Рішення

від 17.11.2015 по справі 910/26328/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/26328/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка»

до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

третя особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Штрабаг"

про визнання договору застави і банківської гарантії такими, що припинили дію, розірвання договору та стягнення 2 240 000,00 грн.

Суддя М.М. Якименко

Представники стоні:

від позивача: Бенько І.В. - довіреністю від 10.09.2015 року;

від відповідача: Грищенко К.В. - довіреність №476 від 02.12.2014 року;

від третьої особи: Даниленко С.В. - довіреність від 12.11.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання договору застави і банківської гарантії такими, що припинили дію, розірвання договору та стягнення 2 240 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача в зв'язку з ліквідацією ТОВ «Доравтосервіс», яке зобов'язане перед ТОВ «Штрабаг» по договору субпідряду №09062009 від 09.06.2009 року виконати роботи, а Договір №6-10 про надання гарантії від 12.11.2010 року, Договір застави майнових прав №13-11з від 17.11.2011 року та Договір банківського вкладу №20-1915 від 17.11.2011 року укладені з метою забезпечення виконання ТОВ «Доравтосервіс» зобов'язань за Договором субпідряду №09062009 від 09.06.2009 року, а тому з моменту ліквідації ТОВ «Доравтосервіс» зобов'язання з Договору №6-10 про надання гарантії від 12.11.2010 року та Договору застави майнових прав №13-11з від 17.11.2011 року припинилися, а Договір банківського вкладу №20-1915 від 17.11.2011 року підлягає розірванню.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов:

1) Визнавши таким, що припинив дію із 28 листопада 2012 року, - договір застави майнових прав №13-11з (права вимоги коштів з депозитного рахунку) від 17 листопада 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка».

2) Визнавши такою, що припинила дію із 28 листопада 2012 року, гарантію №G5- 10, видану Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Штрабаг» на підставі договору №6-10 про надання гарантії від 12.11.2010 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс».

3) Розірвавши договір банківського вкладу №20-1915 від 17 листопада 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка», разом із додатковою угодою №1 до нього від 17 листопада 2011 року.

4) Стягнувши з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 10-а, код ЄДРПОУ 05839888, МФО 300142, кор. рах. №32008170901 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Білоцерківська, 8, код ЄДРПОУ 34509314, рах. №26007056100901, Філіал «Київ Сіті» ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Києві, МФО 380775) грошові кошти у розмірі 2 240 000 (два мільйони двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 17.11.2015 року.

16.11.2015 року через канцелярію суду представник третьої особи подав відзив на позовну заяву.

17.11.2015 року через канцелярію суду представник відповідача0 подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 17.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав, представник третьої особи надав усні пояснення по справі.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 17.11.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрабаг" (далі по тексту - генеральний підрядник, третя особа, ТОВ «Штрабаг») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс» (далі по тексту - субпідрядник, боржник, ТОВ «Доравтосервіс») укладено Договір субпідряду №09062009 (далі по тексту - Договір субпідряду), за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати роботи передбачені умовами договору, а генеральний підрядник прийняти і оплатити їх вартість.

12.11.2010 року між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»; далі по тексту - відповідач, Гарант, Банк, Заставодержатель, ПАТ «Укрінбанк») та ТОВ «Доравтосервіс» (боржник) укладено Договір №6-10 про надання гарантії (далі по тексту - Договір гарантії), за умовами якого (п. 1.1. Договору гарантії) за дорученням Боржника Гарант зобов'язується надати на користь ТОВ Штрабаг» (Гарантоотримувач), банківську гарантію №G5-10 на суму 2 195 324,44 грн. (далі - Банківська гарантія) строком дії по 30 жовтня 2020 року (включно), в забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Гарантоотримувачем по Договору субпідряду.

12.11.2010 року між ПАТ «Укрінбанк» (відповідач) та ТОВ «Доравтосервіс» підписано (укладено) Банківську гарантію №G5-10 (далі по тексту - Гарантія №G5-10), за умовами якої ПАТ «Укрінбанк» за дорученням субпідрядника безвідклично зобов'язується, як гарант сплатити ТОВ «Доравтосервіс» за вашою першою письмовою вимогою у термін не більше 5-ти банківських днів будь-яку суму, що не перевищує 2 195 324,44 грн.

17.11.2011 року між ПАТ «Укрінбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка», Заставодавець, вкладник) укладено Договір банківського вкладу «Гарант В1» №20-1915 (далі по тексту - Договір банківського вкладу).

Відповідно до ст. 1 Договору банківського вкладу, вкладний депозитний рахунок - рахунок №26152001915002, який Банк відкриває Вкладнику для розміщення банківського вкладу (депозиту); сума банківського вкладу - становить 2 240 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1. ст. 2 Договору банківського вкладу, Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок, визначений у статті 1 цього Договору за умовами надання документів, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Договору банківського вкладу (зі змінами внесеними Додатковою угодою №1 від 17.11.2011 року), кінцева дата розміщення банківського вкладу становить 30 грудня 2020 року, однак повернення коштів здійснюється не раніше повного виконання зобов'язань ТОВ «Доравтосервіс» (надалі - принципал) за Договором про надання гарантії №6-10 від 12 листопада 2010р., укладеним між Принципалом та Банком (надалі - Договір про надання Гарантії).

Згідно з п. 2.8. ст. 2 Договору банківського вкладу (зі змінами внесеними Додатковою угодою №1 від 17.11.2011 року), майнові права на грошові кошти в сумі 2 240 000,00 грн. за Договором є забезпеченням виконання зобов'язань TОB «Доравтосервіс» перед Банком за Договором про надання гарантії №6-10 від 12 листопада 2010р., укладеним між Принципалом та Банком (надалі - - Договір про надання гарантії).

Пунктом 3.7. Договору банківського вкладу передбачено, що Договір може бути розірваний до закінчення терміну, зазначеного в Статі 1 цього Договору, та/ або достроково повернений вклад (його частина) за умови попередження Вкладником про це Банк за 50 днів, та надання в заставу прийнятного для Банку майна або повного виконання зобов'язань за Договором про надання гарантії.

17.11.2011 року між відповідачем (заставодержатель) та позивачем (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав №13-11з (права вимоги коштів з депозитного рахунку) (далі по тексту - Договір застави).

Згідно з п. 1.1. Договору застави, цей Договір забезпечує вимоги ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЯ, щодо випливають з умов Договору про надання гарантії №6-10 від 12 листопада 2010 року, укладеного між ТОВ «Доравтосервіе» (надалі - Боржник) і ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЯЕМ (далі Договір про надання гарантії). Заставою за цим Договором також забезпечуються вимоги щодо сплати БОРЖНИКОМ інших платежів у розмірах та випадках, передбачених Договором про надання гарантії, відшкодування БОРЖНИКОМ та ЗАСТАВОДАВЦЕМ збитків, понесених у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) ним зобов'язань за Договором про надання гарантії та цим Договором, а також забезпечуються вимоги, зазначені у п.п. 3 2.1. цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави, за цим Договором ЗАСТАВОДАВЕЦЬ передає в забезпечення виконання умов Договору про надання гарантії та цього Договору майнові права, а саме: право вимоги коштів з рахунку №26152001915002 в сумі 2 240 000,00 грн., відкритого у Київській філії ПАТ „Укрінбанк" Згідно Договору банківського вкладу «Гарант В1» №20-1915 від 17 листопада 2011 року та Додаткової угоди №1 від 17 листопада 2011 року до цього Договору (надалі - Предмет застави). Боржником по відношенню до ЗАСТАВОДАВЦЯ у зобов'язанні, право вимоги по якому передається в заставу за цим Договором, є Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (МФО 300250, код ЄДРПОУ 20064350).

Згідно з п. 1.3. Договору застави, цим Договором ЗАСТАВОДАВЕЦЬ уступає ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЮ право вимоги коштів з рахунку вказаного в п. 1.2. цього Договору, у разі невиконання БОРЖНИКОМ будь-яких зобов'язань за Договором про надання гарантії, та в разі дострокового розірвання Договору банківського вкладу «Гарант В1» №20-1915 від 17 листопада 2011 року та Додаткової угоди №1 від 17 листопада 2011 року до цього Договору та/або пред'явлення вимоги про дострокове повернення вкладу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2012 року у справі №5009/2397/12 ТОВ «Доравтосервіс» було ліквідовано у процесі провадження справи про банкрутство, а тому позивач вважає що Договір №6-10 про надання гарантії від 12..11.2010 року припинив свою дію з моменту ліквідації ТОВ «Доравтосервіс», а тому оскільки Договір №6-10 про надання гарантії від 12..11.2010 року припинений ліквідацією ТОВ «Доравтосервіс» то Договір застави майнових прав №13-11з від 17.11.2011 року автоматично теж припиняється, а також зобов'язання по Договору №6-10 про надання гарантії від 12..11.2010 року не можуть бути ані виконані, ані забезпечені у жодний спосіб, то п. 3.7. Договору банківського вкладу «Гарант В1» №20-1915 від 17.11.2011 року не може бути до врегулювання правовідносини сторін жодним чином застосований, а тому позивач просить суд керуватися його п. 3.1., у відповідності до якого право дострокового отримання депозитного вкладу є беззаперечним.

З огляду на зазначене, позивач просить суд:

- 1) Визнати таким, що припинив дію із 28 листопада 2012 року, - договір застави майнових прав №13-1 Із (права вимоги коштів з депозитного рахунку) від 17 листопада 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка».

- 2) Визнати такою, що припинила дію із 28 листопада 2012 року, гарантію №G5- 10, видану Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Штрабаг» на підставі договору №6-10 про надання гарантії від 12.11.2010 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс».

- 3) Розірвати договір банківського вкладу №20-1915 від 17 листопада 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка», разом із додатковою угодою №1 до нього від 17 листопада 2011 року.

- 4) Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 10-а, код ЄДРПОУ 05839888, МФО 300142, кор. рах. №32008170901 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Білоцерківська, 8, код ЄДРПОУ 34509314, рах. №26007056100901, Філіал «Київ Сіті» ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Києві, МФО 380775) грошові кошти у розмірі 2 240 000 (два мільйони двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частино 1, 2 ст. 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №639, передбачено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 562 ЦК України, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Пунктом 4.2.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24 листопада 2014 року №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» передбачено, що Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання (стаття 562 ЦК України). Обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає лише за умов порушення боржником забезпеченого гарантією зобов'язання та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із цих умов відповідальність гаранта не настає. Відповідно до приписів статті 561 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором (бенефіціаром) припиняється з визначеного в гарантії строку, на який вона видавалася. При цьому слід враховувати, що норми ЦК України не пов'язують між собою строк гарантії і строк основного зобов'язання, яке забезпечується гарантією.

Суд зазначає, що особливістю гарантії є те, що гарантійне зобов'язання носить самостійний, автономний характер щодо основного зобов'язання (аналогічної правової позиції притримується Вищий Господарській Суд України у постанові від 31.07.2015 року у справі №910/25242/13).

Гарантія може забезпечувати як грошове, так і негрошове зобов'язання боржника. При цьому відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов'язання, гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов'язання в натурі.

Крім того, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України передбачені випадки припинення гарантії, зокрема зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

- 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

- 2) закінчення строку дії гарантії;

- 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Як вбачається із змісту договору №6-10 про надання гарантії від 12 листопада 2010 року, зокрема п. 1.1., за дорученням Боржника Гарант зобов'язується надати на користь ТОВ «Штрабаг», м. Київ, вул. Воровського, 36 (далі - Гарантоотримувач), банківську гарантію №G5-10 на суму 2 195 324,44 грн., строком дії по 30 жовтня 2020 року (включно) в забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Гарантоотримувачем по Договору субпідряду №09062009 від 09.06.2009 року, укладеному між Боржником та Гарантоотримувачем.

А тому зазначений Договір гарантії регулює відносини між ТОВ «Доравтосервіс» та ПАТ «Укрінбанк» саме із надання гарантії, регулює питання оплати боржником послуг гаранта і жодним чином не стосується прав ТОВ «Штрабаг», та зобов'язань ПАТ «Укрінбанк», що виникають із гарантії №G5-10.

Як вбачається із тексту гарантії №G5-10, ця гарантія вступає в дію з 12 листопада 2010 року і діє по 30 жовтня 2020 року включно, та її дія припиняється повністю та автоматично. Дія банківської гарантії та наші зобов'язання за нею припиняються також достроково у наступних випадках:

- сплати Вам суми банківської гарантії;

- Вашої відмови від своїх прав за банківською гарантією шляхом повернення нам її оригіналу або шляхом подання письмової заяви про звільнення нас від зобов'язань за банківською гарантією.

Відповідно до ч. 3 ст. 565 ЦК України, якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

12.10.2015 року ТОВ «ШТРАБАГ» подано вимогу про сплату грошової суми відповідно до умов гарантії через настання гарантійного випадку сплатити вартість виконаних робіт в межах гарантійного випадку, що настав в сумі 8 317,73 грн.

ТОВ «ШТРАБАГ» вчиняє дії, що свідчать про неприпинення дії Банківської гарантії, а отже не припинилися зобов'язання Банку.

Суд констатує, що ані Договір №6-10 про надання гарантії, ані сама гарантія №G5-10 не містять додаткових положень, які б зумовлювали припинення гарантії. Сама гарантія №G5-10 не містить положення про її припинення внаслідок припинення договору, на підставі якого вона була видана. Крім того, ТОВ «Штрабаг» не відмовлялось від своїх прав за банківською гарантією.

