Рішення

від 24.11.2015 по справі 916/4083/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р.Справа № 916/4083/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Горбатюку Р.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 4026-К-О від 29.09.2015р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4083/15:

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД";

про стягнення 102009 грн., -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанкВ» (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД" (далі - Відповідач, Клієнт) із позовом про стягнення 102009 грн., посилаючись на наступне.

22.12.2014 р. Відповідач приєднався до "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг", (надалі -ОСОБА_2), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua ., які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № Б/Н від 22.12.2014 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Позивач зазначає, що при укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2. ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Таким чином, відповідно до умов Договору, 22.12.2014 р. Відповідачу було відкрито в ПАТ КБ -ПРИВАТБАНК" поточний рахунок №26004054315756.

Розділом 3.1.1, 3.2.2 зазначених ОСОБА_2 регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" Позивач надає, для виконання грошових зобов'язань

за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Позивачем (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надасться Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 ОСОБА_2).

Відповідно до п.3.2.2.1. ОСОБА_2 - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 ОСОБА_2).

Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. ОСОБА_2), ОСОБА_2 розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. ОСОБА_2).

Відповідно до п. 3.2.2.2. ОСОБА_2 Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в ОСОБА_2 чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день -заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Позивач вказує, що свої зобов'язання він виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку Відповідача.

Як зазначає позивач, прострочена заборгованість на рахунку Відповідача з'явилася 14.03.2015 року і не була погашена в момент, коли Відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, тобто Відповідач порушив умови договору.

Відповідно до п. 3.2.2.2 ОСОБА_2 у разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платать відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Відповідно до п.3.2.2.7.5. ОСОБА_2 мас право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Отже, загальна заборгованість за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на 09.09.2015 року заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 102009 грн. і складається з наступного: 81542,08 грн. - заборгованість за кредитом, 13000,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7466,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 ОСОБА_2).

За приписами п.3.2.2.10.4 ОСОБА_2 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня. коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Судовий збір:

Позивач зазначає, у порушення зазначених норм закону та умов Договору Відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ОСОБА_2 просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду не з'вився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення з позначкою «вибули» у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглянута за приписами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника Банка, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У відповідності до ст. 629 зазначеного кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно із абз. 1 ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами - вказаним договором, розрахунком заборгованості.

Проаналізувавши надані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача та наявності у відповідача боргу перед позивачем в зазначеній сумі. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Таким чином, з боку відповідача було порушені як умови договору так і вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору або закону та забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Посилання позивача на вищенаведені ним норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Підсумовуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому, підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України. господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанкВ» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД" (65026, м. Одеса, Деволанівський узвіз, буд. 7, код ЄДРПОУ 31081975) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 В«ПриватбанкВ» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором № б/н від 22.12.2014 р. у розмірі 81542 (вісімдесят одна тисяча п'ятсот сорок дві) грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом, 13000 (тринадцять тисяч) грн. 63 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7466 (сім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 29 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) грн. 14 коп. судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук