Рішення

від 25.11.2015 по справі 910/27618/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015Справа №910/27618/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» в особі Кременчуцької філії

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про зобов'язання перерахувати грошові кошти

Представники:

від Позивача: Ципко Р.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» в особі Кременчуцької філії (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі також - «Відповідач») про зобов'язання перерахувати грошові кошти.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.12.2014 року між Полтавським обласним комунальним підприємством «Полтавафарм» в особі Кременчуцької філії (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) було укладено Договір обслуговування банківського рахунку Системою FC BUSINESS №4/42423-08/1, відповідно до умов якого Банк підключає Клієнта до Системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих в Банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між Сторонами за допомогою усіх можливих засобів Системи FC BUSINESS, що впроваджені в Банку. Як зазначає Позивач, ним були подані платіжні доручення №69 від 02.07.2015 р. на суму 73 300 грн. 00 коп., №71 від 28.08.2015 р. на суму 22 410 грн. 00 коп., №72 від 28.08.2015 р. на суму 8384 грн. 70 коп., проте вказані платіжні доручення не були виконані Банком. Таким чином, просить Суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у розмірі 73 547 грн. 75 коп., які знаходяться на рахунку №26008008774001 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати на рахунок №26005000068798 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 32986902, одержувач - Кременчуцька філія Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/27618/15, судове засідання призначено на 11.11.2015 р.

11.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.10.2015 року.

11.11.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.10.2015 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2015 р. відкладено розгляд справи на 25.11.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

23.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 25 листопада 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 16.11.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 11.11.2015 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25 листопада 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.12.2014 року між Полтавським обласним комунальним підприємством «Полтавафарм» в особі Кременчуцької філії (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) було укладено Договір обслуговування банківського рахунку Системою FC BUSINESS №4/42423-08/1, відповідно до умов якого Банк підключає Клієнта до Системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих в Банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між Сторонами за допомогою усіх можливих засобів Системи FC BUSINESS, що впроваджені в Банку.

Відповідно до п.4.2.1 Договору Клієнт має право вимагати від Банку своєчасного виконання електронних документів та виконання інших дій за умови дотримання Клієнтом правил оформлення й передачі електронних документів засобами Системи FC BUSINESS, а також при наявності інших законних підстав для виконання таких дій відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з пп.4.3.2 Договору Банк зобов'язався приймати за допомогою засобів Системи FC BUSINESS електронні документи та виконувати їх за умови дотримання Клієнтом правил оформлення і передачі таких документів, а також процедури їх захисту.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що ним були подані платіжні доручення №69 від 02.07.2015 р. на суму 73 300 грн. 00 коп., №71 від 28.08.2015 р. на суму 22 410 грн. 00 коп., №72 від 28.08.2015 р. на суму 8384 грн. 70 коп., проте вказані платіжні доручення не були виконані Банком. Таким чином, просить Суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у розмірі 73 547 грн. 75 коп., які знаходяться на рахунку №26008008774001 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати на рахунок №26005000068798 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 32986902, одержувач - Кременчуцька філія Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» в особі Кременчуцької філії не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору обслуговування банківського рахунку Системою FC BUSINESS №4/42423-08/1 від 01.12.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем були подані платіжні доручення №69 від 02.07.2015 р. на суму 73 300 грн. 00 коп., №71 від 28.08.2015 р. на суму 22 410 грн. 00 коп., №72 від 28.08.2015 р. на суму 8384 грн. 70 коп., які були отримані Банком в той же день, проте залишені без виконання, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. ( ст. 1074 Цивільного кодексу України ).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року №612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 року прийнято рішення №171 про запровадження з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

З огляду на вищевикладене, Суд приходить до висновку, що на підставі укладеного 01.12.2014 року Договору обслуговування банківського рахунку Системою FC BUSINESS №4/42423-08/1 між позивачем та відповідачем, у Відповідача перед Позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження Позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що між сторонами склалися зобов'язальні відносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново - грошовий характер, а відтак в даному випадку Відповідач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.

Таким чином, у спірних правовідносинах Позивач виступає кредитором, а Відповідач - боржником.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року по справі №910/9232/14 та постановах Вищого господарського суду України від 16 вересня 2014 року по справі № 910/7157/14, від 02 грудня 2014 року по справі №910/10423/14, від 23 грудня 2014 року по справі №910/9228/14, від 29 квітня 2015 року по справі №910/5560/14.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» в особі Кременчуцької філії до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у розмірі 73 547 грн. 75 коп., які знаходяться на рахунку №26008008774001 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», перерахувати на рахунок №26005000068798 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 32986902, одержувач - Кременчуцька філія Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм», задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» в особі Кременчуцької філії до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання перерахувати грошові кошти - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 листопада 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин