Рішення

від 16.11.2015 по справі 911/4702/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 911/4702/15

за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонія», с. Білогородка, Києво-Святошинський р-н

про стягнення 103 534,88 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - ОСОБА_1 предст. дов. № 2011 від 29.10.2015;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонія» (відповідач) про стягнення 103 534,88 грн., з яких: 56298,95 грн. основного боргу, 2495,33 грн. пені, 2870,26 грн. 3% річних та 41 870,34 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2015 у справі №911/4702/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 16.11.2015 року.

Відповідач в судове засідання 16.11.2015 року не забезпечив явку свого повноважного представника, однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник позивача озвучив позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 16.11.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

01.10.2013 року між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю В«АдоніяВ» було укладено договір № 01/10 про реструктуризацію заборгованості по орендній платі та платі за комунальні послуги у розмірі 56298,95 грн.

Відповідно до п. 1.1. Договору реструктуризації відповідач зобов'язувався сплачувати заборгованість згідно з умовами, визначеними даним Договором, а саме:

- з 01 жовтня 2013 року до 31 жовтня 2013 року 8042,75 грн.;

- з 01 листопада 2013 року до 30 листопада 2013 року 8042,70грн.;

- з 01 грудня 2013 року до 31 грудня 2013 року 8042,70 грн.;

- з 01 січня 2014 року до 31 січня 2014 року 8042,70 грн.;

- з 01 лютого 2014 року до 28 лютого 2014 року 8042,70 грн.;

- з 01 березня 2014 року до 31 березня 2014 року 8042,70 грн.;

- з 01 квітня 2014 року до 30 квітня 2014 року 8042,70 грн.

Як стверджує позивач, відповідач не виконував своїх зобов'язань згідно Договору реструктуризації, у термін до 30 квітня 2014 року не здійснив жодної оплати визначеної суми боргу в розмірі 56298,95 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене та те, що доказів сплати 56298,95 грн. основного боргу відповідач не надав та доводів позивача не спростував, позовні вимоги про стягнення з відповідача 56298,95 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2495,33 грн., нараховану за півроку від кожного неоплаченого платежу.

Пунктом 3 Договору реструктуризації передбачено, що у разі несвоєчасного внесення Орендарем плати, нараховується пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що фактичне нарахування пені проведено позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, суд прийшов до висновку, що таке нарахування позивачем здійснено правомірно.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю у сумі 2495,33 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2870,26 грн. 3% річних та 41 870,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 56298,95 грн. основного боргу, 2495,33 грн. пені, 2870,26 грн. 3% річних та 41 870,34 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонія» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Калініна, 2, код ЄДРПОУ 34902185) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (03113, м. Київ, пр.-кт Перемоги, 82-А, код ЄДРПОУ 31753249) - 56298 (п'ятдесят шість тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 95 коп. заборгованості, 2495 (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) 33 коп. пені, 2870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 26 коп. 3 % річних, 41 870 (сорок одну тисячу вісімсот сімдесят) грн. 34 коп. інфляційних та 1553 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят три) 01 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 01.12.2015р .

Суддя О.В. Щоткін