УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
У Х В А Л А
Іменем України
23 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
переглянувши в примішенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року,
за участю прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6 ,
у с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.10.2015 р. відмовлено у задоволенні клопотання слідчого з ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_7 , погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні внесеному 15.10.2015 року у ЄРДР під № 32013040000000091 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, про накладення арешту на майно.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що клопотання слідчого не містить достатньо правових підстав для арешту майна.
В апеляційній скарзі прокурор посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , а саме грошових коштів у сумі 240000 (двісті сорок тисяч) доларів США. Прокурор мотивує свої вимоги тим, що слідчим суддею не враховано положення ст. 170 КПК України та не досліджено судом наявність підстав в накладенні арешту передбачених ст. 167 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити його апеляційні вимоги, представника власника майна, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, в провадженні Головного слідчого управління МВС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 15 жовтня 2013 року до ЄРДР за № 32013040000000091 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння - легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
15.09.2015 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_8 .
В межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , а саме грошових коштів у сумі 240 000 (двісті сорок тисяч) доларів США.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно вилучене під час проведення обшуку, слідчий суддя суду першої інстанції послався на вимоги статтей 167, 170 КПК України та вказав, що додані до клопотання матеріали з кримінального провадження не свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у даному кримінальному провадженні, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків. Більше того, додані до клопотання слідчого матеріали не містять жодних доказів та не вказують про попередню злочинну домовленість ОСОБА_9 із службовими особами ПАТ «Київський вітамінний завод» щодо умисного ухилення від сплати податків товариства, чи на причетність ОСОБА_9 до незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та незаконного формування валових витрат ПАТ «Київський вітамінний завод» упродовж 2014-2015 років, шляхом перерахування, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, безготівкових коштів на поточні рахунки підконтрольних фіктивних підприємств ТОВ «Нові Комунікаційні Рішення» (ЄДРПОУ 39321657), ТОВ «Форта Промо» (ЄДРПОУ 39214999), ТОВ «Наші Комунікації» (ЄДРПОУ 38981480), ТОВ «Промо УА» (ЄДРПОУ 39562849), ТОВ «Нетвор Мультимедіа» (ЄДРПОУ 38510907), ТОВ «Мережеві Мультимедіа» (ЄДРПОУ 39618126). ТОВ «Промоушен Технології» (ЄДРПОУ 39721992) за наче б то надані послуги з проведення рекламних заходів, розміщення рекламно-інформаційних матеріалів в мережі інтернет, ефірі телеканалів. Крім того зазначив, що в матеріалах за клопотанням слідчого не міститься жодних доказів щодо причетності ОСОБА_9 до кримінального провадження під № 32013040000000091.
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Разом з цим жодних об`єктивних підстав вважати, що вилучені під час обшуку грошові кошти можуть бути віднесені саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або містити на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, призначалися для схиляння особи до вчинення злочину або ж одержані внаслідок вчинення нею кримінального правопорушення чи є доходами від нього немає.
При цьому клопотання слідчого не містить за своїм змістом правових підстав, що тимчасово вилучене майно є знаряддям чи предметом злочину, крім того підстав які б вказували, що вказане майно, перебуваючи у вільному доступі, перешкоджатиме проведенню всебічного та повного досудового розслідування не встановлено.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 167 ч. 2, 170, 171, 173, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
п о с т а н о в и л а:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого з ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_7 , погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні, внесеному 15.10.2015 р. у ЄРДР під № 32013040000000091 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, про накладення арешту на майно, залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
С У Д Д І:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 к у р е н к о
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.11.2015 |
Оприлюднено | 22.03.2023 |
Номер документу | 53927767 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Апеляційний суд міста Києва
Дзюбін В'ячеслав Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні