Рішення

від 01.12.2015 по справі 906/1543/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" грудня 2015 р. Справа № 906/1543/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 07.10.2015

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Трейд" (м. Олевськ Житомирської області)

про стягнення 1 777 206,64 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1777206,64 грн за додатковим договором № 8 від 20.06.2013 до договору комісії на продаж № 6/003-2012 від 24.12.2012, з яких: 1463777,74 грн основний борг, 73188,88 грн штрафу та 22137,14 грн 3% річних, 218102,88 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.08.2014 по 31.01.2015.

13.11.2015 на адресу господарського суду від позивача надійшла заява № 289/3 від 13.11.2015 про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на свою на користь 1463777,74 грн боргу; 73188,89 грн штрафу; 22137,13 грн 3% річних; 218102,88 грн інфляційних втрат.

Відповідно ч.3 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Дослідивши подану представником позивача заяву, господарський суд прийшов до висновку, що фактично в ній виправлено лише допущені помилки при написанні позовної заяви, розмір позовних вимог не змінився - 1777206,64 грн. Суд приймає дану заяву до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 26.11.2015 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява-клопотання від 26.11.2015, згідно якого просить 01.12.2015 без участі представника відповідача винести рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. 30.11.2015 на адресу суду надійшов оригінал відповідного клопотання від 26.11.2015 у даній справі у паперовій формі. У даній заяві-клопотанні, відповідач, зокрема, зазначив, що представник позивача ОСОБА_1 не має права підписувати позовну заяву та збільшувати позовні вимоги.

В матеріалах справи наявна довіреність від 07.10.2015 видана позивачем на ім'я ОСОБА_1 (а.с.24). У вказаній довіреності чітко встановлено обсяг прав (з урахуванням конкретних обмежень) представника при здійсненні ним представницьких функцій й у розумінні ст.22 ГПК України представник має необхідний обсяг прав встановлений довіреністю на ведення справи. Водночас інших обмежень, в тому числі про обмеження щодо права підпису позовних заяв, довіреність ОСОБА_1 не містить.

Інші доводи викладені відповідачем в заяві-клопотанні від 26.11.2015 спростовуються матеріалами справи.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пак Трейд" (комісіонер/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" (комітент/позивач) укладений договір №6/003-2012 комісії на продаж, щодо продажу товару в асортименті та на умовах, викладених у додаткових угодах (а.с. 9-10).

20.06.2013 між сторонами укладена додатковий договір №8 до договору комісії на продаж №6/003-2012 від 24 грудня 2012 року щодо надання комісіонерові розстрочки щодо повернення суми заборгованості у загальному розмірі 1810631,71 грн строком на 24 календарних місяці, згідно графіку (а.с. 11-12).

Додатковий договір № 8 від 20.06.2013 підписаний від імені відповідача було підписано заступником директора ОСОБА_2, що діяв на підставі довіреності № 3 від 01.11.2012, а від імені позивача - директором ОСОБА_3, що діяв на підставі статуту. Зазначений договір підписаний з обох сторін та скріплений оригінальними печатками товариств, породжує цивільні права та обов'язки сторін.

Відповідно домовленостей сторін викладених у пунктах 2, 4 додаткової угоди, відповідач зобов'язався повернути заборгованість щомісячними платежами починаючи з червня 2013 згідно графіку погашення заборгованості, шляхом перерахування відповідної частини грошових коштів на банківський рахунок позивача з наступними реквізитами: № рахунку 26001359171600, банк АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, призначення платежу: за Біг-Беги згідно накладної № 77/182, № 99/107, №115/123, № 136/150, № 163/180, № 174/198 та додаткового договору № 8.

Відповідачем на виконання вимог п. 2, 4 додаткової угоди № 8 від 20.06.2013, за період з 27.06.2013 по 30.07.2014, здійснив погашення заборгованості в сумі 346853,97 грн з відповідним призначенням платежу, що підтверджується банківськими виписками по рахунках (а.с. 95-108)

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати заборгованості, станом на 25.09.2015 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1463777,74 грн, що підтверджується довідкою від 12.11.2015 (а.с. 33).

25.09.2015 позивачем на адресу відповідача було направлено письмове повідомлення № 239/3 про припинення дії додаткової угоди № 8 від 20.06.2013, яке вручено відповідачу 01.10.2015, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 1463777,74 грн (а.с. 15-16).

Як вбачається з п. 6 додаткового договору, у випадку порушення комісіонером умов погашення заборгованості за графіком як в частині строку здійснення відповідного платежу, та і в частині суми, належної до перерахування, комітент має право відмовитися від цього додаткового договору в односторонньому порядку та звернутися до суду щодо примусового стягнення з комісіонера суми заборгованості. Додатковий договір вважається розірваним через 7 календарних днів з моменту направлення комітентом на зазначену в цьому додатковому договорі адресу комісіонера письмового повідомлення про відмову від цього договору в односторонньому порядку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем, згідно довідки № 295/3 від 01.12.2015 не змінилася та становить 1463777,74грн (а.с. 57).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки здійснив погашення заборгованості за додатковою угодою № 8 від 20.06.2013 в сумі 346853,97 грн, що підтверджується виписками по рахунках (а.с. 95-108).

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 1463777,74 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22137,13 грн та інфляційних втрат в сумі 218102,88 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7 додаткового договору, у випадку настання обставин, внаслідок чого комітент отримує право на відмову від цього додаткового договору в односторонньому порядку, комісіонер зобов'язаний повернути суму заборгованості в повному обсязі за вирахуванням сплачених на виконання графіку сум та з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення повернення відповідної суми, а також сплатити комітенту 3 процента річних за користування грошовими коштами.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також, за порушення умов договору, позивачем нараховано штраф в сумі 73188,89 грн.

Як встановлено ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.8 додаткового договору, забезпечення виконання зобов'язання комісіонера щодо повернення заборгованості за цим додатковим договором здійснюється шляхом встановлення неустойки у формі штрафу у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми заборгованості, визначеної цим додатковим договором. Сума штрафу, визначена цим пунктом, підлягає сплаті комісіонером на користь комітента у випадку настання обставин, зазначених у п. 6, незалежно від виконання зобов'язання щодо повернення заборгованості із врахуванням особливостей, встановлених п.7 цього додаткового договору.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд вважає розрахунок 3% річних в сумі 22137,13 грн та штрафу в сумі 73188,89 грн проведений математично вірно. Щодо розрахунків інфляційних втрат, то вони мають становити 206422,66 грн, в частині стягнення 11680,22 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідач доказів на спростування боргу та (або) його погашення суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача - 1463777,74 грн боргу; 73188,89 грн штрафу; 22137,13 грн 3% річних; 206422,66 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Трейд" (11000, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Володимирівська, 3, код 37355616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 1/154, а/с 55, код 20428705):

- 1463777,74 грн боргу;

- 73188,89 грн штрафу;

- 22137,13 грн 3% річних;

- 206422,66 грн інфляційних втрат;

- 26482,90 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.12.15

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1- у справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)