Постанова

від 26.11.2015 по справі 904/7519/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015 року Справа № 904/7519/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Вечірко І.О., Джихур О.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 25.11.2015р.)

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 45 від 01.08.15;

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 45 від 01.08.15;

відповідача-1 - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 10.07.15;

відповідача-2 - в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичної компанії «Верус», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року по справі № 904/7519/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «АТК Україна», м.Дніпропетровськ

до відповідача/1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Верус», м.Дніпропетровськ

відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гордон-Сервіс», м.Київ

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 01/07-15 від 10.07.2015р.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст..ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року у справі № 904/7519/15 (суддя Колісник І.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «АТК Україна», м.Дніпропетровськ до відповідача/1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Верус», м.Дніпропетровськ, відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гордон-Сервіс», м.Київ про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 01/07-15 від 10.07.2015р. позов було задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 01/07-15 від 10.07.2015р., укладений між ТОВ «Гордон-Сервіс», м.Київ та ТОВ «Юридична компанія «Верус», м.Дніпропетровськ; стягнено з кожного відповідача на користь позивача по 609 грн. судового збору (а.с.97-99).

Рішення господарського суду мотивовано порушенням відповідачами норм права, зокрема ст.516 ЦК України, при укладенні договору про відступлення права вимоги; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 203, 207, 215, 512, 516 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач/1 по справі - ТОВ «Юридична компанія «Верус», м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом не було задоволено клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи в межах процесуальних строків, чим порушено норми процесуального права; крім того, господарський суд не звернув увагу на те, що відповідач/1 зобов`язався надати в наступне судове засідання відзив на позов;

- також господарським судом порушено норми ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, оскільки висновки по справі зроблені тільки по документам та доказам, наданим позивачем; жодною із ухвал по справі не було витребувано господарським судом у відповідача (1) оригінал договору про надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014р., який був переданий скаржнику від ТОВ «Гордон-Сервіс» та в якому відсутній п.4.5 договору, що містить пряму заборону на відступлення права вимоги без згоди позивача;

- крім того, господарським судом не було досліджено доказів листування між позивачем та відповідачем (2), зокрема, з питання погодження відступлення права вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що додаткові докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції, копія

договору, надана слідчими органами до матеріалів справи, є достатнім доказом укладення договору від 01.10.2014р. саме в такій редакції; крім цього, саме таку редакцію було наведено в повному обсязі податковими органами в акті перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 - ТОВ «Гордон-Сервіс» зазначив, що оригінал оспорюваного договору у нього відсутній через передачу оригіналу договору скаржнику, просить розглянути справу за відсутності його повноважного представника, посилається на те, що будь-яких обмежень щодо передачі права вимоги оспорюваний правочин не містив. Клопотання ТОВ «Гордон-Сервіс» про розгляд справи за відсутності повноважного представника задоволено колегією суддів.

В суді апеляційної інстанції 10.11.2015р. скаржником було заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, витребування у слідчого фіскальної служби ОСОБА_4 копії висновку експерту від 20.10.2015р. № 70/06-798, якщо такий існує, доручити представнику скаржника отримати такий висновок, якщо такий існує, як зазначено в клопотанні. На думку колегії суддів, зазначене клопотання не може бути задоволено, оскільки: по-перше, будь-яке клопотання заявлене в суді учасниками судового процесу відповідно до ст.ст. 38, 99 ГПК України не може ґрунтуватись на припущеннях, тим більш, на припущеннях існування тих чи інших доказів, оскільки ч.1 ст.38 ГПК України чітко регламентовано, що у клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується та обставини, які може підтвердити цей доказ, зазначене клопотання вимогам ст.38 ГПК України не відповідає; надана до апеляційного господарського суду ксерокопія висновку від 20.10.2015р. ніяким чином не засвідчена, а тому не є доказом в розумінні ст.36 ГПК України (а.с.139-144); по-друге, зі змісту вищезазначеної ксерокопії експертного висновку від 20.10.2015р. вбачається, що на нібито досліджуваному екземплярі договору № 0110/2, печатки обох сторін отримано способом струменевого друку за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, однак, зазначені обставини ніяким чином не можуть впливати на вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин в межах цієї справи та по заявленим позовним вимогам, а можуть лише бути підставою визнання правочину недійсним в зв`язку з недотриманням сторонами форми такого правочину, тобто, бути іншим, окремим предметом позову з інших підстав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «АТК Україна» м.Дніпропетровськ («замовник» за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гордон-Сервіс» м.Київ

(В«виконавецьВ» за договором, відповідач/2 по справі) був укладений договір надання послуг № 0110/2, відповідно до предмету якого В«замовникВ» доручає «виконавцю», а «виконавець» зобов`язується виконати та організувати по завданню «замовника» наступні послуги: виконання вантажно-розвантажувальних робіт на об`єкті «замовника»; послуги по фасуванню, перефасуванню ТМЦ; пакувальні роботи; «замовник» зобов`язується прийняти та оплатити «виконавцю» надані послуги на умовах та в порядку цього договору (п.п.1.1-1.2 р.1 договору (а.с.63-65)).

Пунктом 4.5. договору сторони передбачили, що відступлення права вимоги за цим договором третім особам може бути здійснено тільки за згодою обох сторін цього договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з 01.10.2014 року та діє до 30.09.2015 року.

10.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гордон-Сервіс» м.Київ («первісний кредитор» за договором, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Верус» м.Дніпропетровськ («новий кредитор» за договором, відповідач-1 по справі, скаржник) був укладений договір про відступлення права вимоги № 01/07-15, відповідно до предмету якого «первісний кредитор» передає «новому кредитору», а «новий кредитор» приймає право вимоги, що належить «первісному кредитору» і стає кредитором за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014 року («основний договір»), укладеним між «первісним кредитором» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «АТК Україна» («боржник» за договором, позивач по справі); за цим договором «новий кредитор» одержує право (замість «первісного кредитора») вимагати від «боржника» належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, у т.ч. погашення штрафних санкцій, які виникнуть (виникли) у разі невиконання «боржником» своїх зобов'язань за основним договором (п.п.1.1-1.2 р.1 договору про відступлення права вимоги (а.с.72-73).

Пунктами 2.1-2.2 цього договору передбачено, що «первісний кредитор» зобов`язується передати «новому кредитору» всі документи, які засвідчують право вимоги, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором; «первісний кредитор» зобов'язаний письмово сповістити «боржника» про відступлення права вимоги за цим договором протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання договору.

Пунктом 4.1 цього договору сторони передбачили, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором

Пунктом 4.3. договору про відступлення права вимоги передбачено, що відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору.

Також, 10.07.2015р . листом № 16/7 ТОВ «Гордон-Сервіс» (відповідач-2) повідомив ТОВ «Торгівельний дім «АТК України» (позивача) про відступлення права вимоги на суму 518 973,00 грн. новому кредитору - ТОВ «Юридичній компанії «Верус» (а.с.74). Доказів надсилання листа № 16/7 матеріали справи не містять, такі докази не надавались учасниками судового процесу протягом всього розгляду справи.

ТОВ «Юридична компанія «Верус» звернулось, як новий кредитор, до господарського суду з позовом до ТОВ «Торгівельний дім «АТК Україна» про стягнення 229 377,90 грн. заборгованості за основним договором про надання послуг (а.с.45-48), що також підтверджується ксерокопією ухвал господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/6829/15 (а.с.173-175).

В свою чергу, ТОВ «Торгівельний дім «АТК Україна» звернулось до господарського суду з цим позовом до ТОВ «Юридичної компанії «Верус» та ТОВ «Гордон-Сервіс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, в зв`язку з тим, що останній суперечить вимогам законодавства, оскільки п.4.5 договору про надання послуг містить пряме обмеження укладення договору про відступлення права вимоги без згоди позивача (а.с.3-5).

Ухвалою господарського суду від 31.07.2015р. було порушено провадження по справі № 904/6829/15 за цією позовною заявою. Зі змісту прохальної частини позовної заяви ТОВ «Юридичної компанії «Верус» вбачається, що останнє просило господарський суд стягнути з ТОВ «Торгівельного дому «АТК Україна» на користь ТОВ «Юридичної компанії «Верус» 120 835 грн. основного боргу, 49 554,14 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 2081,60 грн. - 3% річних, 32 740,16 грн. пені, 24 167, 00 грн. - 20% штрафу, передбачено п.4.4 договору № 0110/2.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2015р. у позивача, на підставі ухвали слідчого cудді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Черновського Г.В. від 31.03.2015 року та відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23.04.2015 року старшим оперуповноваженим відділу ОВЕЗ ОУ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області лейтенантом міліції ОСОБА_5 за описом документів від 23.04.2015 року було вилучено, в тому числі, оригінал договору № 0110/2 від 01.10.2014 року на 3-х арк. (а.с.52-56) у ТОВ «ТД «АТК Україна» (позивача). Господарським судом ухвалою від 14.09.2015р. по цій справі було витребувано від слідчих органів належним чином засвідчену ксерокопію договору № 0110/2 від 01.10.2014р. та залучено до матеріалів цієї справи.

З ксерокопії договору про надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014 року, належним чином засвідченої з його оригіналу старшим слідчим СВ ФР ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4 та наданого на вимогу господарського суду (ухвала від 14.09.2015р.) вбачається, що він містить п.4.5, відповідно до якого відступлення права вимоги за цим договором здійснюється тільки за згодою обох сторін (а.с.62-65), тобто, відповідно і за згодою позивача.

Аналогічний зміст повного тексту договору № 0110/2 від 01.10.2014 року, в тому числі п.4.5, викладено в повному обсязі в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 2686/04-63/22 39090479 від 11.08.2015 року, складеному в зв`язку з документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Торгівельний дім «АТК Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ В«Гордон-СервісВ» , ТОВ В«Амарант ГрупВ» за період з 01.04.2013 року по 30.04.2015 року (а.с.32-44). Зазначений акт перевірки є також одним із доказів, який підлягає оцінці господарським судом відповідно до приписів ст.ст.43, 99 ГПК України.

В судові засідання суду першої інстанції ані відповідач-1, ані відповідач-2 оригінал договору № 0110/2 від 01.10.2014р. не надали для огляду, зокрема, і на вимогу господарського суду (ухвала від 14.09.2015р.), що підтверджується змістом цієї ухвали, наявними матеріалами справи, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, змістом протоколів судових засідань від 14.09.2015р., 05.10.2015р. (а.с.57, 95).

В судовому засіданні 26.11.2015р. в суді апеляційної інстанції відповідачем-1 було надано для огляду оригінал договору № 0110/2 (як зазначає скаржник) від 01.10.2014р., в іншій редакції, ніж викладена у тексті договору № 0110/2 від 01.10.2014р., засвідченого слідчим СВ ФР ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та в тексті цього ж договору, наведеного в акті перевірки ДПІ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 11.08.2015р.

Аналізуючи усі пункти обох різних редакцій договору № 0110/2 від 01.10.2014р., суд апеляційної інстанції зазначає, що :

- редакція договору № 0110/2 від 01.10.2014р., саме на якій наполягає скаржник (ТОВ «ЮК «Верус»), містить п.4.4 р.4 договору, яким встановлено додаткову відповідальність ТОВ «ТД «АТК Україна» у виді штрафу 20% за прострочення оплати наданих послуг від суми заборгованості; при цьому, саме на задоволенні, як одної із позовних вимог, наполягає скаржник в позові по справі № 904/6829/15 (а.с.45-48);

- редакція пункту 4.5 р.4 договору № 0110/2 від 901.10.2014р. про обмеження відступлення права вимоги, на наявності якої наполягає позивач по справі, відсутнє в тексті договору № 0110/2, який надав скаржник в судовому засіданні 26.11.2015р.;

- крім цього, в п.5.1 р.5 договору № 0110/2, наданого слідчим та податковим органами на вимогу суду першої інстанції, до переліку форс-мажорних обставин віднесено оголошення війни або фактична війна; натомість, в редакції п.5.1 р.5 договору № 0110/2 ці обставини відсутні, виключені;

- при цьому, в р.4 тексту обох редакцій договору № 0110/2 п.п.4.2, 4.3, 4.4 мають нумерацію п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору; в тексті договору № 0110/2, наданому в ксерокопії, засвідченій слідчим органів та наведеним податковим органом відсутній п.4.1 р.4 договору.

Враховуючи приписи ч.1 ст.101 ГПК України суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України на підтвердження причин поважності неподання до суду першої інстанції свого екземпляру договору № 0110/2, який містить різну, відмінну редакцію від тексту договору № 0110/2, наданого в ксерокопії слідчим органом та наведеним в акті перевірки податковим органом.

