653,46 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 625, 626, 627, 628, 629, 1212 Цивільного кодексу України, статтею 175, 180, 181 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 17493,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія автоматизовані системи" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд.71-Б, кв.6, ідентифікаційний код 33606321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" (20930, Черкаська область, Чигиринський район, с. Медведівка, вул. Залізняка, 1Б, ідентифікаційний код 33931173) безпідставно перераховані кошти в розмірі 17493,04 грн. та судовий збір в сумі 653,46 грн.

Врешті частині позову в сумі 15112,70 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 30.11.2015 р.

Суддя І.О. Чистякова