Рішення

від 25.11.2015 по справі 904/9754/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.15р. Справа № 904/9754/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-СХІД", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД", м. Кривий Ріг

про стягнення 35 875,60 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 03.11.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-СХІД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД" про стягнення заборгованості за договором поставки № ПС3432000121 від 24.10.2013 у розмірі 35 875,60 грн., з яких: 20 492,00 грн. основний борг, 5 159,49 грн. пеня, 1 740,42 грн. 10% річних, 8 483,69 грн. інфляцій втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПС3432000121 від 24.10.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.11.2015.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-СХІД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД" (покупець) було укладено договір поставки № ПО3432000121 (а.с.11).

Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі і в строк опалити цей товар.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна, визначається у видатковій накладній, рахунку на оплату оформлених у відповідності до замовлень покупця.

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна на товар визначається постачальником, на день виставлення рахунку на оплату.

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок № НОМЕР_1 від 21.11.2014 на суму 30 492,00 грн. (а.с.16).

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № НОМЕР_2 від 16.12.2014 на суму 30 492,00 грн. (а.с.17).

Відповідачем отримано товар на підставі довіреності № 676 від 16.12.2014 (а.с.18).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві на підставі договору та/або рахунку на оплату.

Відповідачем частково оплачено товар на суму 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.21-22)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 20 492,00 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 20 492,00 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.5 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав 30.12.2014..

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 492,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 договору у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5 договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати) від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 31.12.2014 по 30.06.2015 у сумі 5 159,49 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.6-7), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5 159,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем нараховано 10% річних за період з 31.12.2014 по 05.11.2015 у сумі 1 740,42 грн. та інфляційні втрати за період з 31.12.2014 по 05.11.2015 у сумі 8 483,69 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що починаючи з першого дня прострочення платежу, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику проценти за користування грошовими коштами, в розмірі 10% відсотків річних від суми заборгованості, до дня повної оплати товару.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.6-7), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10% річних у сумі 1 740,42 грн. та інфляційних втрат у сумі 8 483,69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 53/1; ідентифікаційний код 21931694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-СХІД" (69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, 3-А; ідентифікаційний код 38025126) - 20 492,00 грн. основний борг, 5 159,49 грн. пеня, 1 740,42 грн. 10% річних, 8 483,69 грн. інфляцій втрати, 1 218,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.11.2015.

Суддя ОСОБА_2