Рішення

від 26.11.2015 по справі 911/4700/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р. Справа № 911/4700/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Сантьяго КоВ» , м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Край-1В» , Києво-Святошинський р-н., с. Бузова

про стягнення 221 466,03 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (керівник ТОВ В«Сантьяго КоВ» );

від відповідача не з'явився.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«Сантьяго КоВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Край-1В» про стягнення 221 466,03 грн. заборгованості з договором поставки №942 від 27.08.2012.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду, не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» ).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 26.10.2015 та від 09.11.2015 надсилались відповідачу за адресою, вказаною в Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача суд -

встановив:

27.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Сантьяго КоВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Край-2В» (покупець) було укладено договір поставки № 942 (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину договору, на умовах договору.

Згідно пункту 3.3 договору покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 договору, протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. додатку № 3 В«Спеціальні умовиВ» , за умови, що сума платежу не менше 50 грн., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9.

В пункті 1.1. додатку № 3 В«Спеціальні умовиВ» від 27.08.2012 зазначено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції Покупця) на адресу Покупця, яка вказана в статті 9 договору, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки.

Цей договір укладений строком до 31 грудня 2012 року. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (пункт 8.1 договору).

Докази припинення договору поставки № 942 відсутні, у звязку з чим суд прийшов до висновку, що даний договір був автоматично пролонгований.

22.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Сантьяго КоВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю В«Край-2В» та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Край-1В» був укладений Договір про заміну сторони у зобов'язанні, згідно з умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю В«Край-1В» став Новим Покупцем та до нього перейшли всі права і обов'язки Первісного Покупця (ТОВ В«Край-2В» ) по Договору №942 від 27.08.2012.

В період з 14.10.2014 по 29.04.2015 на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 518 741, 98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних, які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампами відповідача.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання в частині оплати товару належним чином не виконав в наслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 221 466,03 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до ТОВ В«Край-1В» з вимогою № 8 від 27.08.2015, в якій просив оплатити вказану заборгованість в трьохденний строк з моменту отримання даної претензії та підписати акт звірки взаємних розрахунків, проте дана претензія залишена без відповіді та належного реагування, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Суд, розглянувши матеріали справи та здійснивши власний розрахунок позовних вимог встановив, що відповідач здійснив часткову оплату товару в розмірі 249 700 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином завіреними копіями платіжних доручень:

- №15182 від 25.12.2014 на суму 10000 грн.

- №1957 від 15.01.2015 на суму 20000 грн.

- №4797 від 03.02.2015 на суму 20000 грн.

- №6704 від 20.02.2015 на суму 20000 грн.

- №6953 від 03.03.2015 на суму 20000 грн.

- №7053 від 11.03.2015 на суму 20000 грн.

- №7242 від 13.03.2015 на суму 20000 грн.

- №7369 від 19.03.2015 на суму 15000 грн.

- №7694 від 19.03.2015 на суму 29700 грн.

- №7859 від 06.04.2015 на суму 20000 грн.

- №7988 від 07.04.2015 на суму 20000 грн.

- №8134 від 16.04.2015 на суму 20000 грн.

- №8336 від 24.04.2015 на суму 15000 грн.

Також, як вбачається з в матеріалів справи, ТОВ В«Край 1В» повернув позивачу товар на суму 46 563,56 грн. та здійсненив зворотній продаж товару на суму 9 563,56 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду несплаченим залишився товар на суму 212 914,86 грн. (518741,98 - 249700 - 46563,56 - 9563,56).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в розмірі 212 914,86 грн.

Докази оплати заборгованості відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 212 914,86 грн. основного боргу. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 8551,17 грн підстави для задоволення відсутні, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи доказів ця сума була сплачена відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Край-1В» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, 215А, кімната 3, код ЄДРПОУ 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Сантьяго КоВ» (51921, Дніпропетровська обл. м. Дніпродзержинськ, вул. Сировця, 46, код ЄДРПОУ 36826096) - 212 914 (двісті дванадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 86 коп. основного боргу та 3193 (три тисячі сто дев'яносто три) грн. 72 коп. судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 01.12.2015