Рішення

від 26.11.2015 по справі 910/26961/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015Справа №910/26961/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс»

про стягнення заборгованості в розмірі 71 899 грн. 13 коп.

Представники:

від Позивача: Бондарчук Д.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 71 899 грн. 13 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 18.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» (Замовник) було укладено Договір на прибирання приміщень №10100503, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався якісно, у відповідності до вимог Замовника, власними силами надавати послуги, обумовлені цим Договором, сприяти здійсненню інших функцій, пов'язаних з діяльністю Замовника, а також надавати інші послуги за згодою Сторін. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за цим Договором, що підтверджується Актами надання послуг на загальну суму в розмірі 41 530 грн. 00 коп., проте Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» становить 41 530 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» 3% річних у розмірі 1 534 грн. 18 коп., інфляційні у розмірі 23 287 грн. 39 коп. та пеню у розмірі 5 547 грн. 56 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/26961/15, судове засідання призначено на 28.10.2015 р.

28.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

28.10.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 19.10.2015 року не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 41 530,00 грн. за Договором №10100503 від 18.03.2014 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2015 року відкладено розгляд справи на 12.11.2015 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі.

12.11.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2015 року відкладено розгляд справи на 26.11.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

23.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 26 листопада 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року у справі № 910/26961/15, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» є 03083, м.Київ, ПРОВУЛОК МОТОРНИЙ, будинок 5/7.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/26961/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 листопада 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

18.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» (Замовник) було укладено Договір на прибирання приміщень №10100503, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався якісно, у відповідності до вимог Замовника, власними силами надавати послуги, обумовлені цим Договором, сприяти здійсненню інших функцій, пов'язаних з діяльністю Замовника, а також надавати інші послуги за згодою Сторін.

Відповідно до п. 1.4 Договору вартість робіт на об'єкті визначається шляхом встановлення фіксованої вартості за обслуговування об'єкта. Вартість фіксується в Додатку №1 даного Договору.

Згідно з п.3.2 Договору загальна вартість послуг, що надаються Замовнику Виконавцем визначається у Додатку №1 Договору.

Прийом - передача виконаних за місяць робіт за Договором здійснюється Сторонами в кінці кожного місяця за Актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками і є невід'ємною частиною Договору. (п.3.4 Договору)

У п.3.10 Договору зазначено, що розрахунки за послуги/роботи, які виконуються/надаються Виконавцем проводяться Замовником протягом 3 банківських днів після підписання Сторонами Актів приймання передачі виконаних робіт, на підставі рахунків, що надаються Виконавцем.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі порушення строків проведення розрахунків за цим Договором Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно перерахованої суми за кожний прострочений день.

Цей Договір набирає чинності з 18.03.2014 р. при умові його підписання Сторонами і діє до 18.03.2015 р. (п.6.1 Договору)

Додатками до Договору на прибирання приміщень №10100503 від 18.03.2014 року Сторони визначені перелік об'єктів і вартість робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на прибирання приміщень №10100503 від 18.03.2014 року Позивачем були надані послуги, а Відповідачем в свою чергу були прийняті вказані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №1182 від 30.04.2014 р. на суму 6 960 грн. 00 коп., №1594 від 30.05.2014 р. на суму 6 730 грн. 00 коп., №1864 від 27.06.2014 р. на суму 7 420 грн. 00 коп., №2162 від 31.07.2014 р. на суму 7 420 грн. 00 коп., №2543 від 29.08.2014 р. на суму 6 500 грн. 00 коп., №2930 від 30.09.2014 р. на суму 6 500 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 41 530 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» становить 41 530 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» 3% річних у розмірі 1 534 грн. 18 коп., інфляційні у розмірі 23 287 грн. 39 коп. та пеню у розмірі 5 547 грн. 56 коп.

16.06.2015 року Позивачем була надіслана на адресу Відповідача вимога про погашення заборгованості у розмірі 41 530 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.06.2015 р., фіскальним чеком від 17.06.2015 р., проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на прибирання приміщень №10100503 від 18.03.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на прибирання приміщень №10100503 від 18.03.2014 року Позивачем були надані послуги, а Відповідачем в свою чергу були прийняті вказані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №1182 від 30.04.2014 р. на суму 6 960 грн. 00 коп., №1594 від 30.05.2014 р. на суму 6 730 грн. 00 коп., №1864 від 27.06.2014 р. на суму 7 420 грн. 00 коп., №2162 від 31.07.2014 р. на суму 7 420 грн. 00 коп., №2543 від 29.08.2014 р. на суму 6 500 грн. 00 коп., №2930 від 30.09.2014 р. на суму 6 500 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 41 530 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем надані послуги не були оплачені в повному обсязі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» в розмірі 41 530 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 41 530 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 08.05.2014 р. по 12.10.2015 р. у розмірі 1 534 грн. 18 коп. та інфляційні у розмірі 23 287 грн. 39 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, за період прострочки Відповідачем за надані послуги за Договором на прибирання приміщень №10100503 від 18.03.2014 року за загальний період прострочки з 08.05.2014 р. по 12.10.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 1 534 грн. 18 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 08.05.2014 року по 12.10.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 23 287 грн. 39 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 07.05.2014 р. по 02.04.2015 р. у розмірі 5 547 грн. 56 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі порушення строків проведення розрахунків за цим Договором Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно перерахованої суми за кожний прострочений день.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 5 543 грн. 94 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 08.05.2014 року по 02.04.2015 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 41 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 534 грн. 18 коп., інфляційні у розмірі 23 287 грн. 39 коп. та пеня у розмірі 5 543 грн. 94 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнакс Альянс» (03083, м.Київ, ПРОВУЛОК МОТОРНИЙ, будинок 5/7, Ідентифікаційний код юридичної особи 38745412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 38 Б, кімната 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 35634872) заборгованість у розмірі 41 530 (сорок одна тисяча п'ятсот тридцять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 534 (одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) грн. 18 (вісімнадцять) коп., інфляційні у розмірі 23 287 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп., пеню у розмірі 5 543 (п'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп. та судовий збір у розмірі 1 217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30 листопада 2015 року.

Судя О.В. Чинчин