Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/20683/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/20683/15

За позовом Приватного підприємства "Сантім"

до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення заборгованості в розмірі 124 553,64 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Пономарьов А.О., керівник

від відповідача: Щербина М.М., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства «Сантім» (далі - позивач) до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 124 553,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2015 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.09.2015.

16.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 17.09.2015 представник позивача з'явився, подав повідомлення про відсутність аналогічного спору та клопотання про продовження строків розгляду справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 13.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/20683/15 позивач виконав.

У судове засідання 17.09.2015 представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/20683/15 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 17.09.2015 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Розглянувши у судовому засіданні 17.09.2015 клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 17.09.2015 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 13.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/20683/15, розгляд справи було відкладено на 28.10.2015.

27.10.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 28.10.2015 представник позивача з'явився та подав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

Представники відповідача у судове засідання 28.10.2015 з'явились.

Враховуючи необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 11.11.2015.

09.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.

10.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 11.11.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 11.11.2015 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2014 між Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Сантім" (далі - виконавець, позивач) було укладено Договір про часткове відшкодування вартості лікарських засобів № 15/08 (далі - Договір).

Предметом цього Договору є взаємовідносини виконавця та замовника по забезпеченню відпуску лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою на підставі рецептів на такі лікарські засоби (за міжнародною непатентованою назвою), виписаних закладами охорони здоров'я міста Києва незалежно від форми власності та підпорядкування на рецептурних бланках форми № 1, згідно з переліком передбаченим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 № 340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою» (зі змінами та доповненнями) (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору замовник зобов'язується здійснювати відшкодування на користь виконавця зазначеної у реєстрі суми протягом 15 днів з дня отримання такого реєстру.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України та порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на часткове відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою.

Позивач зазначає суду про те, що ним, на виконання умов Договору, було відпущено лікарські засоби, а відповідачем, в свою чергу, порушено умови Договору в частині відшкодування витрат позивача, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 74 239,77 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що на реєстрах позивача за жовтень-грудень 2014 є підпис особи та дата, проте відповідачу не зрозуміло чий це підпис.

Позивач, заперечуючи проти даних доводів, зазначає, що за отриманим цією ж особою реєстром за вересень, відповідачем було вже сплачено позивачу 24 476,38 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5601 від 09.04.2015.

Такими чином, оскільки всі реєстри містять ідентичні підписи отримувача, доводи відповідача щодо неотримання відповідачем реєстрів відпущених ліків, спростовуються матеріалами справи, оскільки всі реєстри отримувались однією і тією ж особою, та в подальшому відповідачем частково сплачувались кошти за вже отриманими реєстрами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи наявні реєстри відпущених лікарських засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню згідно постанови Кабінету міністрів України від 05.09.2012 № 907 за період жовтень - грудень 2014 року.

Доказів оплати відповідачем зазначених реєстрів на загальну суму 74 239,77 грн суду не надано.

У своєму відзиві відповідач також зазначає про те, що зважаючи на ст. 49 Бюджетного кодексу України, а також на відсутність бюджетного фінансування, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача щодо погашення заборгованості за Договором і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011, від 25.12.2014 у справі № 914/3188/14 та Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005. Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтями 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 74 239,77 грн підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 395,63 грн, 3% річних в розмірі 1 427,99 грн та інфляційні втрати в розмірі 32 490,25 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що позивачем невірно розраховано інфляційні втрати, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 1 427,99 грн та інфляційні втрати в розмірі 31 439,61 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору за порушення умов відшкодування понесених витрат виконавця замовник, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та з урахуванням доведеного позивачем належними доказами розміру заборгованості відповідача за Договором, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 16 395,63 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені, в загальному розмірі 124 553,64 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 123 503,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вулиця Прорізна, будинок 19; ідентифікаційний код: 02012906) на користь Приватного підприємства «Сантім» (04075, м. Київ, вулиця О.Теліги, будинок 35-Г, квартира 28; ідентифікаційний код: 33945706) заборгованість в розмірі 74 239 (сімдесят чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн 77 коп., пеню в розмірі 16 395 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 63 коп., 3% річних в розмірі 1 427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн 99 коп. та інфляційні втрати в розмірі 31 439 (тридцять одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вулиця Прорізна, будинок 19; ідентифікаційний код: 02012906) на користь Приватного підприємства «Сантім» (04075, м. Київ, вулиця О.Теліги, будинок 35-Г, квартира 28; ідентифікаційний код: 33945706) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 470 (дві тисячі чотириста сімдесят) грн 07 коп.

Повне рішення складено 27.11.2015.

Суддя О.В. Нечай