Рішення

від 30.11.2015 по справі 903/1082/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2015 р. Справа № 903/1082/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех-Плюс"

до відповідача: Ратнівського міжрайонного управління водного господарства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Департамент агропромислового розвитку Волинської ОДА

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-

Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області,

про стягнення 86 328,40 грн .

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 14.09.2015р. б/н

від відповідача: ОСОБА_2, начальник відповідно до доданого наказу, ОСОБА_3, дов. №31 від 26.01.2015р., ОСОБА_4, дов. від 29.07.2015р.

від третьої особи 1: ОСОБА_5, дов. №1533/17/2-15 від 27.07.2015р.

від третьої особи 2: ОСОБА_6, довіреність №15-04/9-44 від 05.01.2015р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін та третіх осіб роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22, 27 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

В судовому засіданні 25.11.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ - ПЛЮС" звернулось з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з Ратнівського міжрайонного управління водного господарства (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.11.2015р. вх.№01-65/315/15) 86 328,40 грн. заборгованості, з яких: 48 252,00 грн. - основної заборгованості, 35 427,16 грн. - інфляційних втрат та 2 649,24 грн. - 3% річних .

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань щодо укладеного між сторонами договору субпідряду №9 .

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.09.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.10.2015р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судових засіданнях 28.10.2015р., 18.11.2015р. та 25.11.2015р. представник позивача з врахуванням заяви про зменшення позовних (вх.№01-65/315/15 від 18.11.2015р.) вимог позов підтримав, просив суд останні задовольнити.

27.10.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшов до суду супровідний лист №382 від 27.10.2015р. (вх.№01-54/10602/15 від 28.10.2015р.), яким він долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача повністю заперечує, вказуючи, що не є розпорядником коштів на фінансування робіт по договору субпідряду №9, замовником та розпорядником коштів для виконання робіт є Департамент Волинської ОДА, з яким відповідачем укладено договір підряду №10/13/76 по здійсненню заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Межиситівської сільської ради Ратнівського району Волинської області, довідка про вартість виконаних робіт та акт виконаних робіт за жовтень 2013 року не можуть бути доказами виконання робіт по договору №9, оскільки в них відсутні посилання на даний договір.

Представники відповідача в судовому засіданні 18.11.2015р. позов заперечили, крім того, звернулися до суду з клопотанням б/н (вх.№01-68/88/15 від 18.11.2015р.), в якому просили суд залучити до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент агропромислового розвитку Волинської ОДА (м.Луцьк, пр.Перемоги, буд.14) та Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області ( 43000, м.Луцьк, вул.Стрілецька, буд.4А).

Представник позивача у вирішенні даного клопотання поклався на розсуд суду..

Ухвалою суду від 18.11.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. ст. 27, 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі та залучення до участі в справі третіх осіб.

Представники відповідача в судовому засіданні 25.11.2015р. позов заперечили, з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА- в судовому засіданні 25.11.2015р. та у поясненнях б/н від 24.11.2015р. вказав, що між Департаментом агропромислового розвитку Волинської ОДА та Ратнівським міжрайонним управлінням водного господарства 03.10.2013р. було укладено договір №10/13/76 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Межиситівської селищної ради Ратнівського району Волинської області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області- в судовому засіданні 25.11.2015р. вказав, що відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинській області від 23.11.2015р. №01-23/2252, в Управлінні Казначейства на підставі договору субпідряду №9/245 за 2013 рік, що укладений між позивачем та відповідачем, 03.12.2013р. були зареєстровані бюджетні зобов'язання на суму 49 237.00грн. Фінансові зобов'язання на підставі вказаного вище договору відповідачем не реєструвались у зв'язку з відсутністю надходжень коштів на рахунок відповідача.

У 2014, 2015 роках заборгованість по даному договору відповідачем в управлінні Казначейства не перереєстровуавалась у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень.

Дослідивши наявні матеріали у справі, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, згідно зі ст.75 ГПК України, господарський суд, -

встановив :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «óдротех-ПлюсВ» та Ратнівським міжрайонним управлінням водного господарства укладено договір субпідряду № 9 (а.с. 11-13).

У відповідності до умов договору підрядник доручає, а субпідрядник своїми силами та засобами згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та умовами даного договору субпідряду забезпечує на свій ризик на виконання у встановлений строк та належної якості роботи: В«Здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Межиситівської сільської ради Ратнівського району Волинської області з матеріалів підрядника. Договірна ціна до договору встановлюється твердо і складає 49 237,00 грн. виходячи з проекту і коректується по факту виконаних робіт.

Згідно по. 4.3. даного договору підрядник здійснює щомісячно або при необхідності проміжні платежі за виконанні роботи на підставі акту (форми КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт (форма КБ-2в) формує субпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику підрядника у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Уповноважений представник на протязі трьох днів перевіряє достовірність акту підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

На виконання умов договору №9 за 2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «óдротех-ПлюсВ» виконало передбачені договором роботи.

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав щодо оплати робіт по договору №9, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 252,00 грн.

Заборгованість Ратнівського міжрайонного управління водного господарства підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.09.2015 р., який підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток юридичних осіб (а.с. 19).

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 175 ГГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Твердження відповідача про те, що заборгованість в сумі 48 252,00 грн. виникла не з вини Ратнівського міжрайонного управлінням водного господарства, а з вини Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації у зв’язку з тим, що останній є замовником відповідно до умов договору 10/13/76 від 11.10.2013р. до уваги суду не взято, з огляду на нищевикладене.

Відсутність бюджетних коштів не є достатньою підставою для звільнення від виконання зобов'язання з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "ОСОБА_6 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446, постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. № 903/344/14.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України В«Про практику вирішення спорів, пов’язаних із виконанням договорів підрядуВ» № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., в якому передбачено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011 р.).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договору, в останнього виникла заборгованість в сумі 48 252,00 грн. Дана сума підставна та підлягає до стягнення із відповідача в повному обсязі.

У зв’язку із невиконанням умов договору позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 2 649,24 грн. за період прострочення з листопада 2013р. по серпень 2015р. та 35 427,16 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013р. по серпень 2015р. за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Методика та періоди нарахування перевірені судом та підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі.

При цьому судом було застосовано розрахунки інфляційних та 3% річних, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не неналежне виконання відповідачем умов договору, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні 25.11.2015р. звернулися до суду з клопотанням б/н від 25.11.2015р. (вх.№01-59/121/15), в якому, враховуючи відсутність коштів для погашення заборгованості на рахунку відповідача, просили суд відстрочити погашення заборгованості по справі №903/1082/15 до 01.06.2016р.

Представник позивача заперечив суду проти задоволення даного клопотання .

Водночас, суд вважає за необхідне заяву відповідача про відстрочку виконання рішення відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п. 7.1.1., 7.2. постанови №9 від 17.10.2012р. відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на відстрочку законодавство не вимагає, і господарський суд не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження "№ 14 від 26.12.2003р " передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Додатково суд звертає увагу, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право відстрочити виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Обов'язковою умовою надання розстрочки чи відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Заявником не надано документів, проаналізувавши які, можна дійти до висновку про неможливість або складності процедури виконання рішення господарського суду та не наведено обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення господарського суду; також ним не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, як і жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід відстрочити виконання судового рішення, також не подано доказів які підтверджували його скрутне матеріальне становище, доказів, які б свідчили про відсутність у боржника коштів на банківських рахунках, не обґрунтовано і не подано доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому, оскільки відстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку відстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час.

Наведені заявником в заяві та в судовому засіданні 25.11.2015р. підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та відсутність коштів, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового зборув сумі 1 295, 42 грн., слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України .

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 625, 837, 838, 853, 882 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1 . Позов задоволити повністю .

2 . Стягнути з Ратнівського міжрайонного управління водного господарства (смт. Ратне, вул. Шевченка, 36 код ЄДРПОУ 05430343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех-Плюс" (смт. Ратне, вул. Шевченка, 36, код ЄДРПОУ 38741313) 86 328,40 грн. заборгованості, з яких: 48 252,00 грн. - основної заборгованості, 35 427,16 грн. - інфляційних втрат, 2 649,24 грн. - 3% річних та 1 295,42 грн.- витрат по сплаті судового збору.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

30.11.2015

Суддя В. О. Кравчук