Постанова

від 12.11.2010 по справі 2а-8911/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2010 року 10 год. 36 хв. № 2а-8911/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безчасній Я.С., за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 01.01.2010р. б/н), відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 21.01.2010р. № 184/9/10-214), ОСОБА_3 (довіреність від 27.07.2010р. № 3975/9/10-214), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж сервіс» до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, 2. Головного Управління Державного казначейства України у місті Києві, за участюПрокуратури Шевченківського району міста Києва, - про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 лютого 2010 року № 0008702306/1 та № 0008692306/1, стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 428 291, 00 грн., - В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Авантаж сервіс» були заявлені позовні вимоги до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ГУДК України у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 лютого 2010 року № 0008702306/1, № 0008692306/1 та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 428 291, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він має право на отримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 428 291, 00 грн. на рахунок в банку відповідно до вимог законодавству, а висновки акта перевірки є помилковими та безпідставними.

Відповідач 1 проти позову заперечував. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідні суми бюджетного відшкодування, які мав право заявити позивач у відповідні періоди, не були ним заявлені, а тому згідно вимог законодавства вважається, що він відмовився від їх отримання на рахунок в банку, що свідчить про безпідставність їх завалення в інших періодах.

Відповідач 2 проти позову заперечував. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в законодавстві, що регулює питання порядку здійснення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, визначено, що обов'язковою умовою для відшкодування податку на додану вартість є надання висновків та реєстру по відшкодуванню податку на додану вартість до органів Державного казначейства, однак зазначених документів від податкового органу отримано не було, що свідчить про те, що права та інтереси позивача ним порушені не були.

У судових засіданнях представник позивач підтримав заявлені позовні та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів та прокуратури у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

16 вересня 2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подало податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, в якій до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 25.1) заявлено суму податку на додану вартість в розмірі 428 291, 00 грн., а також Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Додаток № 1), Довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманного у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток № 3), Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток № 4), Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5).

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авантаж сервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в періоди з 01 червня 2008 року по 31 липня 2008 року та з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 2058/2306/35134407 від 26 листопада 2009 року.

В ході перевірки було встановлено, що у ТОВ «Авантаж сервіс» виникло право на отримання бюджетного відшкодування в червні 2008 року в розмірі 199 153, 00 грн., в липні 2008 року в розмірі 4 081, 00 грн., у вересні 2008 року в розмірі 225 057, 00 грн.

З урахуванням вимог підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження суми бюджетного відшкодування на загальну суму 428 291, 00 грн., а саме: за червень 2008 року в розмірі 199 153, 00 грн., за липень 2008 року в розмірі 4 081, 00 грн., за вересень 2008 року в розмірі 225 057, 00 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 7.7.2, підпункту 7.7.3, підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Авантаж сервіс» завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 428 291, 00 грн. за серпень 2009 року.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про те, що в порушення підпункту 7.7.2, підпункту 7.7.3, підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Авантаж сервіс» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 428 291, 00 грн.

Також встановлено порушення підпункту 7.7.2, підпункту 7.7.3, підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації ТОВ «Авантаж сервіс», та збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 428 291, 00 грн., у зв'язку з чим відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається, що ТОВ «Авантаж сервіс» добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 428 291, 00 грн., як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

19 лютого 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0008692306/1 за формою «В1», яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України та підпункту 7.7.2, підпункту 7.7.3, підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Авантаж сервіс» зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 428 291, 00 грн. за серпень 2009 року.

19 лютого 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0008702306/1 за формою «В2», яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України та підпункту 7.7.2, підпункту 7.7.3, підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Авантаж сервіс» збільшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі за липень 2008 року в сумі 199 153, 00 грн., за серпень 2008 року в сумі 4 081, 00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 225 057, 00 грн., в загальній сумі 428 291, 00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В силу підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. Закону № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

В ході перевірки було встановлено, що у позивача виникло право на отримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 428 291, 00 грн. у червні 2008 року в розмірі 199 153, 00 грн., в липні 2008 року в розмірі 4 081, 00 грн., у вересні 2008 року в розмірі 225 057, 00 грн.

Зазначені суми не були заявлені до бюджетного відшкодування, що, на думку податкового органу, свідчить про те, що позивачем занижена заявлена сума бюджетного відшкодування і в силу підпункту «а» підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вважається, що він добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Зазначені висновки податкового органу визнаються помилковими з огляду на таке.

Підпункт 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачає види рішень, які податковий орган може прийняти за наслідками перевірок податкової декларації з податку на додану вартість, згідно якої платник податку заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість, що передбачає відображення відповідної суми в певному рядку декларації, подання заяви та розрахунку. В законі визначений строк для проведення таких перевірок.

Водночас, податковим органом проводилась перевірка саме заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за серпень 2009 року.

При цьому відповідні суми бюджетного відшкодування за відповідні місяці 2008 року позивачем не заявлялись до бюджетного відшкодування з відображенням відповідних сум в рядках декларації 25 (25.1 або 25.2), не подавались заяви про повернення суми бюджетного відшкодування із розрахунком суми бюджетного відшкодування, а тому податковий орган не мав право в рамках процедури, передбаченої підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. Закону № 168/97-ВР, приймати будь-які рішення, оскільки ці рішення приймаються лише при перевірці саме заявлених сум бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган не мав повноважень приймати податкове повідомлення - рішення № 0008702306/1 від 19 лютого 2010 року за формою В2, яке згідно абзацу сьомого п. 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за № 567/5758, приймається податковим органом лише в разі виявлення заниження заявленої суми бюджетного відшкодування.

При цьому суд звертає увагу на те, що незаявлення відповідних сум до бюджетного відшкодування в тому періоді, в якому у платника податку виникло право на таке заявлення, не може визнаватись заниженням суми бюджетного відшкодування, яке, в будь-якому, передбачає заявлення відповідних сум з дотриманням відповідної процедури та виявлення її невідповідності.

Заявлення сум до бюджетного відшкодування при наявності відповідних підстав є правом, а не обов'язком платника податку. Декларування позивачем від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та перенесення цього значення до податкового кредиту наступного податкового періоду та заявлення відповідної суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування на рахунок в банку в серпні 2009 року не суперечить вимогам Закону з урахуванням того, що податковий орган не встановив в ході перевірки інших порушень при формуванні від'ємного значення та заявлення відповідної суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування на рахунок в банку в серпні 2009 року.

З огляду на викладене, неправомірним також визнається податкове повідомлення - рішення від 19 лютого 2010 року № 0008692306/1 за формою «В1», яке в силу абзац шостого п. 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за № 567/5758, приймається податковим органом у випадку встановлення перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування, що не мало місце в даному випадку.

Водночас, підпунктом 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм свідчить, що наслідком закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення - рішення, яким платнику податку було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, у випадку прийняття рішення на користь такого платника податку, є надання податковим органом висновку до органу державного казначейства із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Обов'язок податкового органу по передачі відповідного висновку до органу державного казначейства та відповідне право платника податку на отримання з Державного бюджету сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування, прийнятого за наслідками позапланової виїзної перевірки (документальної), виникає лише після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження цього рішення, а саме протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначені положення кореспондуються із ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

На момент розгляду справи процедура судового оскарження податкового повідомлення - рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 428 291, 00 грн., не закінчилась, як і не збіг п'ятиденний строк після прийняття рішення, а тому у податкового органу не виникло обов'язку по передачі відповідного висновку до органу державного казначейства, а у останнього обов'язку по вчинення відповідних дій на відшкодування сум податку на додану вартість, тобто у позивача не виникло права на отримання з Державного бюджету сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а отже воно не може вважатись порушеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних в частині вимог щодо податкових повідомлень -рішень та вважає за необхідне з урахуванням вимог ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати їх протиправними та скасувати, а решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених немайнових вимог у розмірі 6, 80 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 19 лютого 2010 року № 0008692306/1 та № 0008702306/1.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж сервіс» (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул.. Ванди Василевської, 18, ідентифікаційний код 35134407) 6 (шість) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова