Рішення

від 13.10.2015 по справі 904/8451/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.15р. Справа № 904/8451/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "СОЮЗ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 24.03.15р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 21.10.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "СОЮЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 117 700,12грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №27/12 від 27.12.2012р. в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що подані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам щодо форми первинного документа, оскільки у 37 з них відсутні дані, що давали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача, а в інших 9 підпис уповноваженого нібито відповідачем ОСОБА_3 візуально відрізняється від зразка його ж підпису, що міститься у довіреності, на підставі якої така видаткова накладна була видана. Крім того, неможливо ідентифікувати й особу, що брала участь у здійсненні господарської операції від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Російське підприємство "СОЮЗ". Відповідач зазначає, що рахунки-фактури, податкові накладні та товарно-транспортні накладні не підтверджують факт здійснення господарської операції - поставки продукції, її передачі (вручення) та отримання. Відповідач вважає, що ані інформація, викладена у передавальному акті від 24.11.2014р., ані інформація, що міститься у розподільному балансі, не доводить наявності заборгованості відповідача перед позивачем саме за договором поставки №27/12 від 27.12.2012р. Крім того, відсутність банківських виписок за весь період дії договору позбавляє можливості стверджувати про наявність заборгованості у відповідача.

У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 23.11.2015р. відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення у справі судової технічної та судової почеркознавчої експертиз.

23.11.2015р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-Російське підприємство "СОЮЗ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (покупець) був укладений договір поставки №27/12, за умовами якого постачальник зобов"язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, номенклатура, об"єм та ціни якої визначені у специфікаціях до договору, що є його невід"ємною частиною.

Згідно п.1.2. договору загальна сума договору складає суму, визначену на підставі даних специфікацій.

За п.3.1. договору поставка продукції здійснюється за запитом покупця на умовах FCA, м. Запоріжжя, згідно правил Інкотермс 2000.

Відповідно до п.3.2. договору дата поставки товару визначається датою приймання вантажу покупцем. Строк поставки - протягом 10 днів з моменту отримання заявки покупця. Перевезення автотранспортом покупця (п.3.3. договору).

Згідно 8.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 24.12.2013р., строк дії договору з моменту підписання до 27.12.2014р. або виконання сторонами всіх умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Російське підприємство "СОЮЗ" (постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" продукцію за період з 16.01.2013р. по 30.10.2014р. у розмірі 1 272 043,54грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень, а також довіреностями на отримання товару (т.1, а.с.37-58, 60-82, т.2, а.с.1-42).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.4.3. договору розрахунок за поставлений товар між постачальником та покупцем здійснюється шляхом 100% передплати. Можливі інші форми оплати за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію у розмірі 1 154 343,42грн. (т.1, а.с.170-228), а заборгованість, яка залишилась у відповідача за видатковими накладними №485 від 09.07.2013р. (частково сплачена), №519 від 19.07.2013р. (частково сплачена), №549 від 02.08.2013р. (частково сплачена), №586 від 13.08.2013р. (не сплачена) та №10 від 16.01.2014р. (частково сплачена), склала 117 700,12грн.

У подальшому відбулась реорганізація Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Російське підприємство "СОЮЗ", в результаті чого шляхом виділу було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "СОЮЗ" (позивач) (т.1, а.с.14-29).

На підставі цього відповідно до передавального акту Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Російське підприємство "СОЮЗ" від 24.11.2014р. відбулась передача поточної дебіторської заборгованості з балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Російське підприємство "СОЮЗ" на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "СОЮЗ", куди входила і заборгованість відповідача за договором поставки №27/12 від 27.12.2012р. (т.1, а.с.32-33, т.2, а.с.138-154).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не подав до суду доказів сплати заборгованості за видатковими накладними №485 від 09.07.2013р., №519 від 19.07.2013р., №549 від 02.08.2013р., №586 від 13.08.2013р. та №10 від 16.01.2014р. у загальному розмірі 117 700,12грн., у зв"язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про недоведеність факту поставки продукції, оскільки у судовому засіданні досліджувались оригінали документів, наданих позивачем в якості доказів, крім того, подані позивачем документи щодо сплати поставленої продукції підтверджують правовідносини сторін за договором поставки №27/12 від 27.12.2012р. До того ж, відповідачем не надано будь-якого документу, який би спростовував доводи позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 169, ЄДРПОУ 37196329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "СОЮЗ" (49125, м. Дніпропетровськ, Донецьке шосе, 124, кв.147, ЄДРПОУ 39511663) заборгованість у розмірі 117 700,12грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот грн. 12коп.) та 1 765,50грн. (одна тисяча сімсот шістдесят п"ять грн. 50коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2015р.

Суддя ОСОБА_4