Постанова

від 19.11.2015 по справі 820/8630/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 листопада 2015 р. № 820/8630/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участю представника позивача- Куржумова М.О.,

представника відповідача - Климчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінструмент" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінструмент" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Інтерінструмент") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2015 року № 0000561501 про зменшення ТОВ "Інтерінструмент" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 262964, 00 грн. за основним платежем та 131482, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акта перевірки від 05.02.2015 року № 338/20-31-15-01-10/32033131 було винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення з законністю яких позивач не погоджується з тих підстав, що операції з ТОВ «Трейдтул» були проведені без порушення вимог чинного законодавства України.

Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Зазначає, що в акті перевірки відсутні посилання на докази та правові обґрунтування, які б підтверджували доводи відповідача. В свою чергу, під час проведення перевірки ТОВ "Інтерінструмент" надало відповідачу для перевірки всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та правильність віднесення до сум податкового кредиту сум податку на додану вартість у за господарськими операціями, здійсненими у квітні 2014 року та визначення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року по взаємовідносинам із ТОВ «Трейдтул». Зазначає, що акт «Про неможливість проведення зустрічної ТОВ «Трейдтул» (код ЄДРПОУ 38634388) щодо документального підтвердження фінансово-господарських відносин за квітень 2014 року» від 08.07.2014 року № 226/20-34-22-01-05/38634388 не є доказом неправомірності формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними виписаними цим контрагентом в розумінні статті 70 КАСУ, оскільки не є первинним документом бухгалтерського обліку.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив про законність прийнятого рішення та його відповідність нормам Податкового кодексу України, оскільки під час перевірки використано акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної ТОВ «Трейдтул» від 08.07.2014 року № 226/20-34-22-01-05/38634388, яким встановлено відсутність підприємства місцезнаходженням, штат працівників складає 4 особи, реєстрація платника ПДВ скасована 22.07.2014 року, а також відсутні основні засоби, а тому господарська діяльність ТОВ «Трейдтул» за квітень 2014 року не містить розмних економічних причин придбання та продажу товару та не спричиняють настання юридичних наслідків, свідчать про нереальність здійснення господарських операцій, через що, як вважає представник відповідача ДПІ у Київському районі зробила вірний висновок про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на 262964 грн. та від'ємного значення за жовтень 2014 року на 262964 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав т просив його задовольнити з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтерінструмент» пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.07.2002 року та перебуває на податковому обліку в органах ДФС з 08.02.2002 р. за № 1864 і на час розгляду справи перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі, є платником ПДВ з 08.02.2002 року згідно свідоцтва платника ПДВ № 100111225.

Судом встановлено, що ТОВ «Інтерінструмент» до ДПІ у Київському районі було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року (вх. від 21.12.2014 року № 9073895154) з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року від 19.12.2014 року № 90093562306 та додатками, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних звітних (податкових) періодів складає 488848, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно додатка 5 «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9073562371 від 19.12.2014 року до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року встановлено, що податковий кредит у сумі 732294, 00 грн. сформовано за рахунок податкових накладних не звітного періоду, в тому числі за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ 262964, 00 грн., щодо якої встановлено розбіжність за даними ІС «Податковий блок» по взаємовідносинам позивача із контрагентом ТОВ «Трейдтул» за рахунок акта «Про неможливість проведення зустрічної ТОВ «Трейдтул» (код ЄДРПОУ 38634388) щодо документального підтвердження фінансово-господарських відносин за квітень 2014 року» від 08.07.2014 року № 226/20-34-22-01-05/38634388.

ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі п. 78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно та наказу № 77 від 26.01.2015 року було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Інтеріструмент» за результатами якої був складений «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерінструмент» (код ЄДРПОУ 32033131) з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2014 року» від 05.02.2015 року № 338/20-31-15-01-10/32033131 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків вказаного акта перевірки встановлено порушення підприємством:

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ ТОВ «Інтерінструмент» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на 262964 грн. та від'ємного значення за жовтень 2014 року на 262964, 00 грн.

Не погодившись вказаними висновками акта позивач подав до контролюючого письмові заперечення № 298 від 26.03.2015 року на акт перевірки за результатами яких ДПІ у Київському районі листом від 02.04.2015 року № 4655/10/20-31-15-01-17 «Про розгляд заперечення № 298 від 26.03.2015 р.» висновки акта перевірки залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення від 06.04.2015 року № 0000561501 про зменшення ТОВ "Інтерінструмент" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 262964, 00 грн. за основним платежем та 131482, 00 грн.

16.04.2015 року ТОВ «Інтерінструмент» звернулося до ГУ ДФС у Харківській області зі скаргою № 307 на прийняте податкове повідомлення - рішення, яку, рішенням «Про результати розгляду скарги» від 08.06.2015 року № 1302/10/20-40-10-04-14, залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - без змін.

Скаргу позивача до ДФС України № 319 від 23.06.2015 року на прийняте податкове повідомлення - рішення також було залишено без задоволення рішенням «Про результати розгляду скарги» від 12.08.2015 року № 17020/6/99-99-10-04-01-25.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому податковим органом періоді мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Трейдтул», яке зареєстроване юридичною особою 20.05.2013 року та включено до ЄДР ЮО та ФОП, що підтверджується копією виписки серії АА № 414339 від 14.02.2014 року та витягу № 21317829 від 15.10.2015 року станом на 04.07.2014 року, на час здійснення господарських правовідносин було платником ПДВ згідно копії свідоцтва № 200133952 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.08.2013 року.

Як встановлено при судовому розгляді справи, між ТОВ «Інтерінструмент» (покупець) та ТОВ «Трейдтул» (постачальник) був укладений договір поставки № 09613 від 01.09.2013 року предметом якого, згідно п. 1. 1. є те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, поіменовану надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Найменування товару: ручний, електричний, пневматичний, столярний, слюсарний, малярний, будівельний інструмент та витратні матеріали до нього (п. 1.3. договору).

У п. 1.4. вказано, що асортимент, кількість товару, що постачається,а також його ціна та вартість зазначаються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Постачання товару здійснюється на умовах : EXW - само вивіз товару силами та за рахунок покупця (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна сума Договору буде сформована за сукупністю всіх поставок.

Строк дії договору згідно додаткової угоди від 27.12.2013 року, якою внесено зміни до п. 10.1 договору № 09613 від 01.09.2013 року: договір діє до 31.12.2014 року.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується копіями: видаткових накладних, податкових накладних, (а.с. 200-250 т.1, а.с. 1- 34 т.2), угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2015 року (а.с. 35 т.2), актів звірки взаєморозрахунків (а.с. 36-38 т.2), копіями платіжних доручень та банківських виписок (а.с. 39 - 53 т.2).

Транспортування та розвантаження придбаних товарів підтверджується копіями: свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу серії АХ № 000127, свідоцтв про реєстрацію технологічного ТЗ серії ХА № 001200 та серії ХА № 001517, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії САТ № 607057, 607058, 607059 (а.с. 143-148 т. 2).

Оприбуткування отриманих товарів підтверджується копіями прибуткових ордерів (а.с. 54-95 т. 2) та наказу про прийняття на роботу на посаду завідуючого складом (а.с. 96 т. 2).

Суд зазначає, що підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що договір був складений з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту жовтня 2014 року по господарським операціям із ТОВ «Трейдтул».

Крім того, суд зазначає, що за визначенням пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. статті 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4.ст 200 ПКУ визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акти перевірок інших податкових органів, які не є первинними документами.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок інших податкових органів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з того, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Податковим кодексом України, сума бюджетного відшкодування, заявлена у податковій декларації з податку на додану вартість є підтвердженою, то суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінструмент" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення- задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2015 року № 0000561501 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерінструмент" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 262964, 00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні) за основним платежем та 131482, 00 грн. (сто тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.