Рішення

від 24.11.2015 по справі 904/8561/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.15р. Справа № 904/8561/15

За позовом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, м. Орджонікідзе

до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ

про стягнення 252 882,17 грн. збитків заподіяних фактичним користуванням землею

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №12/69-1494/15 від 16.06.2015 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 05/588 від 15.07.2014 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Орджонікідзевська міська рада Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" 252 882,17 грн. збитків у вигляді недоотриманих бюджетом доходів за фактичне використання земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактичне використання відповідачем земельної ділянки площею 0,3966 га, що належить до комунальної власності, яка розташована за адресою: м. Орджонікідзе, вул. Тикви, 10, відмова його від виконання обов'язку по оплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані власні об'єкти нерухомого майна, позбавило територіальну громаду м. Орджонікідзе, в особі міської ради, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки доходів в розмірі орендної плати, яка була встановлена відповідно до вимог чинного законодавства і є обов'язковим платежем, а саме: рішеннями Орджонікідзевської міської ради № 6 від 23.03.2012 року та № 17 від 10.04.2014 року "Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради" для землекористувачів, до яких належить відповідач, було встановлено ставки орендної плати за користування земельними ділянками у розмірі 12%. Відповідачем, як власником нерухомого майна, у зв'язку з невиконанням передбаченого законом обов'язку щодо плати за оренду земельної ділянки площею 3966 кв.м., яка використовується для обслуговування будівель та споруд автостанції в місті по вул. Г. Тикви, 10, в м. Орджонікідзе, завдані збитки бюджету у вигляді неодержаних доходів за період з 01.08.2013 року по 01.08.2015 року - на суму 252 882,17 грн.

12.10.2015 року до суду надійшов відзив відповідно до якого відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі оскільки позовні вимоги є фактично вимогами про стягнення грошової заборгованості з орендної плати за договором оренди землі, проте проект договору оренди земельної ділянки від 06.04.2010 року, був тільки попередньо підписаний сторонами у даній справі, вказаний договір оренди землі не пройшов процедуру державної реєстрації договору оренди землі. Отже, договір оренди земельної ділянки від 06.04.2010 року по вул. Г. Тикви, 10 м. Орджонікідзе не набув чинності. Таким чином, у відповідача не виник обов'язок щодо сплати орендної плати на договірних засадах.

Крім того, відповідач вказує, що під неодержаним доходом Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, розуміє - доходи, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Проте позивачем не доведено наявність хоча б однієї з перелічених вище обставин для відшкодування збитків, зокрема, факту тимчасово зайняття і використання відповідачем спірної земельної ділянки площею саме 3966 м 2 . Таким чином, на даний час не має доказів на підтвердження того, що позивач передав відповідачеві земельну ділянку по вул. Г. Тикви, 10 в м. Орджонікідзе площею 3966 м 2 .

Відповідач зазначає, що він неодноразово намагався укласти із позивачем договір оренди землі, обговорюючи його умови. Водночас відповідач продовжував сплачувати земельний податок за фактичне землекористування. Такі факти свідчать про відсутність протиправної поведінки з боку відповідача у відносинах із Орджонікідзевською міською радою.

Також, у відзиві на позов відповідач вказує, що принаймні в липні 2010 року Орджонікідзевська міська рада була обізнаною про ситуацію щодо процесу укладення договору оренди земельної ділянки і не була позбавлена можливості звернутись до суду з позовом проти відповідача, строк позовної давності за вимогами Орджонікідзевської міської ради сплинув, поважних причин для його поновлення не існує у зв'язку з чим публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" заявляє про застосування позовної давності у даному спорі.

09.11.2015 року відповідачем надані додаткові заперечення де вказує, що постанова Вищого адміністративного суду України від 02.07.2013 року № К/9991/6774/12 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2012 року по справі № 12/122-09(18/275-08) тільки підтверджують теперішні результати такого зменшення площ земельної ділянки до розміру 0,18 га під фактичне розміщення автовокзалу. Використання відповідачем більшої площі землі, ніж 0,18 га, а саме 3966 м 2 не доведено позивачем належними та допустимими доказами. Відповідно до п.288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Таким чином, тільки укладений договір оренди земельної ділянки, а не рішення органу місцевого самоврядування, є підставою для сплати орендної плати за використання земельної ділянки. Але оскільки договір оренди земельної ділянки не був укладений сторонами, не має підстав стверджувати, що у відповідача виник обов'язок сплачувати орендну плату. Проте, публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" сплачувало (і продовжує сплачувати) плату за землю (земельний податок) за фактичне використання земельної ділянки загальною площею 0,18 га. Таким чином, у діях відповідача відсутній такий елемент господарського правопорушення, як причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком, що виключає наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача. Таке свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача такого виду відповідальності як стягнення збитків у формі упущеної вигоди.

Крім того, 20.11.2015 року відповідачем залучені додаткові заперечення проти позову де зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована по вул. Г. Тикви, 10 в м. Орджонікідзе, яке набуте відповідачем на підставі державного акту на право постійного користування від 03.12.1996 року ІІ-ДП № 002737, є дійсним, а публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" є особою, яка користується вказаною земельною ділянкою на підставі такого права. Таким чином, наявність речового права у відповідача на земельну ділянку, сплата ним на підставі цього речового права плати за землю (земельного податку) свідчать про відсутність протиправної поведінки з боку публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", а отже це виключає задоволення позову про відшкодування шкоди з огляду на роз'яснення, що містяться в п.3.7, п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 року із призначенням до розгляду в засіданні на 20.10.2015 року, після чого розгляд справи відкладався до 27.10.2015 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 27.10.2015 року було оголошено перерву до 03.11.2015 року, після чого розгляд справи відкладався до 03.11.2015року, оголошувались перерви до 10.11.2015 року та до 24.11.2015 року.

У судовому засіданні 24.11.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2010 року на 47 сесії п'ятого скликання Орджонікідзевської міської ради прийнято рішення № 22:

- затвердити "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду ВАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" для обслуговування та експлуатації будівель та споруд автостанції, яка розташована на території Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області";

- передати ВАТ "ДОПАС" терміном на 3 (роки) земельну ділянку в оренду площею 0,3966 га, яка використовується для обслуговування будівель та споруд автостанції в місті по вул. Г. Тикви, 10;

- зобов'язати ВАТ "ДОПАС" в місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,3966 га з Орджонікідзевською міською радою;

- зобов'язати ВАТ "ДОПАС" здійснювати благоустрій переданої в оренду земельної ділянки та прилеглої території.

На виконання зазначеного рішення, 06.04.2010 року уповноваженими представниками Орджонікідзевської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" (далі - відповідач, орендар), підписано договір оренди землі (далі - договір), з боку орендаря підписано з протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до п.2 договору в оренду передавалась земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:037:0024 площею 0,3966 га (3966,0 кв.м.) згідно рішення 47 сесії п'ятого скликання Орджонікідзевської міської ради від 24.02.2010 року за №22.

Згідно з п.43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Доказів державної реєстрації договору оренди землі сторонами не надано. Таким чином договір оренди землі не набув чинності.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги понесеними збитками неодержаним ними доходом за період з 01.08.2013 року по 01.08.2015 року у сумі 252 882,17 грн. який, за посиланнями позивача спричинило фактичне використання відповідачем земельної ділянки площею 0,3966 га, що належить до комунальної власності, яка розташована за адресою: м. Орджонікідзе, вул. Г. Тикви, 10, що є причиною виникнення спору.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 Земельного кодексу України.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст.22 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконаний зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків у формі упущеної вигоди слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Позивач в позовній заяві, мотивував нанесені збитки неодержаним ними доходом, який, за посиланнями позивача спричинило самовільне заняття земельної ділянки відповідачем, але жодних доказів звернення до відповідача із претензією про усунення перешкод в користуванні їх майном або про факт незаконного самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки до суду не подано.

Також, не було надано доказів, що будь-які треті особи виявляли бажання отримати дану земельну ділянку в користування, або докази того, що позивач мав намір використовувати дану ділянку самостійно.

Тривалий період неукладення належного договору оренди земельної ділянки пов'язаний саме із неузгодженням істотних умов зазначеного договору оренди спірної земельної ділянки.

Таким чином, у діях відповідача відсутній такий елементу господарського правопорушення, як причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком, що виключає наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача, у зв'язку з чим відсутні підстав для покладення на відповідача такого виду відповідальності як стягнення збитків у формі упущеної вигоди, якою є не отримана орендна плата в сумі 252 882,17 грн. за період з 01.08.2013 року по 01.08.205 року, вирахувана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1994 №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", яка не визначає порядок вирахування орендної плати за земельні ділянки.

Щодо застосування позовної давності суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (абзаци перший, другий підпункту 2.2 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи, що позивачем не доведено порушення його охоронюваних законом прав, суд не вбачає підстав для розгляду заяви відповідача щодо застосування позовної давності.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2015 року.

Суддя ОСОБА_3