Постанова

від 06.10.2010 по справі 2а-10907/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2010 року 16 год. 12 хв. № 2а-10907/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, за участю представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 31.05.2010р. № 3024/9/10-009), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Приватного підприємства «НТБ Трейдінг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, - про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з позовом до ПП «НТБ Трейдінг» визнання недійсною реєстрацію та припинення юридичної особи.

19 серпня 2010 року представником позивача було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої представником позивача було уточнено п. 3 прохальної частини позовної заяви, а саме: визнати недійсним запису про проведення державної реєстрації, а тому позивачем заявлені позовні вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи ПП «НТБ Трейдінг».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно письмових пояснень ОСОБА_3, відібраних співробітником ГВ ПМ у Голосіївському районі м. Києва, вбачається, що громадянин ОСОБА_3, який значиться керівником ПП «НТБ Тренінг», реєстрував підприємство без наміру займатись підприємницькою діяльністю, ніколи не працював на вказаному підприємстві, не здійснював і здійснює фінансово-господарську діяльність підприємства, не вів бухгалтерського та податкового обліку підприємства, не заповняв, не підписував та не подавав до податкових інспекцій декларацій, печатку та статутних документів не отримував. Посилаючись на те, що реєстрація ПП «НТБ Тренінг» в якості юридичної особи відбувалась з наданням неправдивої інформації, що свідчить про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, що є підставою для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

06 жовтня 2010 року представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання 19 серпня 2010 року, 08 вересня та 06 жовтня 2010 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Третя особа у судові засідання 19 серпня 2010 року, 08 вересня та 06 жовтня 2010 не з'явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Від третьої особи будь - яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

ПП «НТБ Трейдінг» (ідентифікаційний код 36133451) було зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа 15 вересня 2008 року.

Місцезнаходження ПП «НТБ Трейдінг» є: 01004, м. Київ, вул. Горького,13, офіс 3.

ПП «НТБ Трейдінг» перебуває на обліку на як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції на момент спірних правовідносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд доходить висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однією із підстав для припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Частиною першою ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України).

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2. ст. 110 Цивільного кодексу України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.

Пунктом восьмим ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною третьою ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ст. 11 Закону).

Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку подання позову суб'єктом владних повноважень з перевищенням наданих повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Крім того, згідно додаткових пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, 06 жовтня 2010 року, у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом в сумі 1 955, 00 грн., а податкова звітність відповідачем не подається до податкового органу менше календарного року, що свідчить про відсутність підстав для припинення відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи те, що відповідачем не підтверджено понесення судових витрат, судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова