Рішення

від 26.11.2015 по справі 910/13516/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015Справа №910/13516/15

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТЕХ"

до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (ПАТ "ДБ Сбербанк Росії")

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - не прибув

Від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про визнання договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013 недійсним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2015 порушено провадження у справі №910/13516/15 та призначено до розгляду на 18.06.2015.

Представник позивача в судове засідання 18.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 18.06.2015 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 07.07.2015.

В судове засідання 07.07.2015 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 16.07.2015.

16.07.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 21.07.2015 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 21.07.2015 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача подав суду клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертиз, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями для винесення законного та обґрунтованого рішення по даній справі.

Представник відповідача заперечував проти проведення експертизи.

Представник позивача подав суду свої питання, які необхідно поставити перед експертами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2015 призначено по справі № 910/13516/15 почеркознавчу та технічну експертизи, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз(вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680).

Провадження по справі № 910/13516/15 зупинено до надання висновків судової експертизи.

12.11.2015 до господарського суду м. Києва повернулися матеріали справи № 910/13516/15 з експертної установи та повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи у зв"язку з її неоплатою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі та призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом представників сторін.

Розгляд справи було призначено на 26.11.2015.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 26.11.2015 не з'явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Ухвала суду від 30.10.2015 отримана відповідачем 05.11.2015, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01601 2164080 2 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належні чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (надалі - відповідач, Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех» (надалі - позивач, позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Відповідач відкрив Позивачу невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України - гривні, що надалі іменується - «Кредитна лінія», в сумі 11 000 000,00 (одинадцять мільйонів) гривень 00 копійок. Відповідно до умов Кредитного договору кредитні кошти (надалі - Кредит) надаються Позивачу окремими частинами (траншами) зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування Кредитом в період з дати укладення Кредитного договору і по 24.04.2014 включно в розмірі 19% річних, в період з 25.04.2014 і по 31.07.2014 включно в розмірі 21,0% річних; зі сплатою з 01.08.2014 змінюваною процентної ставки у розмірі UIRD(12M)+4,5% річних.

Ліміт кредитної лінії складає: 11 000 000,00 грн. Відповідно до умов Кредитного договору (п.1.1.), Позивач зобов'язувався своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти .

У відповідності до п. 1.4. Кредитного договору « 31» липня 2016 року визначено як останній день дії кредитної лінії.

Згідно Додаткового договору №1 від 05.08.2013 до Кредитного договору Відповідач надав Позивачу транш Кредиту в сумі 10 996 323,69 грн. на строк з 05.08.2013 по 31.07.2016 .

Станом на 01.08.2014 ліміт кредитної лінії становив 8 161 296,00 грн. (п. 1.2. Кредитного договору). У свою чергу розмір заборгованості по Кредитній лінії станом на 01.08.2014 становив 8 870 972,00 грн.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає Позичальникові кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором. Позичальник, в свою чергу, зобов'язується використовувати кредит з

метою, зазначеною у пункті 1.5 цього Договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього Договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору.

Пунктом 1.5 Кредитного договору встановлено, що кредит надається з метою рефінансування кредиту в ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк».

Кредитний договір складається з наступних розділів:

1. предмет договору,

2. забезпечення виконання зобов'язань Позичальника,

3. гарантії,

4. надання кредиту,

5. комісії,

6. проценти за користування кредитом,

7. контроль за фінансовим станом і діяльністю Позичальника,

8. повернення кредиту, 9.платежі,

10. відповідальність сторін договору,

11. інші умови,

12. реквізити та підписи сторін.

Позивач в своїй заяві про збільшення позовних вимог від 01.07.015 просить суд:

1. Визнати недійсним Договір про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013, який укладено між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех».

2. Визнати недійсним Договір про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013, який укладено між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех».

Проте суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог, у зв'язку з наступним:

Згідно з п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Згідно з ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 ЦК України: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право та ін.

Матеріали справи не містять посилань на фактичне порушення прав позивача з боку відповідача внаслідок укладення спірного договору та доказів на підтвердження фактів порушення права.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач не вказує жодної норми закону, в якій було б вказано про підстави недійсності договору, тобто про підстави, які можна було б застосувати до договору про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013 та до Договору про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013, та докази на підтвердження існування тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оспорюваний договір за своєю природою є кредитним договором та містить погодження з усіх істотних умов характерних даному виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Зокрема у відповідності до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами було погоджено усі істотні умови такого договору, зокрема сторони, укладаючи договір про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013 та договір про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013, дотримались встановленої законом письмової форми договору, на момент укладання договору мали необхідний для його укладання встановлений обсяг дієздатності, неправомірних дій при укладанні договору не допустили, будь-яких інших правових підстав та обставин для визнання вказаного договору недійсним судом не встановлено.

Позивачем в свою чергу не надано належних доказів щодо зауважень умов договору до підписання спірних договорів.

Щодо доводів позивача про те, що в Договорі про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013 встановлено право Банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку.

Поводи Позивача спростовується наступним.

Відповідно до п. 1.3 Договору про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013 встановлено тип процентної ставки:

- з дати укладення договору та по 31.07.2014 встановлюється фіксована процентна ставка;

- з 01.08.2014 діє змінювана процентна ставка.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Окрім того, відповідно до п. 2.7 постанови №1 від 24.11.2014 пленуму Вищого господарського суду України зазначається «вирішуючи питання щодо права банку змінювати в односторонньому порядку умови кредитного договору, зокрема підвищувати розмір процентної ставки за таким договором ... У розгляді відповідних справ господарським судам необхідно з'ясовувати: чи було передбачено збільшення розміру процентної ставки основним кредитним договором; чи були виконані банком усі умови договору у відповідній частині та чи дотримано порядок узгодження зазначеного питання з позичальником».

Посилання Позивача, як на підставу визнання кредитного договору недійсним, наявність умов в Кредитному договорі щодо зміни відсоткової ставки є необґрунтованим.

Умови оскаржуваного Кредитного договору (п. 1.3.1-1.3.9) чітко визначають порядок та умови формування змінюваної відсоткової ставки, строк дії такої відсоткової ставки.

Щодо доводів позивача про недійсність Договору про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013.

В позовній заяві позивач вказує, як на підставу визнання Договору про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Кредитного договору недійсним, наступні обставини:

- збільшено відсоткову ставки в односторонньому порядку;

- внесено зміни до Кредитного договору, які обмежують господарську діяльність Позивача;

- внесено зміни до Кредитного договору, які зобов'язують позивача втручатись в господарську діяльність іншої юридичної особи.

Доводи Позивача спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній Формі досягли згоди з усіх істотних умов ДОГОВОРУ.

Доводи Позивача про те, що директор ТОВ «Агротех» Українська М.В. Договір про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Кредитного договору не підписувала спростовується наступним.

У зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем Договору про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Кредитного договору, в т.ч. щодо зміни відсоткової ставки, між позивачем та відповідачем

25.04.2014 було укладено Договір про внесення змін №1, зареєстрований в реєстрі за №1008, до Договору застави, посвідченого 01.08.2013 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бородіною О.В., зареєстрованого в реєстрі за №2314.

Доводи Позивача про те. що йому не було відомо про наявність Договору про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Кредитного договору спростовується в тому числі діями позивача, які вказують на те, що умови оскаржуваного договору ним було прийнято.

Дане твердження обумовлено тим, що позивачем здійснювалась сплата процентів за користування кредитними коштами, що підтверджується виписки по особовим рахункам позивача.

У відповідності до положень ч.1 ст. 1054 ЦУ України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Отже, позивачем не наведено визначені законом підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 2 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 25, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТЕХ" про визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013, який укладено між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех» та про визнання недійсним Договору про внесення змін №3 від 25.04.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії №19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013, який укладено між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех» - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 27.11.2015