Рішення

від 24.11.2015 по справі 373/2411/15-ц

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2411/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого-судді Залеської А.О.

при секретарі Руденко О.М.

за участі: прокурора Кучера І.В.,

представників відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому цивільну справу за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області Білоуса Юрія Володимировича в інтересах держави до Головного управління Держземагенства в Київській області, ОСОБА_4, третя особа Реєстраційна служба Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, про скасування наказу про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки у державну власність,

В С Т А Н О В И В :

31.08.2015 Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави, в якому просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Київській області № КИ/3223387200:05:001/00004336 від 12.08.2013 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Київській області № КИ/3223387200:05:001/00012050 від 10.01.2014 про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 41,8840 га (кадастровий номер 3223387200:05:001:0037) для ведення фермерського господарства терміном на 21 рік, розташованої на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №10 від 08.12.2014 між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства в Київській області та ОСОБА_4;

скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, індексний номер: 18118563 від 18.12.2014 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №10 від 08.12.2014 між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства в Київській області та ОСОБА_4;

повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3223387200:05:001:0037 в державну власність - Головному управлінню Держземагенства у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 управління Держземагенства в Київській області при передачі в довгострокову оренду ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району не врахувало п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» та, за відсутності у громадянина ОСОБА_4 права на отримання в користування земельної ділянки з резервного фонду, прийняло оспорюванні накази, що потягло за собою укладання договору оренди землі з порушенням законодавства.

Прокурор Кучер І.В. підтримав позов та пояснив, що неврахування ОСОБА_5 управлінням Держземагенства в Київській області положення п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95. призвело до видачі незаконних наказів спрямованих на передачу в оренду земельної ділянки із земель резервного фонду площею 41,8840 га ОСОБА_4, який не проживає в селі, не зайнятий в соціальній сфері на селі, а також не був членам сільськогосподарських підприємств. Прокурор вважає договір оренди землі недійсним з тих підстав, що ОСОБА_5 управління за наявності чинного Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 не набуло достатнього обсягу дієздатності для його укладання з іншими, не зазначеними в п. 7 цього Указу особами. На думку прокурора, в інтересах держави залишити за собою право передання спірної земельної ділянки відповідній категорії громадян, яких на території Стовп'язької сільської ради на цей час налічується 67 чоловік, а тому просить повернути земельну ділянку у державну власність.

Відповідач ОСОБА_5 управління Держземагенства в Київській області не направило до суду свого представника, однак надіслало письмові заперечення на позов, де вказує на дотримання ним вимог Земельного кодексу України при прийнятті оспорюваних прокурором наказів та наявність вільного волевиявлення та повноважень сторін при укладанні договору оренди землі, а також на відсутність в Указі Президента України від 08.08.1995 № 720/95 чи в інших нормах закону заборони для передачі земельних ділянок з резервного фонду у власність чи користування громадянам, які не зайняті у соціальній сфері села, не є членами сільськогосподарських підприємств чи не переселились у сільську місцевість для постійного проживання.

Представники відповідача ОСОБА_4 повністю підтримали обґрунтування заперечень Головного управління Держземагенства в Київській області та додатково вказали, що інтереси та права держави на момент передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_4 не були порушені, оскільки інших осіб, які б виявили бажання скористатись переважним правом на отримання цієї земельної ділянки, не було і тепер немає. На переконання представників, передача земельної ділянки в оренду відбулась саме в інтересах держави, а це - це використання сільськогосподарських земель за призначенням, розвиток фермерського господарства в Україні, отримання доходів від земельного податку, наповнення ринку сільськогосподарською продукцією тощо.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

За приписами ст. 24 Конституції України громадяни є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

ОСОБА_4 є мешканцем Переяслав-Хмельницького району та проживає в м. Переяслав-Хмельницькому. Він не був членом сільськогосподарських підприємств, що функціонували в межах території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району та не був задіяний у соціальній сфері сіл. Ці обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються письмовими документами (а.с.9, а.с.10).

ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держземагенства в Київській області в порядку ст. 123 Земельного кодексу України з клопотанням надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 50,0000 га на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для ведення фермерського господарства.

12.08.2013 Наказом Головного управління Держземагенства в Київській області № КИ/3223387200:05:001/00004336 ОСОБА_4 в задоволення його заяви надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, орієнтовною площею 50,0000 га (а.с.19).

На замовлення ОСОБА_4 та на підставі вищевказаного наказу землевпорядна організація - товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонземсервіс» виготовило Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_4 (а.с.33-68)

З матеріалів Проекту землеустрою вбачається, що всього відводиться 49,8285 га землі сільськогосподарського призначення у вигляді двох земельних ділянок площею 41,8840 га та 7,9445 га, які знаходяться за межами населених пунктів на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району, межі земельних ділянок встановлені в натурі.

Цей проект розглянуто та погоджено з Управлінням Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, про що надано відповідний висновок від 04.10.2013, де зазначено, що відповідно до форми 6-зем: 41,8840 га землі, яка відводиться - «землі резервного фонду, не є в постійному користуванні», а решта 7,9445 га землі - «землі запасу». Категорії цих земель - сільськогосподарського призначення, форма власності - державна (а.с.17-18).

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області № КИ/3223387200:05:001/00012050 від 10.01.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду гр. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 41,8840 га, кадастровий номер 3223387200:05:00:0037 для ведення фермерського господарства терміном на 21 рік на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (а.с.16).

Цим Наказом встановлено річну орендну плату у розмірі 4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та надано доручення начальнику Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагенства у Київській області.

08.12.2014 ОСОБА_5 управління Держземагенства в Київській області - орендодавець, в особі начальника Управління Держземаганства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області ОСОБА_6 уклало з ОСОБА_4 - орендарем, договір оренди земельної ділянки №10 (а.с. 125-128).

12.12.2014 на підставі вищевказаного договору оренди державним реєстратором Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано за орендарем ОСОБА_4 право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3223387200:05:00:0037, площею 41,8840 га, яка розташована на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 532569832233 (а.с.13).

З 2015 року ОСОБА_4 почав використовувати земельну ділянку, передану йому в оренду ОСОБА_5 Управлінням та частково сплатив на спеціальний розрахунковий рахунок державного бюджету річну орендну плату, про що свідчить квитанція від 24.08.2015 на суму 10000 грн.(а.с.124).

Прокурор вказує, що передача земельної ділянки в оренду із земель резервного фонду відбулось з порушенням земельного законодавства щодо щодо правил розпорядження землею державної власності із резервного фонду. І ці порушення призвели до того, що земельна ділянки була передана не повноважним на те органом особі, яка не мала права на користування нею.

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи держави та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією.

Згідно ч.2 ст. 84 Земельного Кодексу України в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245- VI, який набрав чинності 01.01.2013, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи державної влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За правилами ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245- VI, Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На момент прийняття оспорюваних рішень повноваження Головного управління регулювались Положенням про ОСОБА_5 Управління Держземагенства в Київській області, затвердженого наказом Держземагенства від 05.06.2013 № 242

Відповідно до цього Положення ОСОБА_5 управління Держземагенства в Київській області є територіальним органом Держземагенства України - Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Згідно п.4.29 Положення ОСОБА_5 управління передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Посилання прокурора на п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів покладено на відповідні сільські, селищні, міські ради, а за їх межами - на відповідні органи виконавчої влади, є безпідставним, оскільки це положення на момент спірних правовідносин виключено із Законом України від 06.09.2012 № 5245- VI, який набрав чинності 01.01.2013.

Отже, в досліджуваній ситуації ОСОБА_5 управління Держземагенства в Київській області мало повноваження розпоряджатись землями державної власності в межах області, поза межами населених пунктів.

Відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» створений під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для проживання.

Суд не погоджується з твердженням відповідачів про те, що цей Указ втратив чинність з прийняттям Конституції України у 1996 році.

В преамбулі вказаного Указу Президента України, зокрема вказано, що він виданий відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України».

Зміст преамбули слід розуміти, як вказівку на положення, яким Президент України наділяється повноваженнями видавати такий указ, а не на строк дії цього Указу.

Відповідно до частини другої статті 25 вищевказаного Конституційного Договору укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, діють до прийняття відповідних законів.

Після видачі вказаного Указу Президента України земельне законодавство зазнало значних змін і 01.01.2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України № 2768-ІІІ від 25.10.2001, положення якого з того часу неодноразово змінювались та доповнювались законами України.

Згідно ч.1-3 ст. 25 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) гарантоване право на приватизацію вищевказаних земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організації мають працівники цих підприємств, установ та організацій, працівники державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, за їх клопотанням з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Посилання прокурора, на ці положення закону, як такі, що регулюють також і порядок передачі в користування певній категорії громадян відповідних земель, є безпідставним.

Відповідно до положень п.а) ч.3 ст. 22 цього Кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються в користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ч.1 ст. 23 цього Кодексу землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватись насамперед для сільськогосподарського виробництва.

Аналіз цих та інших нормам Земельного кодексу України, дає підстави для висновку, що його положення не містять обмежень громадян у праві користування землями сільськогосподарського призначення із резервного чи іншого фонду земель за умови їх цільового використання та дотримання інших вимог земельного законодавства.

Також в земельному законодавстві відсутні обмеження права власності держави в частині розпорядження землею сільськогосподарського призначення у спосіб передачі земельних ділянок з резервного фонду в користування (оренду) громадянам.

В розуміння ч.1 ст. 110 ЗК України право власності на земельну ділянку (в тому числі і право державної власності) може бути обтяжено правами інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 111 цього Кодексу обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

В пункті 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» не міститься прямої заборони на передання в користування земель державної чи комунальної власності, що входять до резервного фонду, громадянам, які не вказані у цьому положенні.

Отже, твердження прокурора про те, що ОСОБА_5 управління Держземагенства в Київській області, передаючи гр. ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 41,8840 га із земель резервного фонду, порушило 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 є безпідставним. Перелік громадян, які мають право на отримання в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення в цьому положенні не є вичерпний та не обмежений нормами Земельного кодексу України.

Суд також звертає увагу на те, що 12.08.2013 при видачі Наказу про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, Головному управлінню Держземагенства в Київській області ще не було відомо, з яких саме земель (земель запасу, земель резервного фонду чи інших) буде здійснено відведення земельної ділянки.

Це стало відомо в ході виготовлення проекту землеустрою та його погодження з Управлінням Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, на підставі довідки державної статистичної звітності форми 6-зем від 01.10.2013 (а.с.12).

На переконання суду ОСОБА_5 управління Держземагенства в Київській області надаючи дозвіл гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою, діяло в межах своїх повноважень, відповідно до ч.4 ст. 122, ч.2 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України та п.4.29 Положення про ОСОБА_5 управління Держземагенства у Київській області, затвердженого наказом Держземагенства від 05.06.2013 № 242.

Так, частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України визначені виключні підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Такими підставами можуть бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.

На жодну з цих підстав, яка б існувала, але не була врахована ОСОБА_5 управлінням Держземагенства в Київській області при наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, прокурор не посилається.

Згідно ч.10 ст. 123 Земельного кодексу України затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється рішенням про надання земельної ділянки в користування за проектом землеустрою щодо її відведення.

За правилами ч. 11 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Оскільки прямої заборони чи обмежень в розпорядженні землями резервного фонду, які перебувають у власності держави, для передачі таких земельних ділянок в користування громадянам, ні в Указі Президент України, ні в земельному законодавстві немає, суд вважає, що в розпорядника землі - Головного управління Держземагенства в Київській області не було підстав відмовляти гр. ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та в його затвердженні.

