Ухвала

від 10.11.2015 по справі 804/4688/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № 804/4688/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 804/4688/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК-Плюс" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВК-Плюс" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2015 року №0000422202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК-Плюс" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 року №0000422202, винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а оскаржувана у цій справі постанова відповідає вимогам ст. 159 КАС України, тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Як встановлено судом першої інстанції та з матеріалів справи вбачається, що Новомосковська ОДПІ 15.01.2015 року вручила головному бухгалтеру ТОВ "СВК-Плюс" лист №166/10/04-08-15-01-06 від 14.01.2015 року "Про надання інформації та її документального підтвердження", яким просило ТОВ "СВК-Плюс" надати документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Гріфон-Транс" за жовтень 2014 року, а також письмові пояснення посадових осіб та осіб, що безпосередньо здійснювали виконання договору по питанню фактичного транспортування товару від постачальника покупцю, вказати реквізити підприємства покупця, якому продано товар.

23.01.2015 року за вх.№1249/10 супровідним листом платника податків без номеру подано контролюючому органу копії документів на 330 аркушах.

26.01.2015 року контролюючим органом видано наказ №23 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СВК-Плюс (код ЄДРПОУ 33580257)", яким доручено проведення вказаної перевірки платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Гріфон-Транс" (код ЄДРПОУ 35707380) за жовтень 2014 року тривалістю 5 робочих днів з 29.01.2015 року.

Наказ про проведення перевірки №23 від 26.01.2015 року та повідомлення від 26.01.2015 року №8/222/01 направлено платнику податків поштовим зв'язком 29.01.2015 року штрихкодовий ідентифікатор 5120600235412, 5120000541242.

Вказані документи отримані платником податків 02.02.2015 року.

Судом встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводилась з 29.01.2015 року по 30.01.2015 року, за наслідками якої 31.01.2015 року був складений акт №24/222/33580257.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення платником податків статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України по операціях по ланцюгу постачання від ТОВ "Гріфон-Транс" (код ЄДРПОУ 35707380) у жовтні 2014 року на загальну суму ПДВ 80756,31 грн., у тому числі за червень на суму 27073 грн., за серпень 22100,02 грн., за жовтень 31583,29 грн.

11.02.2015 року платником податків подані заперечення на акт перевірки №11/02-1 (вх. №2801/10 від 11.02.2015 року),

20.02.2015 року на підставі матеріалів перевірки контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000422202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100945,39 грн., з них за основним платежем 80756,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20189,08 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не реалізував повноважень в ході перевірки не ініціював зустрічну звірку із підприємством-експедитором, прийняв оскаржуване рішення поспішно, оскільки мав запитати додаткові пояснення та документи в ході перевірки, метою якою є встановлення об'єктивних даних про здійснення господарських операцій, а не реалізація фіскальної функції. Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи у позивача були встановлені господарські правовідносини з ТОВ "Гріфон-Транс", ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" ТОВ "АТБ-маркет", ТОВ "АТАІ УКРАЇНА", ТОВ "АТК Україна", ТОВ "Інтердисп-ЛКБ", ТОВ "Гранд Полімер ЛТД", ТОВ "Телко Україна", ТОВ "ТД ДНІПРО ПЛАСТ", ПП "Паритет-СП", ТОВ "Рото-Пласт", ТОВ "Упак-Сервіс", ТОВ "Бреннтаг Україна",ТОВ "Рокема", ТОВ "Продмаш", ТОВ "Ревада-Україна", ТОВ "Іріда-Україна", ТОВ "Омега",ТОВ "ЕКО", ТОВ "Український Ритейл", ТОВ "Геліус ЛТД", ПП "Харков Полімер", ТОВ "Торговий Дім "Європласт-Україна", ТОВ "Хімконсалтинг", ПП "НВФ СВК".

Для підтвердження реальності господарських операцій з вищевказанами контрагентами, позивачем надано первинні документи: податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ "Гріфон-Транс", платіжні доручення, договори з контрагентами, заявки на транспортно-експедиторське обслуговування, акти приймання-передачі послуг, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, що є доказами використання придбаних у ТОВ "ГРІФОН-ТРАНС" послуг у господарській діяльності ТОВ "СВК-ПЛЮС".

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до норм ст.1,2, 3, ч.1 ст. 9 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV), п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), судова колегія звертає увагу, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного, а потім проданого товару, отриманих послуг, є отримання прибутку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та підтверджують факт придбання послуг у контрагента.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Посилаючись на п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПКУ ст.201 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Для підтвердження реальності господарських операцій позивачем були надані документи, які відповідають вимогам ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відтак дані документи мають силу первинних та підтверджують реальне здійснення господарських операцій, рух активів між позивачем та його контрагентами, правомірність формування позивачем показників податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов