Рішення

від 25.11.2015 по справі 910/27845/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015Справа №910/27845/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЗОР СЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське-2»

про стягнення 2 495,40 грн.

Суддя М.М. Якименко

Представники сторін:

позивача: Тецька І.М. - довіреність від 12.11.2015р.;

відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське-2" про стягнення 2 495,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, згідно умов Договору №311/08/С13 про спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті від 25.01.2013 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 1 500,00 грн. - заборгованості, 68,89 грн. - 3% річних, 765,30 грн. - інфляційних втрат, 161,21 грн. - пені, 1 218,00 грн. - судового збору, 2 500,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.11.2015 року.

В судове засідання 25.11.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 30.10.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.11.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОЗОР СЕРВІС» (далі по тексту - Позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське-2» (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено Договір №311/08/С13 про спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов'язання по спостеріганню за пожежною автоматикою, яка підключена до системи передавання тривожних сповіщень, далі Радіоблок, та технічному обслуговуванню Радіоблока (далі Послуги) на об'єкті ЗАМОВНИКА.

Відповідно до п. 1.2. Договору, послуги надаються ЗАМОВНИКУ на об'єкті: приміщення кафе "Київське-2", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 27, далі Об'єкт.

Згідно з п. 1.3. Договору, ЗАМОВНИК зобов'язується прийняти Послуги, що зазначені в п.1.1. цього Договору, та оплатити їх в строки та розмірах, які обумовлені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.1. Договору, плата за перший місяць надання Послуг перераховується авансом протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього Договору ЗАМОВНИКОМ, в розмірі суми, приведеної в Додатку №1 цього Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, плата за Послуги встановлюється в розмірі суми, приведеної в Додатку №1 цього Договору, та перераховується щомісячно на поточний рахунок ВИКОНАВЦЯ не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що до закінчення поточного місяця ВИКОНАВЕЦЬ надає ЗАМОВНИКУ два примірники акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), який останній зобов'язаний до 10 (десятого) числа наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного акта ВИКОНАВЦЮ. У випадку наявності у ЗАМОВНИКА заперечень щодо обсягу робіт та/або послуг, виконаних та/або наданих ВИКОНАВЦЕМ у звітному місяці, ЗАМОВНИК має право не підписувати акт та зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі, надати ВИКОНАВЦЮ свої обґрунтовані заперечення.

Факт виконання та надання позивачем послуг на суму 1 500,00 грн. та прийняття їх відповідачем, підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), а саме:

- №РН-0021561 від 30.09.2013 року на суму 300,00 грн.

- №РН-0024002 від 31.10.2013 року на суму 300,00 грн.

-№РН-0026493 від 30.11.2013 року на суму 300,00 грн.

- №15473 від 31.07.2014 року на суму 300,00 грн.

- №20211 від 30.09.2014 року на суму 300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, відповідно до умов Договору, не сплатив на користь позивача 1 500,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами Договору, виконав належним чином, а відповідач не сплатив на користь позивача вартість наданих позивачем послуг, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав частково позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 500,00 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати вартості отриманих послуг, а тому позивач, керуючись п. 5.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 161,21 грн.

Згідно з п. 5.2. Договору, у випадку порушення ЗАМОВНИКОМ термінів оплати послуг ВИКОНАВЦЯ, згідно п. 3.1. та п.3.2. цього Договору, ВИКОНАВЕЦЬ мас право у 10-ти денний строк, припинити ведення спостерігання за протипожежним станом Об'єкту та зняти зі спостерігання, про що повідомляє ЗАМОВНИКА.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 161,21 грн. , нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 68,89 грн. - 3% річних, 765,30 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 68,89 грн. - 3% річних, 765,30 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 2 500,00 грн. - витрат на послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи позивачем були понесені витрати в розмірі 2 500,00 грн. з оплати послуг адвоката, що підтверджується Договором про надання правової допомоги №180815-02/2015 від 18.08.2015 року та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №503 від 27.08.2015 року на суму 10 000,00 грн. та №524 від 02.09.2015 року на суму 30 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачу надавав адвокат Глоба Костянтин Вікторович (копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5269 28.09.2012р, копія Посвідчення адвоката України від 28.09.2012р, Ордер на надання правової допомоги серія КС №190712 від 18.08.2015р. - наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 500,00 грн. - витрат на послуги адвоката, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське-2» (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 23; код ЄДРПОУ 38004038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЗОР СЕРВІС» (03083, м. Київ, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 54 Б, "ЛІТ.А", Н/П 377; код ЄДРПОУ 33442495) 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості, 68 (шістдесят вісім) грн. 89 коп. - 3% річних, 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн. 30 коп. - інфляційних втрат, 161 (сто шістдесят одну) грн. 21 коп. - пені, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката, 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 грн. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.11.2015 року.