Рішення

від 05.11.2015 по справі 442/5774/15-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/5774/15-ц

Провадження №2/442/1990/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Гарасимків Л.І.

про секретарі - Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Енергетична стратегія», Приватного підприємства «Сучасне співробітництво» про захист прав споживача,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства «Енергетична стратегія», Приватного підприємства «Сучасне співробітництво» про захист прав споживача.

В обґрунтування позову посилається на те, що він, ОСОБА_1, зважаючи на власну необхідність в отриманні кредиту, звернувся до організації, яка згідно оголошення у друкованих засобах масової інформації, пропонувала отримання грошової позики за вигідними умовами у м.Львів. У зазначеному підприємстві йому пояснили, що для отримання такої позики він має підписати документи, які йому надасть представник відповідачів (до сплати грошових коштів він вважав, що має справу з однією юридичною особою) - сплатити грошову суму в якості підтвердження власної платоспроможності та в рахунок майбутнього погашення суми отриманого кредиту. 04.03.2015р., після підписання Договорів №003101 від 04.03.2015р. йому були надані представником відповідачів у письмовому вигляді банківські реквізити з вказівкою номеру договору, за якими він мав сплатити 5500 грн., після чого з ним, як обіцяли, підпишуть кредитний договір, за яким нададуть грошову позику на вигідних умовах. Він одразу виконав зазначені вимоги, сплатив грошові кошти, про що свідчить Квитанція №5099615 від 04 березня 2015р. на суму 5500 грн., проте коли повернувся до офісу з зазначеним підтвердженням платежу, йому розповіли про те, що кредит він зараз не отримає, мусить чекати. Якщо до кінця місяця не приймуть рішення про надання йому кредиту - він має сплатити 1000 грн., щоб могли прийняти рішення надавати йому позику у квітні чи ні, і так кожний місяць сплачувати по 1000 грн. допоки не буде винесено рішення на його користь. Дату, коли він отримує довгоочікувану позику, йому так назвати і не змогли, проте більше сплачувати грошові кошти він матеріально вже не зміг. З березня по травень 2015 року йому так і не видали обіцяний кредит. Отже, як вказувалось вище, він, вважаючи, що укладав договір з однією юридичною особою - уклав два договори №003101 від 04.03.2015р. Згідно Договору №003101 від 04.03.2015р., укладеного між ним, ОСОБА_1 та ПП "Енергетична стратегія" замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації (п.1.1.). Вартість плати за надання послуг Виконавця погоджена сторонами і складає 5500 грн. (п.2.1.). За Договором №003101 від 04.03.2015р., укладеного між ним та ПП "Сучасне Співробітництво", підприємство за згодою учасника зобов'язувалося вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, на підставі ст.ст.1046,1048 Цивільного кодексу України та на умовах діяльності Програми "Кредит Маркет", що міститься в Додатку №2 до даного Договору, яка є невід'ємною частиною цього Договору, у тому числі:

а) організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників; б) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього (п.1.1.). Водночас за п.1.1. зазначеного правочину Підприємство зобов'язалось вчинити від його імені дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, а у п.1.3. зазначено зовсім протилежне: "Учасник доручив Підприємству використовувати суми платежів для формування Фонду Учасників та його розподілу, а також здійснювати надання безвідсоткової позики на користь Учасників програми "Кредит Маркет". Обидва положення договору суперечать один одному, а п.1.3. взагалі не відповідає меті, за якою він укладав цей правочин. При цьому у п.2.1.1. вказано, що Учасник зобов'язався своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Підприємство надає відповідні суми у безвідсоткову позику за програмою "Кредит Маркет". За додатком №1 до Договору №003101 від 04.03.2015р., платіж до Фонду Учасників складає 1000 грн. У Додатку №2 до Договору №003101 від 04.03.2015р. встановлено, що Підприємство надає безвідсоткову позику у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, наданий учасником, який отримав Рішення про надання безвідсоткової позики, протягом 30 банківських днів після того, як Учасник виконає всі вимоги статті (п.5.1.). З вказаних положень вбачається, що відповідачі не надали йому позику після сплати грошових коштів, а фактично зобов'язали сплачувати грошові кошти надалі на невизначений термін без гарантій надання такої довгоочікуваної позики. Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. При цьому регламентовано, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. У ч.3 ст.19 цього Закону закріплено, що перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Нормами п.4. ч.4 ст.19 Закону також регламентовано, що агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться, зокрема, встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання . Норми ст.8 Додатку №2 до Договору №003101 від 04.03.2015р. як раз містять такі вкрай невигідні умови, за яких Учасник може розірвати договір, не маючи права на повернення сплачених усіх грошових коштів (не отримавши обіцяної безвідсоткової позики). А особа, яка отримала безвідсоткову позику, взагалі не має права розірвати зазначений договір (п.8.3.). Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч.6 ст.19 Закону). Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману . В даному випадку це омана, яка полягає в залученні грошових коштів споживачів, надаючи їм обіцянки видати позику на вигідних умовах, проте після здійсненого платежу в якості "підтвердження платоспроможності" зобов'язувати осіб, які вже фактично втратили гроші - сплачувати регулярні платежі й надалі. А тому у нього виникла необхідність звернутися до суду. Крім того, як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру щодо ПП "Сучасне співробітництво" та ПП "Енергетична стратегія", отримані за допомогою інформаційно- ресурсного центру "Пошук в ЄДР", розміщеного на сайті https://usrinfo.miniust.gov.ua/edr.html обидва підприємства зареєстровані у вересні 2014 р. з коротким проміжком часу (24.09.2014р. та 26.09.2014р.). У видах діяльності відповідачів прописані однакові види діяльності за кодами КВЕД, однаковий розмір статутного капіталу. Вказане також підтверджує про існування налагодженої схеми між зазначеними суб'єктами у веденні нечесної підприємницької діяльності. Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Таким чином, як вбачається з положень Договору № 003101 від 04.03.2015р. та додатків до нього, ПП "Сучасне співробітництво" залучає кошти фізичних осіб, здійснює фінансові операції в інтересах третіх осіб за рахунок залучених коштів, при цьому отримує прибуток за рахунок платежів, які відповідно до положень такого договору не повертаються учасникам за жодних умов. Наявне дає підстави вважати, що діяльність відповідачів містить ознаки фінансової діяльності, визначеної ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» і потребує ліцензування відповідно до положень ст.34 вказаного Закону. Відомості щодо внесення ПП "Сучасне співробітництво" до Державного реєстру фінансових установ, набуття статусу фінансової установи, наявності ліцензії на надання фінансових послуг, тощо відсутні. Відповідно до ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнано судом недійсним. Згідно ч. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. (далі за текстом - Постанова), вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування. З вказаних підстав правочини №003101 від 04.03.2015р. також мають визнаватись недійсними. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 2 ст. 203 ЦК передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. З оспорюваних договорів №003101 від 04 березня 2015р. вбачається, що відповідачами умисно не вказано, якою уповноваженою особою укладені спірні правочини, докази повноважності таких не надані, при цьому у документах проставлені підписи невідомих осіб. Зазначене обумовлює наявність доказів для визнання таких договорів недійсними також із підстави дефекту їх форми. У ч.19, 20 Постанови закріплено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Укладаючи оспорювані правочини, він мав намір отримати кредит на вигідних умовах, сплатив грошові кошти в якості підтвердження платоспроможності, при цьому відповідачами введено його в оману шляхом надання йому інформації про те, що у разі підписання з ними угоди, він, позивач, отримає позику на вигідних умовах. Підтвердженням помилки та введення його в оману відповідачами слугує як доказ такого Квитанція №5099615 від 04.03.2015р., за якою він визначив призначення платежу - саме оплату по кредиту за договором №003101 від 04.03.2015р. Тобто ця оплата здійснювалась за кредитним договором, а не договором начебто про надання інформаційних послуг відповідачем - Приватним підприємством «Енергетична стратегія» чи договором про надання фінансових послуг Відповідачем - Приватного підприємства «Сучасне співробітництво», який взагалі не має дозволу проводити таку діяльність. Аналізуючи встановлені обставини у їх сукупності він прийшов до висновку, що правочини від 04.03.2015р. № 003101 укладені з відповідачами, не відповідають чинному законодавству України, внутрішній волі позивача та носять характер правочинів, вчинених під впливом помилки щодо їх істотних умов та наслідків. Вказане дає законні підстави для визнання договорів №003101 від 04.03.2015р. та їх додатків недійсними. Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. При цьому у п.7 Постанови вказується, що за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК. Згідно ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з»явився, однак від нього надійшла заява, в якій просить слухати справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримує повністю та просить їх задоволити, а тому суд розглянув справу у відсутності представника позивача на підставі наявних доказів по справі.

