Рішення

від 18.11.2015 по справі 921/1054/15-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2015 р.Справа № 921/1054/15-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія "Еколайн", вул. 1-го Травня, 33, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Тернопіль", вул. Лозовецька, 26, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46011

про стягнення заборгованості в сумі 40 028,13 грн.

за участю представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 15 від 18.10.15 р.

Учаснику судового процесу роз'яснено її процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника товариства.

Суть справи: ТОВ ВТК "Еколайн" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до ТОВ "Зевс-Тернопіль" про стягнення заборгованості в сумі 40 028,13 грн.

До початку розгляду спору по суті, господарське товариство звернулося до суду із заявою № 72 від 06.11.2015р., якою одночасно просить про зменшення розміру позовних вимог, в частині заявленого до стягнення основного боргу та збільшення їхнього розміру щодо нарахованих сум пені та 3 % річних внаслідок зміни періоду їх нарахування.

Право позивача на вчинення даних процесуальних дій, до прийняття рішення по справі, закріплене за ним ч. 4 ст. 22 ГПК України. Приймаючи до уваги приписи наведеної правової норми, а також те, що подана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх небудь права і охоронюваних законом інтересів, остання приймається судом та, як наслідок, спір вирішується з її врахуванням.

Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач мотивує неналежним виконанням його контрагентом умов договору поставки № 58 від 17.03.2015р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв’язку з чим просить про її стягнення разом із пенею та 3% річних в судовому порядку.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин цього не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Так, ухвали суду від 19.10.2015р. та від 04.11.2015р. ним отримані 21.10.2015р. та 06.11.2015р. відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

За таких обставин, зважаючи що явка представника відповідача не визнавалась судом обов’язковою, справа розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що 17.03.2015р. між учасниками спору було укладеного договір поставки № 58, згідно п.1.1 якого постачальник взяв на себе зобов’язання поставити покупцю безалкогольні напої ТМ «Кап-КАП» ТМ «Еколайн», а покупець зобов’язався на умовах та в порядку визначеним цим договором прийняти названий товар та своєчасно оплатити його.

За умовами п.3.1 постачальник зобов’язався поставляти товари за цінами зазначеними у Специфікаціях затверджених сторонами (Додаток № 1). Ціна поставленого товару міститься у видаткових накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати.

У розділі 10 вищевказаної угоди контрагенти погодили набрання чинності правочину з моменту підписання і дію до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 названого нормативного акту, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно яких та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 названої правової норми передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, укладений учасниками спору 17.03.2015р. правочин слугує підставою для виникнення між ними господарських зобов'язань, та за вказівками ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Реалізовуючи досягнуті домовленості позивач за період з травня по вересень 2015р. передав у власність відповідача обумовлений договором товар, а також здійснив його доставку на загальну суму 111 031,20 грн., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період, підписаними представниками сторін та скріпленими їхніми печатками.

В той же час, умовами договору поставки № 58 від 17.03.2015р., зокрема у п. 3.3 учасниками судового процесу погоджено проведення розрахунків за кожну поставлену партію товару у безготівковій формі протягом 21-го календарного дня з моменту отримання товару від постачальника на напої ТМ "Кап-Кап" та воду питну фасовану Артезіанську протягом 30-ти календарних днів на напої на травах та цукрі ТМ Еколайн.

Відтак, зважаючи на дату поставки товару, суд констатує, що термін оплати за нього збіг. Проте, як стверджує позивач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару виконав лише частково, що підтверджується наявною у справі копією банківської виписки по рахунку ТОВ Виробничо-торгівельна компанія "Еколайн".

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання даних відносин, позивач звернувся до відповідача із претензією № 15 від 09.09.2015р., якою просив останнього сплатити спірну заборгованість. Втім, вказана вимога залишена без задоволення та реагування, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ Виробничо-торгівельна компанія "Еколайн" про стягнення з ТОВ "Зевс-Тернопіль" 35 340,79 грн. боргу підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України за порушення зобов'язання передбачено правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Крім цього, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За змістом п.8.2 та 8.3 за невиконання п.п 3.3.даного договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент виникнення заборгованості, нарахованої на всю суму заборгованості за весь її термін, а також за прострочку виконання зобов’язання покупець несе відповідальність за правилами ст. 625 ЦК України.

З огляду на досягненні між сторонами домовленості та вказівки вище вказаних норм права, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 165,52 грн. пені та 3% річних в розмірі 248,94 грн., які нараховані за період з 05.08.2015р. по 05.11.2015р..

У п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається таке. Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати замість позивача "перерахунок" розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

При таких обставинах, за наслідками проведеного перерахунку, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку останнього, мало місце невиконання такого зобов'язання, з врахуванням вартості поставки та встановленого п.3.3. Договору терміну здійснення платежу, до стягнення ТОВ "Зевс-Тернопіль" підлягає 3% річних за користування коштами в сумі 243,55 грн., та 4 107,43 грн. пені. В решті позовних вимог у цій частині суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 216,05 грн. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Тернопіль" , вул. Лозовецька, 26, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46011 (ідент. код 38905897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія "Еколайн" , вул. 1-го Травня, 33, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350 (ідент. код 30132850) 35 340 (тридцять п’ять тисяч триста сорок) грн. 79 коп. боргу; 4 107 (чотири тисячі сто сім) грн. 43 коп. пені; 243 (двісті сорок три) грн. 55 коп. 3% річних за користування коштами та 1 216 (одну тисячу двісті шістнадцять) грн. 05 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 24.11.2015р.

Суддя О.В. Руденко