Постанова

від 30.11.2015 по справі 826/20648/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 листопада 2015 року                                         справа №826/20648/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю “СТО СП-Сервіс”

простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту – позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТО СП-Сервіс” (далі по тексту – відповідач, ТОВ “СТО СП-Сервіс”), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 251,40 грн.

ТОВ “СТО СП-Сервіс” зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 36282778 та перебуває на обліку як страхувальник в УПФУ.

Як зазначає позивач, ТОВ “СТО СП-Сервіс” має заборгованість (недоїмку) перед Пенсійним фондом України зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2 251,40 грн., що виникла у період до 01 січня 2011 року.

Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у судому порядку на підставі норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із позовними вимогами УПФУ, виходячи з наступних підстав.

01 січня 2011 року набрав чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 7 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 01 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 01 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 01 січня 2011 року, не сплачені станом на 01 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 01 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, заборгованість зі сплати страхових внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованих та не сплачених у період до 01 січня 2011 року, підлягає стягненню відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

З наявних у справі доказів вбачається, що спірна сума заборгованості виникла у зв'язку із несплатою ТОВ “СТО СП-Сервіс” страхових внесків, нарахованих відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень-грудень 2010 року.

За визначенням статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (тут і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частина третя статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

У свою чергу відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з частини шостою статті 19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

За правилами, встановлені у частинах четвертій-шостій статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є:

для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць;

для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Частина десята статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачає, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як встановлює частина друга статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а виконавчі органи Пенсійного фонду мають право застосовувати до страхувальників фінансові санкції, у тому числі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків,

При цьому згідно положень частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи наведені вище норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, вбачається, що страхувальники зобов'язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати до органів Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема визначені ними самостійно у відповідних розрахунках; у протилежному випадку такі суми вважаються простроченою заборгованістю (недоїмкою), з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, яка може бути стягнена у судовому порядку за зверненням органів Пенсійного фонду України без обмеження строком давності.

Суд встановив, що УПФУ надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу від 01 грудня 2014 року №Ю639/164, згідно з якою вимагається сплатити недоїмку зі страхових внесків у розмірі 2 251,40 грн.

Однак, станом на день вирішення спору ТОВ “СТО СП-Сервіс” суму заборгованості у розмірі 2 251,40 грн. до Пенсійного фонду України не сплатило, а докази оскарження вимоги УПФУ про сплату боргу від 01 грудня 2014 року №Ю639/164 в матеріалах справи відсутні, що є підставою для стягнення вказаної заборгованості у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог УПФУ та необхідність їх задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТО СП-Сервіс” (ідентифікаційний код 36282778; 01030, м. Київ, вул. Чапаєва, буд. 7-Б) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (ідентифікаційний код 26087323; 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 29; заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 2 251,40 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят одна гривня сорок копійок), з яких:

2 099,40 грн. (дві тисячі дев'яносто дев'ять гривень сорок копійок) на р/р 256093122614 в Головному управлінні Ощадбанку по місту Києві та Київській області, МФО 322669;

152,00 грн. (сто п'ятдесят дві гривні нуль копійок) на р/р 256083132614 в Головному управлінні Ощадбанку по місту Києві та Київській області, МФО 322669.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко