Рішення

від 23.11.2015 по справі 910/25402/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015Справа №910/25402/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Маш" доПриватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" простягнення 157330,17 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Чумак О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Савчук Я.І., Попов В.В. - представники за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Маш" заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" заборгованості за поставлений за видатковими накладними товар в розмірі 116716,23 грн., в тому числі: 109258,39 грн. основного боргу, 2945,18 грн. 3% річних та 4512,66 грн. інфляційних втрат.

За результатами автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу №910/25402/15 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 02.11.2015.

02.11.2015 від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В судовому засіданні 02.11.2015 позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 23.11.2015.

20.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 157330,17 грн. заборгованості, з якої: 109258,39 грн. - основний борг; 2945,18 грн. - 3% річних та 45126,60 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши в судовому засіданні 23.11.2015 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 157330,17 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору заперечив, зазначив, що між сторонами дійсно проводилися переговори з метою мирного врегулювання спору, однак, мирним шляхом спір врегулювати не видалось за можливе.

Представники відповідача в засіданні господарського суду проти позову не заперечували, а також подали клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представників відповідача про відкладення розгляду справи, суд вирішив відмовити в його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю.

Так, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Крім того, у пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Вказані обставини подання суду необґрунтованих належним чином клопотань в сукупності з тривалим ненаданням письмових пояснень у справі та заперечень проти заявлених позовних вимог, а також витребуваних судом документів, можуть свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами.

Вищий господарський суд України в Інформаційному листі №01-08/140 від 15.03.2010 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснив, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткових накладних: №1146 від 27.10.14, №1148 від 28.10.14, №1158 від 29.10.14, №1161 від 30.10.14, №1163 від 31.10.14, №1169 від 01.11.14, №1172 від 03.11.14, №1175 від 04.11.14, №1180 від 05.11.14, №1188 від 06.11.14, №1192 від 07.11.14, №1198 від 08.11.14, №1202 від 09.11.14, №1203 від 10.11.14, №1203 від 11.11.14, №1213 від 12.11.14, №1218 від 13.11.14, №1223 від 14.11.14, №1233 від 18.11.14, №1236 від 19.11.14, №1240 від 20.11.14, №1253 від 25.11.14, №1257 від 26.11.14, №1263 від 28.11.14, №1274 від 02.12.14, №1279 від 03.12.14, №1290 від 06.12.14, №1294 від 09.12.14, №1300 від 12.12.14, №1304 від 15.12.14, №1307 від 16.12.14, №1309 від 17.12.14, №1313 від 18.12.14, №1317 від 19.12.14, №1321 від 20.12.14, №1324 від 21.12.14, №1325 від 22.12.14, №1327 від 23.12.14, №1342 від 26.12.14, №18 від 03.02.15, №21 від 04.02.15, №25 від 05.02.15, №28 від 06.02.15, №32 від 07.02.15, №34 від 09.02.15, №37 від 10.02.15, №46 від 14.02.15, №48 від 15.02.15 та №50 від 16.02.15, які містять найменування, кількість, ціну товару та підписана обома сторонами без заперечень, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Маш" поставило Приватному акціонерному товариству "Київська будівельна компанія "Київбудком" товар на загальну суму 111061,70 грн.

У свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Київська будівельна компанія "Київбудком" прийняло товар, однак в повному обсязі за отриманий товар не розрахувалось, сплативши лише 1803,31 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 109258,39 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами першою та другою статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).

Отже, поставкою/отриманням товару сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов'язальні відносини.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За умовами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Маш" своїх зобов'язань з поставки товару та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 109258,39 грн. основного боргу.

Окрім того, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення за період з 27.10.2014 (фактично з 28.10.2014) по 31.10.2015 три проценти річних у розмірі 2945,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 45126,60 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він є невірними, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Маш" не враховано, що згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, за накладними №1169 від 01.11.14, №1198 від 08.11.14, №1290 від 06.12.14, №1321 від 20.12.14, №1324 від 21.12.14, №32 від 07.02.15, №46 від 14.02.15 та №48 від 15.02.15 товар було поставлено позивачем у вихідні дні. Отже, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідач повинен був оплатити поставлений за вищевказаними накладними товар в перший за вихідним робочий день. А передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, в даному випадку, підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за першим за вихідним робочим днем.

Таким чином, за перерахунком суду з Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" підлягає до стягнення 3% річних в розмірі 2943,39 грн.

За результатом наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку що він також є невірними, однак, здійснення його перерахунку судом фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Маш" до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 45126,60 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" (01010, м. Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 10; ідентифікаційний код 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Маш" (02091, м. Київ, вулиця Тростянецька, будинок 49; ідентифікаційний код 38327438) 109258 (сто дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 39 коп. основного боргу 2943 (дві тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 39 коп. 3% річних, 45126 (сорок п'ять тисяч сто двадцять шість) грн. 60 коп. інфляційних втрат та 2359 (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 92 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 30.11.15

Суддя О.А. Грєхова