Крім цього, зміст тексту договору № 0110/2, наданого до суду апеляційної інстанції, не тільки не містить умови щодо заборони відступлення права вимоги за первісним договором, але встановлює додатковий вид відповідальності - 20% штрафу за прострочення оплати заборгованості, який відсутній в редакції, наведеній податковим органом та в ксерокопії, наданій слідчим органом, саме на якій наполягає позивач по цій справі. Отже, зазначені вище обставини, зокрема, долучення до матеріалів справи та дослідження господарським судом відповідно до вимог ст.ст.32, 36 ГПК України належним чином засвідченої ксерокопії договору № 0110/2, наданої слідчими органами, які є незаінтересованими в розгляді цієї справи, наведення повного тексту цієї редакції договору податковими органами в акті перевірки, надання скаржником додаткових доказів (договору № 0110/2) без належного обґрунтування поважності причин їх неподання до суду першої інстанції, в порушення приписів ч.1 ст.101 ГПК України, а також пред`явлення до апеляційного господарського суду тексту договору № 0110/2 з пунктами про збільшення обсягу відповідальності позивача, звуження переліку форс-мажорних обставин, дають підставу надати апеляційному господарському суду перевагу одних доказів над іншими відповідно до ст.ст.43, 99 ГПК України, зокрема, не прийняти як доказ у справі наданий до апеляційного господарського суду договір № 0110/2 від 01.10.2014р. в іншій редакції. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що скаржника було належним чином сповіщено про час та місце судового засідання 05.10.2015р. в суді першої інстанції, що підтверджується клопотанням від 05.10.2015р. та скаржник не був позбавлений права надати відзив на позов та оригінал договору № 0110/2 від 01.21.2014р. до суду першої інстанції ще в судовому засіданні 05.10.2015р., так як до клопотання від 05.10.2015р. не було надано жодного доказу, підтверджуючого поважність причин неможливості явки представника скаржника в судове засідання господарського суду, яке відбулось 05.10.2015р..

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, одним із способів якого є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, чинним цивільним законодавством чітко

регламентовано принцип «презумпції правочину».

Враховуючи зазначену норму права, договір надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014 року, укладений між ТОВ «Гордон-Сервіс» та ТОВ «Торгівельний дім «АТК Україна» в редакції договору, належним чином засвідчену ксерокопію якого наданого старшим слідчим СВ ФР ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4 згідно зі ст.38 ГПК України, є дійсним, оскільки в судовому порядку недійсним його не визнано, докази протилежного відсутні.

Статтею 512 Цивільного кодексу України регламентовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За своєю правовою природою відступлення права вимоги є заміною суб`єктного складу зобов`язання при збереженні змісту останнього.

Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом .

Враховуючи вищевикладене, те, що договір надання послуг № 0110/2, зокрема, в п.4.5 містить пряме обмеження на відступлення права вимоги без узгодження з однієї із сторін договору, позивачем по цій справі, докази такого погодження відсутні, то відповідачами укладений договір про відступлення права вимоги без надання згоди позивачем, тому господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.07.2015р. на підставі вищенаведених цивільно-правових норм.

Щодо доводів скаржника про порушення господарським судом норм процесуального права, то вони не приймаються колегією суддів в силу ч.2 ст.104 ГПК України та оскільки спростовуються матеріалами справи, враховуючи, що судом першої інстанції відповідача-1 двічі було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції (а.с.49, 102), а відповідач-1 жодного разу не скористався правом участі в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують вищевикладеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з законом, тому не приймаються судом апеляційної інстанції.

Щодо неможливості проведення судом апеляційної інстанції відповідно до ст.ст.41, 99 ГПК України технічної експертизи документів, зокрема, договору № 0110/2, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п.3.15-3.18 р.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/3 (в редакції Наказу від 26.12.2012р. № 1950/5; зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02.01.2013р. за № 1/22533) при призначенні технічної експертизи документів, виготовлених за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, необхідно здійснювати вилучення такої техніки, її змінних частин та з`ясовувати чи не піддавались ремонту які-небудь вузли принтерів, та така техніка обов`язково направляється

на експертизу разом з документами, що є предметом дослідження. Оскільки достеменно встановити, саме яка комп`ютерна техніка використовувалась сторонами (позивачем та відповідачем-2) при укладенні договору № 0110/2 від 01.10.2014р. неможливо, то призначення технічної експертизи цього договору № 0110/2 від 01.10.2014р. є необгрунтованим, тому що неможливо надати експерту весь обсяг експертного матеріалу згідно з законом.

За цих обставин правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, висновки, викладені у рішенні господарського суду від 05.10.2015р. по цій справі, відповідають вимогам закону, обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичної компанії «Верус» м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року у справі № 904/7519/15 - залишити без змін.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.12.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя І.О. Вечірко

Суддя О.В. Джихур