Постанова

від 19.11.2015 по справі 821/3219/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3219/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Корнієнко Я.В., за участю представників позивача Пижевської Н.В.,Булкіна Р.С., представника відповідача Хуснутдінової Н.Ч. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Каховського міжрайонного управління водного господарства до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000442200 від 14.09.2015 р,

встановив:

Каховське міжрайонне управління водного господарства (далі - позивач, Каховське МУВГ) звернулось до суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, Каховська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000442200 від 14.09.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій Каховського міжрайонного управління водного господарства з ПП "КВЖД ІНВЕСТ" по придбанню матеріалів є неправомірними, оскільки оформлення товарно - транспортної накладної є додатковим, а не основним доказом щодо отримання товару, щодо не невідповідності номера наданого договору податковій накладній позивач зазначив, що законодавством передбачено перелік реквізитів, які повинні мати первинні документи, в яких номер та дата договору в податковій накладній не є обов'язковими. Крім того вказав, що позивачем дотримано спеціальні норми щодо документального підтвердження сум податкового кредиту за період, яким був предметом перевірки. Тому вважає, податкове повідомлення - рішення № 0000442200 від 14.09.2015 р. підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є висновок акту перевірки позивача, згідно якого встановлено безтоварність господарських операцій між Каховським МУВГ та його контрагентом - постачальником ПП "КВЖД ІНВЕСТ" у зв'язку з тим, що відповідачем встановлено відсутність оформлення супровідних документів, що підтверджує транспортування продукції, а саме товарно-транспортна накладна, довіреності та інше передбачене законодавством. В податковій накладній вказаний номер договору який не відповідає номеру договору наданому до перевірки. Види діяльності ПП «КВЖД ІНВЕСТ» не дозволяють займатися реалізацією трансформаторів, що унеможливлює включення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Тому вважає, що позовні вимоги не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до наступного: Каховське міжрайонне управління водного господарства зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в Каховській ОДПІ та зареєстроване в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва від 11.02.2005 року №30901270.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ №703097 основними видами діяльності Каховського МУВГ є види діяльності за КВЕД-2010 - 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України фахівцями Каховської ОДПІ проведена невиїзна документальна позапланова перевірка Каховського міжрайонного управління водного господарства (код 4394579), з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності формування податкового кредиту від операцій з ПП «КВЖД ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38697595) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 28.08.2015 №176/21-15-22-026/4394579.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 п.44.3 п.44.5 п.44.6 ст. 44, 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за лютий 2015 року на загальну суму 11383,33 грн.

З акту перевірки судом встановлено, що вказаний висновок податкового органу ґрунтується на встановленні під час перевірки факту завищення податкового кредиту на 11383,33 грн., внаслідок відображення Каховським МУВГ у податковій декларації по податку на додану вартість господарської операції по придбанню матеріалів у ПП «КВЖД ІНВЕСТ» на загальну суму 68300 грн., в т.ч. ПДВ 11383,11 грн., яка не підтверджується товарно - транспортними накладними, довіреностями, в податковій накладній вказаний номер договору не відповідає номеру договору, наданому до перевірки, при цьому, види діяльності ПП «КВЖД ІНВЕСТ» не дозволяють займатися реалізацією трансформаторів.

На підставі акту перевірки 28.08.2015 №176/21-15-22-026/4394579 прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2015 № 0000442200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11383.33 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами (п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що на формування податкового кредиту у позивача, вплинули його господарські операції з контрагентом ПП КВЖД «ІНВЕСТ».

Так, між Каховським МУВГ та ПП КВЖД «ІНВЕСТ» укладено договір купівлі-продажу від 10.02.2015 р. № Б55/15, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується надати покупцю трансформатор ТМ-630-6/04, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити товар, відповідно до заявок і які відмічені в рахунках-фактурах.

Відповідно до п.3.1. вказаного договору товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем щодо кількості - відповідно до накладної, що підтверджується підписом представника покупця на всіх екземплярах накладної.

На виконання умов вищезазначеного договору до суду надано наступні докази: рахунок на оплату, копію податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року; прибуткові та видаткові накладні; копія платіжного доручення, накладні, меморіальний ордер за лютий 2015 року, меморіальний звіт, журнал основних засобів за лютий 2015.

Із наданих документів вбачається, що факт отримання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, та їх оплата, що узгоджується з метою діяльності товариства.

Підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит став факт відсутності товарно-транспортних накладних, як первинного документу, що підтверджує придбання товару позивачем у ПП КВЖД «ІНВЕСТ»

Суд зазначає, що для підтвердження спірних господарських операцій у судовому порядку, зокрема факту передачі товарів, платниками податків необхідно подавати належним чином складені первинні документи, в тому числі і товарно-транспортні накладні.

Проте, в даному випадку, передача товару від ПП КВЖД «ІНВЕСТ» до позивача, за зазначеним Договором, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 5 від 10 лютого 2015 року, в якій визначено найменування поставленого товару, найменування одиниці виміру, його кількість та вартість. Згідно вказаної видаткової накладної, зі сторони позивача товар отримано ОСОБА_4 за довіреністю (довіреність № 37 від 09 лютого 2015 року), яка внесена до журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), яким затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, наявність товарно-транспортної накладної на перевезення товару отриманого від ПП КВЖД «ІНВЕСТ», не є виключною умовою отримання податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить в пряму залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам по собі факт відсутності товарно-транспортних накладних на поставлений товар, при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не позбавляє підприємство права віднести сплачений податок з цього товару до складу податкового кредиту, так як вказані правила не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 20 листопада 2014 року по справі № К/800/47473/14.

Щодо твердження відповідача про те, що у видатковій накладній відсутнє прізвище особи, яка поставила підпис суд зазначає, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, на момент здійснення вищевказаної господарської операції, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Проаналізувавши вказану правову норму, суд приходить до висновку, що номер та дата договору не належать до обов'язкових реквізитів податкової накладної, а отже неправильне зазначення не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції .

Щодо відсутності прізвища особи постачальника яка поставила підпис у видатковій накладній, суд зазначає, що відповідно до п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, а саме особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" визначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Отже, відсутності прізвища особи постачальника яка поставила підпис у видатковій накладній не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, посилання відповідача на невідповідність видів діяльності ПП КВЖД «ІНВЕСТ» вчиненій господарській операції, а як наслідок фіктивності такої операції, є помилковим, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку з ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, законодавством передбачено, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, та можуть бути застосовані до іншої особи.

З огляду на викладене, суд зазначає, що посилання відповідача на невідповідність видів діяльності ПП КВЖД «ІНВЕСТ» вчиненій господарській операції з Каховським МУВ, не спростовують наданих позивачем до матеріалів справи доказів, які підтверджують реальне виконання господарської угоди, за якою позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Суд зазначає, що недоліки господарської діяльності контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженими, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

При цьому, суд враховує лист - відповідь №26-10-02/14 від 26.10.2015 р. за підписом начальника приватного підприємства КВЖД «ІНВЕСТ» ОСОБА_6, в якому він вказує, на технічну помилку допущену працівниками бухгалтерії при зазначені іншого виду цивільно - правову договору, іншу дату та інший номер договору реєстрації при реєстрації податкової накладної № 13 від 10.02.2015 р.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо винесено податкового повідомлення - рішення.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірності своїх дій.

У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов Каховського міжрайонного управління водного господарства до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000442200 від 14.09.2015 р. підлягає задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми В4 від 14.09.2015 р. № 0000442200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11383 (одинадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. винесене Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Стягнути на користь Каховського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 04394579">04394579) судові витрати в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) за рахунок бюджетних асигнувань Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39473529). шляхом безспірного списання з рахунків, органами що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 листопада 2015 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 8.3.3