Представник відповідача - Приватного підприємства «Енергетична стратегія» та представник Приватного підприємства «Сучасне співробітництво» в судове засідання не з»явилися, не повідомивши причин своєї неявки, хоча були своєчасно повідомленими про час та місце судового засідання через оголошення в пресі. Керуючись п.9 ст.74 ЦПК України, суд вважає цих осіб повідомленими про дату судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідачів неповажною та розглянув справу у їх відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ст. 197 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Як вбачається із копії Договору №003101 від 04.03.2015р., що між ОСОБА_1 та ПП «Енергетична Стратегія» було укладено Договір, згідно якого вартість плати за надання послуг погоджена сторонами і складає 5500грн.

Як вбачається із копії Квитанція №5099615 від 04 березня 2015р., позивачем ОСОБА_1 було здійснено оплату по кредиту згідно договору №003101 від 04.03.2015р. в розмірі 5500 грн. ( отримувач ПП «Енергетична Стратегія»).

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі - Приватне підприємство «Енергетична стратегія» та приватне підприємство «Сучасне співробітництво» не надали позивачу ОСОБА_1 позику після сплати грошових коштів, а фактично зобов'язали сплачувати грошові кошти надалі на невизначений термін без гарантій надання такої довгоочікуваної позики.

Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики.

Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики.

Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. При цьому регламентовано, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У ч.3 ст. 19 цього Закону закріплено, що перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Нормами п.4. ч.4 ст.19 Закону також регламентовано, що агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції та оскільки в судовому засіданні не оспорюється той факт, що при встановленні того, що підприємницька практика має елементи примусу, докучання або неналежного впливу та встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, а тому правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19 Закону).

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману .

Згідно ч.17 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування, а відтак суд приходить до переконання, що з вказаних підстав правочини №003101 від 04.03.2015р. мають визнаватись недійсними.

Аналізуючи встановлені обставини у їх сукупності вважається обґрунтованим висновок, що оспорювані позивачем ОСОБА_1 правочини від 04.03.2015р. № 003101, укладені із Приватним підприємством «Енергетична стратегія» та Приватним підприємством «Сучасне співробітництво» та їх додатків, не відповідають чинному законодавству України, внутрішній волі позивача та носять характер правочинів, вчинених під впливом помилки щодо їх істотних умов та наслідків, а відтак суд, з»ясувавши докази, які підтверджують зазначені факти, дійшов до висновку, що їх достатньо, а тому заявлені позовні вимоги слід задоволити та визнати Договір №003101 від 04.03.2015р., укладений між позивачем та Приватним підприємством «Енергетична стратегія» та Договір №003101 від 04.03.2015р. із додатками до нього, укладений із приватним підприємством «Сучасне співробітництво» - недійсними.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір №003101 від 04.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Енергетична стратегія" (код ЄДРПОУ 39413035).

Визнати недійсним договір №003101 від 04.03.2015р. з усіма додатками до нього, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Сучасне співробітництво" (код ЄДРПОУ 39407550).

Стягнути з Приватного підприємства "Енергетична стратегія" (код ЄДРПОУ 39413035) на користь ОСОБА_1 5500 ( п»ять тисяч п»ятсот ) грн.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дрогобицьким міськрайонним судом, за письмовою

заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Гарасимків Л.І.