Постанова

від 30.11.2015 по справі 826/14751/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2015 року № 826/14751/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексу - відповідач) в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 червня 2015 року № 0002812202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/14751/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 11 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі повідомлення від 10 квітня 2015 року № 111/26-58-22-02, наказу від 10 квітня 2015 року № 510, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» (код ЄДРПОУ 38337006) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Фарбалюкс» (код ЄДРПОУ 30633413) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року.

За результатами перевірки складно Акт від 21 квітня 2015 року № 1935/26-58-22-02-18/38337006 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 147409,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 21 квітня 2015 року № 1935/26-58-22-02-18/38337006 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесла податкове повідомлення - рішення № 0002812202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 184261,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 147409,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36852,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що контролюючим органом 16 березня 2015 року проводилась перевірка ТОВ «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс», за результатами якої був складений акт № 868/26-58-22-02-18/38337006, за наслідками чого, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року № 0001272202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 204735,00 грн., а відтак, повторне проведення перевірки позивача щодо тих же взаємовідносин та між тими ж контрагентами є протиправним.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на те, що під час проведення перевірки позивача, на наслідками якої контролюючим органом складено акт від 16 березня 2015 року № 868/26-58-22-02-18/38337006, останнім досліджувалась виключно повнота декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, в той час, як під час проведення контролюючим органом перевірки ТОВ «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Фарбалюкс» (код ЄДРПОУ 30633413) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, відповідачем досліджувались обставини, відмінні від викладених в акті від 16 березня 2015 року № 868/26-58-22-02-18/38337006.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від від 21 квітня 2015 року № 1935/26-58-22-02-18/38337006.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фарбалюкс», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Досліджуючи реальність господарських операцій позивача із контрагентом - виконавцем судом встановлено наступне.

ТОВ «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» зареєстровано як юридична особа Броварським міськрайонним управлінням юстиції Київської області 13 листопада 2012 року № 13551020000004310, ідентифікаційний код юридичної особи 38337006, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Основним видом господарської діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Фарбалюкс» (перевізник) та ТОВ «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг від 01 березня 2013 року № 01/03-13, відповідно до умов якого, перевізник бере на себе зобов'язання отримати та доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником товар з місця відправлення до пунктів призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору, Перевізник зобов'язується забезпечити своєчасне подання автомобілів у всі пункти завантаження в час, обумовлений заявкою; визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, відповідно до поданої заявки.

Замовник зобов'язується забезпечити своєчасне і повне оформлення в установленому порядку талонів Замовника та товарно-транспортних накладних. Відмічати в товарно-транспортних накладних час прибуття та вибуття автомобілів з пункту навантаження (пункт 2.1.2 Договору).

Перевізник виставляє рахунки-фактури за фактично надані послуги щодо перевезення вантажу (пункт 3.2 Договору).

Замовник і перевізник після кожного календарного місяця проводять звірку взаємозаборгованості, а при необхідності складають акт звірки (пункт 3.3 Договору).

Загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних перевізником заявок підтверджених належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, протягом терміну дії Договору (пункт 3.4 Договору).

На підтвердження виконання своїх зобов'язань по Договору про надання транспортних послуг від 01 березня 2013 року № 01/03-13 надано копії товарно-транспортних накладних від 04 лютого 2014 року ТТР-000070, від 05 лютого 2014 року ТТР-000074, від 05 лютого 2014 року ТТР-000077, від 07 лютого 2014 року ТТР-000079, від 10 лютого 2014 року ТТР-000086, від 11 лютого 2014 року ТТР-000094, від 12лютого 2014 року ТТР-000097, від 13 лютого 2014 року ТТР-000103, від 14 лютого 2014 року ТТР-000107, від 17 лютого 2014 року ТТР-000119, від 18 лютого 2014 року ТТР-000124, від 19 лютого 2014 року ТТР-000127, від 20 лютого 2014 року ТТР-000130, від 21 лютого 2014 року ТТР-000134, від 24 лютого 2014 року ТТР-000141, від 25 лютого 2014 року ТТР-000144, від 26 лютого 2014 року ТТР-000152, від 28 лютого 2014 року ТТР-000158, податкові накладні від 04 лютого 2014 року № 2 на суму 51120,00 грн., від 05 лютого 2014 року № 5 на суму 54880,00 грн., від 06 лютого 2014 року № 9 на суму 58040,00 грн., від 07 лютого 2014 року № 10 на суму 52940,00 грн., від 10 лютого 2014 року № 11 на суму 54090,00 грн., від 11 лютого 2014 року № 13 на суму 57334,00 грн., від 12 лютого 2014 року № 14 на суму 51604,00 грн., 13 лютого 2014 року № 16 на суму 56901,00 грн., від 14 лютого 2014 року № 17 на суму 50316,00 грн., від 17 лютого 2014 року № 23 на суму 54127,00 грн., від 18 лютого 2014 року № 24 на суму 54345,00 грн., від 19 лютого 2014 року № 26 на суму 56904,00 грн., від 20 лютого 2014 року № 27 на суму 51070,00 грн., від 21 лютого 2014 року № 28 на суму 53724,00 грн., від 24 лютого 2014 року № 31 на суму 57730,00 грн., від 25 лютого 2014 року № 32 на суму 58599,00 грн., від 26 лютого 2014 року № 33 на суму 57722,00 грн., від 28 лютого 2014 року № 34 на суму 51321,00 грн., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000030, № ОУ-0000031, № ОУ-0000046, № ОУ-0000032, № ОУ-0000033, № ОУ-0000047, № ОУ-0000034, № ОУ-0000048, № ОУ-0000035, № ОУ-0000043, № ОУ-0000036, № ОУ-0000044, № ОУ-0000037, № ОУ-0000038, № ОУ-0000045, № ОУ-0000039, № ОУ-0000049, № ОУ-0000040.

Разом з тим, будь-які докази на підтвердження доставки товару відсутні в матеріалах справи, як і відсутні копії довіреностей та журналу реєстрації довіреностей на підтвердження отримання товару.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 2.1.1 Договору, Перевізник зобов'язується забезпечити своєчасне подання автомобілів у всі пункти завантаження в час, обумовлений заявкою; визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, відповідно до поданої заявки.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання умови договору, зокрема заявок, які є невід'ємною частиною до Договору поставку, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Відтак, відсутність відповідної узгодженості між Покупцем та Постачальником виключає можливість отримання товарно-матеріальних цінностей.

Так, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності надані саме цим контрагентом.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року зобов'язано ТОВ «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» надати суду: ліцензії (дозволи тощо), якщо передбачають види діяльності; укладені договори купівлі-продажу та інші договори, які укладені з підприємствами-контрагентами; податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, сертифікати, довіреності; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); інформацію про перевізників товарно-матеріальних цінностей на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, та здійснених розрахунків за надані послуги з транспортування та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо); форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату проведення перевірки, платіжні доручення; інформацію про наявність відповідних складських приміщень, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху, проведення інвентаризації та опитування матеріально-відповідальних осіб; доказ відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій; реєстр виданих податкових накладних з підсумками податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні податкові періоди; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 63, 37, 36, 68, 31; дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства; письмові пояснення щодо укладених договорів між позивачем із контрагентами-постачальниками (продавцями) із детальним зазначенням первинних документів, складених у результаті взаємовідносин, та мети придбання товарів (послуг); інші документи, що підтверджують взаємовідносини з підприємствами-контрагентами.

Проте, інших первинних документів, на підтвердження реальності надання послуг позивачем не надано.

Таким чином, за відсутності достатніх та допустимих доказів, позивачем не доведено реальність та мету отримання послуг у ТОВ «Фарбалюкс».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення та акту перевірки з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 368,52 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4503,48 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою «Торгово-транспортна компанія «Столиця-сервіс» (код ЄДРПОУ 38337006) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4503,48 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник