Ухвала

від 18.11.2015 по справі 804/13683/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. справа 804/13683/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Головко О.В. Ясенова Т.І.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ювікс до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання відновити показники податкової звітності

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Ювікс 03.09.2014 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0001882202 від 13.08.2014 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44107гр та зобов'язати відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України стан до внесення податкового повідомлення-рішення №0001882202 від 13.08.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001882202 від 13.08.2014. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують, що суд лишив поза увагою факт виїзду працівниками Криворізької центральної ОДПІ за місцезнаходженням складів контрагентів позивача ТОВ Агрос Дніпро та ТОВ Лігос , в ході яких встановлено відсутність здійснення господарської діяльності.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №946/04-81-2202/30166455 від 25.07.2014 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Ювікс з питань взаємовідносин з ТОВ Агрос Дніпро та ТОВ Лігос у квітні 2014 року, проведеної Криворізькою центральною ОДПІ, відсутня реальність здійснення господарських операцій, а саме не встановлено факту отримання запчастин та обладнання.

Криворізькою центральною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001882202 від 13.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 35286гр, штрафні санкції 8821гр50коп, а всього 44107гр50коп.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ПП Ювікс є виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва.

Між ПП Ювікс та ТОВ Агрос Дніпро укладений договір №10 від 25.03.2014 поставки обладнання, запчастин. Згідно рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, журналів-ордерів, відомостей по рахунку, податкових накладних, - на адресу позивача поставлені товарно-матеріальні цінності на 676503гр35коп.

Між ПП Ювікс та ТОВ Лігос укладено договір №25/3 від 25.03.2014 поставки обладнання, запчастин. Згідно рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, журналів-ордерів, відомостей по рахунку, податкових накладних, - на адресу позивача поставлені товарно-матеріальні цінності на 772810гр46коп.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність , пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за виконані роботи та отриману продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні отриманого товару.

Реальність здійснення господарських операцій, а саме перевезення та прийняття товару, також було підтвердження в ході судового розгляду в суді першої інстанції показаннями свідків: водія та заступника директора ПП Ювікс .

Окружний суд дійшов обґрунтованого висновку, що реальність характеру укладених правочинів підтверджена копіями відповідних первинних документів щодо виду та обсягу отриманого товару, який було в подальшому використано в своїй господарській діяльності та реалізовано третім особам. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, позивач отримав право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В акті перевірки відсутні посилання на те, що суми податку на додану вартість, які були включені позивачем, як покупцем товарів, до складу свого податкового кредиту в зв'язку із здійсненням господарських операцій за договорами з ТОВ Агрос Дніпро та ТОВ Лігос , не були включені останніми як продавцями в цих ж розмірах до складу своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ Агрос Дніпро та ТОВ Лігос зареєстровані у встановленому порядку як платники податку на додану вартість.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ Агрос Дніпро та ТОВ Лігос , визнання недійсними їх установчих документів, та злочинної діяльності посадових осіб цих підприємств.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ПП Ювікс при придбанні продукції. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

В частині відмови в позові постанова окружного суду позивачем не оскаржена.

Суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова