Рішення

від 10.07.2015 по справі 208/3829/15-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/3829/15-ц

№ провадження 2/208/1597/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі - Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання (ДП «Газель») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року позивач звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до дочірнього підприємства «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання (ДП «Газель») в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 55 905 грн. 02 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р. позивач працював у відповідача на посаді юриста. При звільнення йому не була виплачена заробітна плата за грудень 2012р. та порушені інші права, тому він звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом про стягнення заробітної плати, 21.05.2013р. судом було винесено рішення, яке набрало законної чинності 01.06.2013р., згідно якого відповідача було зобов'язано виплатити позивачу заробітну плату за грудень 2012р. у розмірі 2 000 грн. Також цим рішенням було встановлено факт трудових відносин між позивачем та відповідачем у вказаний період. Крім того, судом були визнані належними та допустимими докази в їх сукупності, зокрема особовий рахунок з щомісячного нарахування заробітної плати в розмірі 2000 грн. під час роботи позивача. 04.07.2013 року Заводським відділом ДВС було відкрито виконавче провадження. Кошти позивачем були отримані лише 21.05.2015р., що підтверджується банківською випискою. Позивач дізнався про фактичний розрахунок 21.05.2015р. шляхом отримання повідомлення банку на електронну пошту, оскільки позивач більше ніж два роки був позбавлений свого права на отримання заробітної плати, він вважає, що відповідач повинен йому виплатити середній заробіток за весь час затримки заробітної плати до повного розрахунку. Розрахунок середнього заробітку за час затримки в сумі 55 905 грн. 02 коп. здійснений на підставі особового рахунку з нарахування заробітної плати, а саме час затримки складає 601 робочий день середньоденна заробітна плата становить 93,02 грн., тому середня заробітна плата за час затримки становить 55905 грн. 02 коп.. Крім того в результаті протиправної бездіяльності відповідача позивач більше 2-х років був позбавлений можливості отримати зароблені гроші, при цьому відчував фінансовий дискомфорт та моральні страждання та вважає, що відповідачем завдано йому моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 5000,00 грн., у зв'язку з цим він вимушений звернутися до суду з цим позовом для захисту своїх прав та інтересів, тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без його участі та не заперечував проти розгляду справи без участі представника відповідача при заочному розгляду справи та без застосування технічних засобів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу і в силу ст.77 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача та його представника, згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України

Судом досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні.

Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 208/627/13 від 21 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та уповноважена особа дочірнього підприємства «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання (ДП «Газель») була зобов'язана внести до трудової книжки ОСОБА_1 наступні записи: 01.10.2012 р. прийнято на посаду юриста на підставі відповідного наказу; 31.12.2012 року звільнено за угодою сторін (п.1ст.36 КЗпП України) на підставі відповідного наказу, у разі відсутності наказів - видати відповідні накази та з дочірнього підприємства «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання (ДП «Газель») (код 32293063) на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 було стягнено заборгованість по заробітній платі за грудень 2012 рік у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Рішення набрало законної сили 01.06.2013 року.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач звернувся до Заводського відділу державної виконавчої служби ДМУЮ в заявою про примусове виконання виконавчого листа, де було відкрито 04.07.2013 року виконавче провадження ВП № 38724466 та відповідачу надано термін для добровільного виконання.

Судом встановлено, що лише 21.05.2015 року га рахунок позивача було зараховано стягнену сумі згідно рішення суду № 208/627/13 від 21 травня 2013 року, тобто лише після спливу двох років.

Судом встановлено, що розрахунок середнього заробітку за час затримки в сумі 55905 грн. 02 коп. здійснений на підставі особового рахунку з нарахування заробітної плати, а саме:. час затримки складає 601 робочий день середньоденна заробітна плата становить 93,02 грн., тому середня заробітна плата за час затримки становить 55905 грн. 02 коп.

За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведения з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між сторонами трудових правовідносин.

Відповідно до ст.16 Цивільному кодексі України, гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно не виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при

Згідно ст.117 Кодексу законів про працю (далі - Кодексу) вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22 лютого 2012 року Конституційний суд України ухвалив рішення № 4-рп/2012 по справі № 1-5/2012, згідно якого для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. За змістом ст.2, Глави XV КЗпП України працівник має право звернутися до суду для вирішення трудового спору, захисту свого порушеного права.

Згідно ст.1 Закону України "Про оплату праці", ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 ч.7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею ст.21 Закону України "Про оплату праці"визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, відповідним чином погодженим, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того в результаті протиправної бездіяльності відповідача позивач більше 2-х років був позбавлений можливості отримати зароблені гроші. При цьому відчував фінансовий дискомфорт та моральні страждання та вважає, що йому відповідачем завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 5000,00 грн.

Як передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Конституції України, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів..

Відповідно до ст. 237-1 КЗУпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих в'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та обов'язків можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення її можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

У відповідність до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідність до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідність до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідність до ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

У відповідність до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідність до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідність до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.61ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть здасть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідність до ст.66 ЦПК України, висновок уповноваженої особи - докладний опис проведених досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом є доказом, який підтверджує обставини по справі.

У відповідність до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.

Суд вважає доведеним наявність заборгованості по виплаті позивачу належних звільненому працівнику сум, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу 55905 грн. 02 коп. за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Не доведеними є вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч), оскільки позивачем не доведено, як саме був порушений сформований уклад життя позивача і його родини, тому стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 500 грн.

Встановлені судом факти і обставини підтверджують матеріали справи, оголошені в судовому засіданні.

Стосовно судових витрат, до яких відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України відноситься розмір судового збору та витрати на правову допомогу, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України оскільки при подачі позову позивач згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір має бути стягнутий з відповідача на користь державі в сумі 564,05 грн. (п'ятсот шістдесят чотири грн.05 копійок).

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.43 ч.7, 32, 56, 62, 152 Конституції України, ст.ст. 95, 97, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4 , ст.ст.16, 23, 280, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-66,79, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання (ДП «Газель») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання (ДП «Газель») (код 32293063) на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 55 905 грн. 02 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ять грн. 02 копійки) та моральну шкоду у розмірі 500 грн.00коп. (п'ятсот грн. 00 копійок), всього до стягнення 56405,02 грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста п'ять грн..02 копійки)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання (ДП «Газель») (код 32293063) на користь держави судовий збір у розмірі 564,05 грн. (п'ятсот шістдесят чотири грн.05 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.