Крім цього, оспорюванні накази Головного Управління Держземагенства в Київській області є ненормативними правовими актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Відповідно до тлумачень Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 такі акти органів державної влади не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Київській області № КИ/3223387200:05:001/00004336 від 12.08.2013 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та визнання незаконним та скасування наказу Головного управління № КИ/3223387200:05:001/00012050 від 10.01.2014 про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 41,8840 га (кадастровий номер 3223387200:05:001:0037) для ведення фермерського господарства терміном на 21 рік, розташованої на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №10 від 08.12.2014, укладеного на підставі вищевказаних наказів між ОСОБА_5 Управлінням Держземагенства в Київській області та ОСОБА_4, прокурор в суді обґрунтовує тим, що цей правочин сторони вчинили без додержання вимог, які встановлені частиною першою, другою ст. 203 Цивільного кодексу України, що за приписами ч.1 ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання договору недійсним.

Суд не погоджується з таким твердженням прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватись в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам

Згідно ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або в комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Прокурор не оскаржує договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства в Київській області та ОСОБА_4 з підстав невідповідності його змісту вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. А тому суд не досліджує ці питання.

Разом з цим, прокурор наголошує, що за цим договором відбулась передача в оренду земельної ділянки площею 41,8840 га сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду гр. ОСОБА_4, всупереч інтересам держави, оскільки останній не відноситься до переліку осіб, визначених в п. 7 Указу Президента України.

Інтерес держави, на думку прокурора полягає в тому, щоб резервний фонд земель був перерозподілений та використовувався виключно громадянами, які вступають в члени сільськогосподарських підприємств, особами задіяними у соціальній сфері сіл, а також тими, які переселяються у сільську місцевість на постійне місце проживання.

Така позиція прокурора є надуманою, суперечить конституційному принципу рівності прав громадян та не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

В силу положень ч.2,3 ст. 124 Земельного кодексу України, які застосовуються у взаємозв'язку з положеннями ч.2,3 ст. 134 цього Кодексу, не підлягають передачі на конкурентних засадах земельні ділянки державної чи комунальної власності, у разі передачі громадянам земельних ділянок в оренду, зокрема для ведення фермерського господарства. У таких випадках передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

За правилами ч.4 ст. 22 Земельного кодексу України земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Відповідно до положень ч.9 та ч.10 ст. 25 Земельного Кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в процесі приватизації земель державних, і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій створюють резервний фонд земель, який перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Отже, створення резервного фонду земель сільськогосподарського призначення, зобов'язує державу забезпечити, як подальший перерозподіл земель, які залишаються не приватизованими та не переданими у власність чи користування, так і використання цих земель за цільовим призначенням.

Проаналізувавши зміст пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 у взаємозв'язку з положеннями Земельного кодексу України, суд дійшов наступного висновку .

Інтерес держави в досліджуваній ситуації багатогранний - це заохочення громадян до створення сільськогосподарських підприємств та залучення їх до індивідуального господарювання, забезпечення сівозміни земель, використання їх за сільськогосподарським призначенням та недопущення простою земельних ділянок резервного фонду тощо.

На переконання суду, передача земельної ділянки гр. ОСОБА_4 із земель резервного фонду за договором оренди, який проживає в Переяслав-Хмельницькому районі, має бажання та реальні можливості обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення та розвивати фермерське господарство, в жодному разі не суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім цього, прокурором не названо та в суді не встановлено інших осіб за ознаками тих, які вказані в пункті 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 та які б виявили бажання скористатись своїм правом отримати у власність або в користування земельні ділянки для будь яких цілей із земель резервного фонду.

Прокурор також жодним чином не доводить, що на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району є діючі колективні сільськогосподарські підприємства і що вони поповнюються новими членами та забезпечуються землями з резервного фонду.

Подані прокурором відомості про те, що 67 громадян мешканців сіл Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району мають право на отримання земельних ділянок у власність з резервного фонду, ще не означає наявність у них бажання скористатись цим правом, адже право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення зобов'язує власника (користувача) забезпечити цільове використання землі.

У суду також не має підстав вважати, що передача в оренду ОСОБА_4 земельної ділянки площею 41,8840 га із земель резервного фонду, повністю вичерпало цей фонд і що через це мешканці сіл, які зайняті в соціальній сфері на селі в майбутньому при бажанні не зможуть отримати земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність чи в користування.

Отже, передача ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки площею 41,8840 га із земель резервного фонду, що перебувають в державній власності, відбулась законно, повноважним органом державної влади - ОСОБА_5 управлінням Держземагенства в Київській області, за договором оренди земельної ділянки №10 від 08.12.2014, зміст якого відповідає вимогам закону, інтересам держави і суспільства.

Перевіряючи обсяг цивільної дієздатності орендодавця - Головного управління Держземагенства в Київській області та орендаря - ОСОБА_4, в розумінні ст. 30 ЦК України, про обмеження якої вказує прокурор, суд виходить з того, що прокурором не надано, та судом не добуто доказів на підтвердження такого твердження.

Отже, слід вважати, що не існує будь-яких встановлених законом обмежень, які б позбавляли хоча б одну із сторін оспорюваного договору оренди земельної ділянки здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатності своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Таким чином, твердження прокурора про невідповідність вимогам ч.1, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України договору оренди земельної ділянки площею 418840 га, кадастровий номер 3223387200:05:00:0037, укладеного 08.12.2014 між ОСОБА_5 управлінням Держземагенства в Київській області та ОСОБА_4, не ґрунтується на обставинах справи та нормах матеріального права, є надуманим та не логічним. А тому суд відмовляє прокурору у визнанні договору оренди земельної ділянки недійсним.

Вимога прокурора про скасування рішення реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речового права орендаря ОСОБА_4 за договору оренди землі №10, від 08.12.2015 обґрунтована виключно незаконною передачею в оренду земельної ділянки та необхідністю відновлення становища, яке існувало до порушення (п.4 ч 2 с.16 ЦК; та п. б ч.3 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так як прокурором не доведено, що ОСОБА_5 Управління Держземагенства в Київській області незаконно передало та/або ОСОБА_4 незаконно набув право оренди земельною ділянкою, підстав для скасування державної реєстрації цього права немає.

Ставлячи вимогу про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним позивач - прокурор просить повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3223387200:05:00:0037 в державну власність Головному Управлінню Держземагенства в Київській області

Зважаючи на те, що прокурором не доведені та не обґрунтовані наведені ним підстави для визнання договору недійсним, суд відмовляє позивачу в задоволенні такої вимоги та не застосовує правило, передбачене ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, яким визначено обов'язок кожної із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину.

Таким чином, суд дійшов наступних висновків: позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - не доведеними. Передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_4, відбулась з додержанням вимог закону та на підставі рішень повноважного органу на розпорядження землями державної власності - Головного управління Держземагенства в Київській області. Підстав для припинення набутого ОСОБА_4 речового права оренди земельної ділянки, яке зареєстроване в установленому законом порядку та, яке він вже здійснює відповідно до договору оренди, у суду немає. Використання гр. ОСОБА_4 земельної ділянки сільськогосподарського призначення із резервного фонду не порушує інтереси держави та права інших громадян.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,13,19,21,24 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 25, 84, 93, 95, 110, 122, 123, 124, 152, 158 Земельного кодексу України, п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 387 Цивільного кодексу України, ст. ст.10, 11, 57-62, 212 -215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області Білоуса Юрія Володимировича в інтересах держави до Головного управління Держземагенства в Київській області, ОСОБА_4, третя особа: Реєстраційна служба Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, про скасування наказу про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки у державну власність - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.О. Залеська