В позовній заяві Позивач стверджує, що оскільки, внаслідок ліквідації ТОВ «Доравтосервіс» припинились зобов'язання останнього за Договором субпідряду, то, відповідно, повинна бути припиненою і гарантія № G5-10.

Однак з даним твердженням суд не може погодитись в зв'язку з нормативними приписами ч. 1 ст. 562 ЦК України та з тим, що особливістю гарантії є те, що гарантійне зобов'язання носить самостійний, автономний характер щодо основного зобов'язання, а тому позовні вимоги про визнання припиненою гарантії №G5- 10 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

- 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

- 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

- 3) реалізації предмета застави;

- 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Відповідно до п. 8.9 Договору застави майнових прав №13-11з від 17.11.2011 заставодавець погоджується забезпечувати виконання зобов'язань, що випливають з Договору про надання гарантії новим боржником.

У позовній заяві Позивач акцентує увагу, що ним забезпечувалось виконання зобов'язання виключно ТОВ «Доравтосервіс», однак таке твердження спростовується умовами укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору застави майнових прав.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що в зв'язку з тим що не припинилося зобов'язання, забезпечене заставою, то й в суду відсутні правові підстави для визнання таким, що припинив дію із 28 листопада 2012 року договір застави майнових прав №13-11з (права вимоги коштів з депозитного рахунку) від 17 листопада 2011 року, а тому позовні вимоги і цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.1. Договору банківського вкладу, договір можу бути розірвано до настання кінцевої дати розміщення банківського вкладу, зазначеної в статті 1 цього договору, на вимогу однієї із сторін.

В обґрунтування позовної вимоги про розірвання договору банківського вкладу №20-1915 від 17 листопада 2011 року позивач зазначив, що Договір №6-10 про надання гарантії від 12.11.2010 року припинив свою дію з моменту ліквідації ТОВ «Доравтосервіс», а тому оскільки Договір №6-10 про надання гарантії від 12.11.2010 року припинений ліквідацією ТОВ «Доравтосервіс», а зобов'язання по ньому не можуть бути ані виконані, ані забезпечені у жодний спосіб, то п. 3.7. Договору банківського вкладу «Гарант В1» №20-1915 від 17.11.2011 року не може бути до врегулювання правовідносини сторін жодним чином застосований, а тому позивач просить суд керуватися його п. 3.1., у відповідності до якого право дострокового отримання депозитного вкладу є беззаперечним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України (в редакції від 22.09.2011 року, яка діяла на момент укладання договору між сторонами), за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Так, п. 3.7. Договору банківського вкладу передбачено, що Договір може бути розірваний до закінчення терміну, зазначеного в Статі 1 цього Договору, та/ або достроково повернений вклад (його частина) за умови попередження Вкладником про це Банк за 50 днів, та надання в заставу прийнятного для Банку майна або повного виконання зобов'язань за Договором про надання гарантії.

Відповідно до ст. 1 Договору банківського вкладу (зі змінами внесеними Додатковою угодою №1 від 17.11.2011 року), кінцева дата розміщення банківського вкладу становить 30 грудня 2020 року, однак повернення коштів здійснюється не раніше повного виконання зобов'язань ТОВ «Доравтосервіс» (надалі - принципал) за Договором про надання гарантії №6-10 від 12 листопада 2010р., укладеним між Принципалом та Банком (надалі - Договір про надання Гарантії).

Таким чином, сторони передбачили умови розірвання та повернення вкладу які висвітлили в пункті 3.1. та п. 3.7. Договору банківського вкладу (зі змінами внесеними Додатковою угодою №1 від 17.11.2011 року), також судом враховано приписи ч. 2 ст. 1060 ЦК України (в редакції від 22.09.2011 року, яка діяла на момент укладання договору між сторонами), однак між сторонами укладено 17.11.2011 року Додаткову угоду №1, якою передбачено умови повернення вкладу викладені в п. 3.7. Договору банківського вкладу.

Суд констатує, що Додаткова угода №1 від 17.11.2011 року до Договору банківського вкладу не визнавалася недійсною та є такою що діє, а тому позовні вимоги про розірвання Договору банківського вкладу №20-1915 від 17 листопада 2011 року та стягнення грошових коштів у розмірі 2 240 000,00 грн. не підлягають задоволенню, в зв'язку з невиконанням позивачем умов, які передбачені п. 3.7. Договору банківського вкладу та не надання належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 23.11.2015 року.