Рішення

від 24.11.2015 по справі 910/26776/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа №910/26776/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літера-Друк"

про стягнення 106317,68 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Безпалий Є.П. (довіреність б/н від 07.09.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Літера-Друк" про стягнення заборгованості в розмірі 120674,18 грн., з яких: 72240,88 грн. - борг, 15226,60 грн. - пеня, 1196, 69 грн. - 3 % річних, 32010, 01 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 72240,88 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 1196, 69 грн., пеня у розмірі 15226,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32010, 01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №910/26776/15, розгляд справи призначено на 05.11.2015.

04.11.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 розгляд справи №910/26776/15 відкладено на 24.11.2015.

23.11.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли заява про зменшення розміру позовних вимог, письмові пояснення та документи по справі.

В судове засідання 24.11.2015 з'явився представник позивача, надав суду пояснення щодо заяви про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 106317,68 грн., з яких: борг у розмірі 72240,88 грн., 3 % річних у розмірі 2055,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32021,63 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2015 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в редакції заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 24.11.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103035396903, №0103035396911.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 24.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК" (позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Літера Друк" (відповідач) товар (поліграфічні матеріали) за видатковими накладними на загальну суму 72240,88 грн.: № 63 від 29 серпня 2014 року, № 107 від 03 вересня 2014 року, № 204 від 10 вересня 2014 року, №216 від 11 вересня 2014 року, № 316 від 19 вересня 2014 року, № 348 від 23 вересня 2014 року, № 373 від 24 вересня 2014 року, № 420 від 26 вересня 2014 року, № 690 від 15 жовтня 2014 року, № 789 від 22 жовтня 2014 року, № 1112 від 14 листопада 2014 року, № 1433 від 05 грудня 2014 року, № 1416 від 05 грудня 2014 року.

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено повну оплату вказаних накладних, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 106317,68 грн., з яких: борг у розмірі 72240,88 грн., 3 % річних у розмірі 2055,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32021,63 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні та рахунки-фактури, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар (поліграфічні матеріали) на загальну суму 72240,88 грн., а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № 63 від 29.09.2014, № 107 від 03.09.2014, № 204 від 10.09.2014, № 216 від 11.09.2014, № 316 від 19.09.2014, № 348 від 23.09.2014, № 373 від 24.09.2014, № 420 від 26.09.2014, № 690 від 15.10.2014, № 789 від 22.10.2014, № 1112 від 14.11.2014, № 1433 від 05.12.2014, № 1416 від 05.12.2014, що підписані з боку відповідача та засвідчені печаткою товариства.

Вказані видаткові накладні, у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., є первинними документами, що в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України є належними доказами передачі позивачем відповідачу товару на суму 72240,88 грн. та відповідно - прийняття його відповідачем.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 72240,88 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

З огляду положення ст. 692 ЦК України, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у розмірі 72240,88 грн. за поставлений товар згідно із видатковими накладними № 63 від 29.09.2014, № 107 від 03.09.2014, № 204 від 10.09.2014, № 216 від 11.09.2014, № 316 від 19.09.2014, № 348 від 23.09.2014, № 373 від 24.09.2014, № 420 від 26.09.2014, № 690 від 15.10.2014, № 789 від 22.10.2014, № 1112 від 14.11.2014, № 1433 від 05.12.2014, № 1416 від 05.12.2014 належним чином доведений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 72240,88 грн., на час прийняття рішення, відповідачем не надано, обставин, викладених у позові не спростовано.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 72240,88 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача, нараховані за періоди з 29.10.2014 по 05.11.2015, з 03.11.2014 по 05.11.2015, 10.11.2014 по 05.11.2015, з 11.11.2014 по 05.11.2015, 19.2014 по 05.11.2015, з 24.11.2014 по 05.11.2015, 26.10.2014 по 05.11.2015, з 10.12.2014 по 05.11.2015, 22.12.2014 по 05.11.2015, 12.01.2015 по 05.11.2015, 05.02.2015 по 05.11.2015, 3% річних у розмірі 2055,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32021,63 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат у межах визначених позивачем періодів, судом встановлено, що розмір втрат від інфляції складає 31377,88 грн. та розмір 3% річних - 2051,74 грн., у зв'язку із чим, вимоги у даній частині підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, суд звертає увагу позивача, що положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Враховуючи те, що відповідне клопотання позивачем не заявлено, то повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі ніж встановлено законом, а також, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, наразі, не здійснюється. Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літера-Друк" (04212, м. Київ, вулиця Маршала Малиновського, будинок 15/3, офіс 110, код ЄДРПОУ 32979649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК" (79019, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, будинок, 51, кв. 8, код ЄДРПОУ 36761872) заборгованість у розмірі 72240,88 грн., 3 % річних у розмірі 2051,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 31377,88 грн., судові витрати у розмірі 1585,06 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2015 р.

Суддя С.О. Турчин