Ухвала

від 17.11.2015 по справі 815/4349/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4349/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - ОСОБА_1,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАН-ЛТД" звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000722208 та №0000712208 від 20 липня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивачем безпідставно віднесено до складу витрат з податку на прибуток підприємств вартість отриманих послуг від контрагентів ТОВ "Даммара" та ТОВ "Прайм-драйв", так як останні не могли виконувати, передбачені договорами роботи без необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, в силу відсутності у них управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.

Крім того, позивачем до податкової перевірки надано не оформлені належним чином ксерокопії податкових накладних отриманих від контрагентів ТОВ "СТРОЙКОМПЛЕКТ-НІК", ТОВ "БУДРЕСУРС-К", ТОВ "АВЕСБУД", що не підтверджують здійснені підприємством витрати, пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю, внаслідок чого податковим органом зроблено обґрунтований висновок про завищення підприємством податкового кредиту та правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "АЛАН-ЛТД" зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, як платник податків з 04 жовтня 2010 року за № 2093.

На підставі направлень від 11.06.2015 року № 72/15-17-23-01-11, № 73/15-17-16-01-23, № 74/15-17-16-01-23, № 75/15-17-17-01-09, № 76/15-17-23-01-23, № 77/15-17-22-01-23, відповідно до плану-графіка, в період з 15 червня 2015 року по 26 червня 2015 року, співробітниками Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "АЛАН-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки 06 липня 2015 року податковим органом складено акт № 147/15-17-22-08-23/37301655 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-ЛТД", код за ЄДРПОУ 37301655 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року" (т.1 а.с.38-64).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 251673,00 грн.; пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 561751,00 грн.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 20.07.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу, у зв'язку з порушенням п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, на суму 314591,00 грн., у тому числі за основним платежем, на суму 251673,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями, на суму 62918,00 грн. (т.1 а.с.36);

- від 20.07.2015 року № НОМЕР_2, яким позивачу, у зв'язку з порушенням пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на суму 777749,00 грн., у тому числі за основним платежем, на суму 518499,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями, на суму 259250,00 грн. (т.1 а.с.35).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями підприємство звернулося до суду, з відповідним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентами носять реальний характер, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодекс крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що в ході проведеної перевірки податковим органом встановлено заниження податку на прибуток ТОВ "АЛАН-ЛТД", на суму 251673 грн.

Порушення полягає у тому, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу витрат вартість робіт, отриманих від контрагентів ТОВ "Даммара" та ТОВ "Прайм-драйв".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Даммара" укладено договори субпідряду № 23/06 від 23.06.2014 року та № 11/07 від 11.07.2014 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки з виконання ремонтних робіт.

Також, між позивачем та ТОВ "Прайм-драйв" укладено договір субпідряду від 13.06.2014 року № 13/06, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки з виконання ремонтних робіт.

Так, предметом вищезазначених договорів є ремонт покриття складу 18С1(Д11) з пристроєм підземних галерей (середня частина) 1-й і 2-й етапи.

На виконання умов вищезазначених договорів судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем робіт від зазначених контрагентів, а саме: локальні кошториси, договірні ціни, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, дефектні акти, накладні, робочу документацію, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості.

Колегія суддів вважає, що укладені договори субпідряду узгоджуються з господарською діяльністю позивача, їх реальність підтверджена наданими суду доказами, а тому позивачем правомірно віднесено вказані суми до складу своїх витрат.

Так, посилання податкового органу на той факт, що контрагенти позивача ТОВ "Даммара" та ТОВ "Прайм-драйв" не могли виконувати, передбачені договорами роботи без необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, в силу відсутності у них управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, є безпідставними, так як позивачем доведено реальність проведених між ними господарських операцій належними первинними документами.

В свою чергу, чинне законодавство України не передбачає виникнення у підприємства податкових зобов'язань у зв'язку з не дотриманням вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Колегія суддів також не погоджується з посиланнями податкового органу на безтоварність проведених операцій у зв'язку з відсутністю адреси складу, що ремонтувався, в укладених договорах субпідряду, довідках вартості виконаних робіт і витрат, актах приймання виконаних робіт, так як зазначене порушення є формальним, та не є безумовним підтвердженням безтоварності проведених операцій.

Крім того, в інших наданих позивачем первинних документах, зокрема в дефектних актах, зазначена адреса складу 18С1(Д11), а саме: 1-й км. Автостради порту «Южний» в Одеській області.

В частині встановлених податковим органом порушень, що призвели до заниження позивачем податку на додану вартість, на суму 561751 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, між позивачем та ТОВ "СТРОЙКОМПЛЕКТ-НІК", ТОВ "БУДРЕСУРС-К", ТОВ "АВЕСБУД" укладено договори субпідряду № 04/11 від 04.11.2013 року, № 07/11 від 07.11.2013 року, № 15/11 від 15.11.2013 року, № 12/11 від 12.11.2013 року, № 21/11 від 21.11.2013 року, № 25/11 від 25.11.2013 року, № 06/12 від 06.12.2013 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки з виконання робіт.

На виконання умов вищезазначених договорів судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем робіт від зазначених контрагентів, а саме: локальні кошториси, договірні ціни, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, дефектні акти, накладні, робочу документацію, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості.

За наслідком господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Із зібраних доказів вбачається, що факт отримання робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, отримання робіт та їх оплата, що узгоджується з метою діяльності товариства.

В даному випадку, податковим органом встановлено, що позивачем до податкової перевірки надано не оформлені належним чином податкові накладні, отримані від контрагентів ТОВ "СТРОЙКОМПЛЕКТ-НІК", ТОВ "БУДРЕСУРС-К", ТОВ "АВЕСБУД", що не підтверджують здійснені підприємством витрати, пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю, з чим не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивачем надано належним чином завірені копії податкових накладних, що отримані від вищезазначених контрагентів.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, податковим органом не надано до суду оформлених неналежним чином податкових накладних в обґрунтування правомірності свого рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем, належним чином, підтверджено реальність отримання робіт за вищевказаними операціями від своїх контрагентів, то оскаржувані рішення податкового органу є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2015 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту сплату судового збору до прийняття рішення.

Так, ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, сума відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги до адміністративного суду, не сплачена апелянтом, а тому підлягає стягненню, у сумі 5359,2 грн. (4872 грн. х 110%).

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (ЄДРПОУ 36340567) відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 5359,2 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

ОСОБА_3