Рішення

від 24.11.2015 по справі 910/25830/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2015Справа №910/25830/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/25830/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАСТ-Гарантія», м. Одеса,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Портлем», м. Київ,

про зобов'язання повернути орендоване приміщення,

без участі повноважних представників, у зв'язку з їх неявкою .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАСТ-Гарантія» (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Портлем» (далі - Товариство) про стягнення: 19 001,68 грн. заборгованості з орендної плати; 8 709,86 грн. пені; 607,49 грн. 3% річних; 10 955,54 грн. втрат від інфляції; 50 320,48 грн. неустойки, а всього 89 595,05 грн.; повернення Компанії нежитлового приміщення загальною площею 101,40 кв.м., що розташоване за адресою: 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 3 (кімната 12А, 2 поверх), шляхом складання та підписання акту прийому-передачі приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 12.11.2015.

19.10.2015 до суду надійшло клопотання Компанії про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні у справі № 910/25830/15 в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 розгляд справи було відкладено на 24.11.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача.

24.11.2015 позивач подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також, Компанія подала суду оригінали документів, доданих до позову та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання 24.11.2015 не з'явилися; вимоги ухвал суду відповідач не виконав та про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал і рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

До матеріалів справи долучено конверт з копією ухвали, яка повернута з адреси відповідача з відміткою пошти «організація не зареєстрована та не розшукана за даною адресою».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 Компанією (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди № 03/02 (далі -Договір), за умовами якого:

- орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в тимчасове користування нежитлові приміщення (далі - приміщення) загальною площею 101,40 м 2 , які знаходяться на балансі орендодавця та належать йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення від 22.05.2000, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, для розміщення офісу, розташоване за адресою: 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 3 (кімната 12А, корп. А, поверх 2) (пункт 1.1 Договору);

- відповідно до статті 284 Господарського кодексу України вартість приміщення становить 187 3742,21 грн. (пункт 1.2 Договору);

- орендар вступає в термінове користування приміщенням на умовах, зазначених у Договорі, але не раніше підписання сторонами Договору і акту приймання-передачі приміщення (пункт 2.1 Договору);

- у випадку припинення Договору приміщення повертається орендарем орендодавцеві аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщення орендареві. Приміщення вважається поверненим орендарем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 2.2 Договору);

- розмір плати за перший місяць користування приміщенням визначається за домовленістю сторін і становить 3 140 грн., в тому числі ПДВ. Нарахування ПДВ в складі орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. За перший місяць орендна плата здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання акту приймання-передачі, згідно встановленої суми (пункт 3.1 Договору);

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за минулий місяць на індекс інфляції за минулий місяць, який оприлюднюється у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 3.2 Договору);

- орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 25 числа поточного місяця за наступний місяць оренди. Щомісяця до 15 числа орендодавець надає орендарю рахунки за Договором. Коригування плати на індекс інфляції здійснюється після офіційної публікації індексу інфляції за відповідний місяць. Орендар сплачує орендну плату на поточний рахунок орендодавця, який вказаний у Договорі (пункт 3.3 Договору);

- орендна плата, зазначена у пункті 3.1 Договору, включає в себе компенсацію податку на землю, комунальних послуг (електрозабезпечення, водопостачання, теплопостачання, водовідведення (каналізація), вивіз сміття), охорону та прибирання території, а також будь-які комунальні витрати щодо утримання приміщення (пункт 3.6 Договору);

- протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання Договору орендодавець передає орендареві приміщення за актом приймання-передачі (пункт 5.1 Договору);

- протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту закінчення терміну Договору орендар передає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (пункт 5.2 Договору);

- приміщення вважається прийнятим або повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 5.4 Договору);

- орендар зобов'язаний, зокрема: оплачувати орендну плату вчасно і у повному обсязі; повернути орендодавцю приміщення в разі припинення або розірвання Договору в належному стані і на умовах Договору (пункт 6.1 Договору);

- строк дії Договору встановлюється з 03.03.2014 по 28.02.2015 включно (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - генеральним директором ОСОБА_1, який діяв на підставі статуту та від відповідача - директором ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором з оренди майна.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.03.2014 № б/н, який підписано повноважними представниками учасників процесу і скріплено печатками.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, порушуючи умови Договору, не сплатив орендну плату за 6 (шість) місяців користування приміщенням, а саме: за вересень у сумі 3 517,17 грн.: за жовтень 2014 року - 3 619,17 грн.; за листопад 2014 року - 3 706,03 грн.; за грудень 2014 року - 3 776,44 грн.; за січень 2015 року - 3 889,73 грн.; за лютий 2015 року - 4 010,31 грн.

Доказів протилежного суду подано не було.

Таким чином, заборгованість Товариства перед Компанією з орендної плати за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року складає 19 001,68 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення боргу з орендної плати підлягають задоволенню у сумі 19 001,68 грн.

Що ж до позовної вимоги про зобов'язання Товариства повернути приміщення Компанії, то слід зазначити таке.

Строк дії договору закінчився 28.02.2015 (пункт 10.1 Договору); відповідач, у свою чергу, у визначений строк (пункт 5.2 Договору), а саме протягом п'яти робочих днів приміщення позивачу не повернув.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку умови Договору не виконав, орендоване майно не звільнив та позивачу не повернув, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача: 10 955,54 грн. втрат від інфляції; 607,49 грн. 3% річних; 8 709,86 грн. пені за прострочення сплати орендної плати та неустойку у сумі 50 320,48 грн. за неповернення приміщення. Позивач визначає період прострочення з 25.03.2014 по 31.07.2015.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції, 3% річних та неустойки за неповернення приміщення, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні та підлягають задоволенню.

Що ж до стягнення пені за прострочення сплати орендних платежів, то Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Разом з тим, у пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 8 709,86 грн.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Портлем» (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 303; ідентифікаційний код: 38728067) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАСТ-Гарантія» (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 3; ідентифікаційний код: 13915014): 19 001 (дев'ятнадцять тисяч одну) грн. 68 коп. заборгованості з орендної плати; 607 (шістсот сім) грн. 49 коп. 3% річних; 10 955 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 54 коп. втрат від інфляції; 50 320 (п'ятдесят тисяч триста двадцять) грн. 48 коп. неустойки та 2 431 (дві тисячі чотириста тридцять одну) грн. 27 коп. судового збору.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Портлем» (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 303; ідентифікаційний код: 38728067) повернути приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ТАСТ-Гарантія» (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 3; ідентифікаційний код: 13915014) нежитлове приміщення загальною площею 101,40 кв.м., що розташоване за адресою: 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 3 (кімната 12А; 2 поверх) за актом приймання-передачі майна.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 30.11.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук