Ухвала

від 26.11.2015 по справі 638/11519/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 р.Справа № 638/11519/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гаражно-будівельного кооперативу "НОРД" на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.10.2015р. по справі № 638/11519/15-а

за позовом Гаражно-будівельного кооперативу "НОРД"

до Харківської міської ради , Департаменту земельних відносин Харківської міської ради

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ГБК «Норд» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою в порядку КАС України до Харківської міської ради, Департаменту земельних відносин , в якому просить визнати за Гаражно-будівельним кооперативом ''НОРД" переважне право оренди земельної ділянки, розташованої по вул. м. Харків, вул. Дружби народів, 218а, кадастровий № 6310136600:15:003:0038, площею 0,4441 га, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення, орендованої ГБК "НОРД" згідно договору оренди № 631010004000524 від 09.04.2012; визнати вимогу Департаменту земельних відносин Харківської міської ради підписати акт прийому-передачі земельної ділянки по вул. м. Харків, вул. Дружби народів, 218а, кадастровий № 6310136600:15:003:0038, площею 0,4441 га та повернути вказану земельну ділянку орендодавцю - протиправною; зобов'язати Харківську міську раду поновити договір оренди землі № 631010004000524 від 09.04.2012, укладений з ГБК "НОРД".

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.10.2015 року провадження у адміністративній справі № 638/11519/15-а за адміністративним позовом ГБК «Норд» до Харківської міської ради, Департамент земельних відносин про визнання дій неправомірними, визнання права та зобов'язання вчинити дії закрито.

На зазначену ухвалу суду ГБК «Норд» подано апеляційну скаргу, вважає ухвалу прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права , просить суд апеляційної інстанції ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду. Посилається на те , що в діях Харківської міської ради вбачається невідповідність приписам статей 140-149 ЗК України, оскільки Харківською міською радою не приймалось рішення про припинення права оренди ГБК «НОРД» щодо земельної ділянки по вул. Дружби народів 281а, та не пред'являвся до суду позов з подібною вимогою, отже в даному випадку має місце порушення органом місцевого самоврядування вимог чинного законодавства при здійсненні належних йому владних управлінських функцій, що з точки зору положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004, постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013, Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 та норм ч.І ст. 18, ч.І ст. 19 КАС України вказує на підсудність даного спору адміністративному суду за місцем знаходження відповідача, що не було враховано судом першої інстанції при розгляді справи, що призвело до винесення неправосудного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та додані доповнення до неї , ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України , суд першої інстанції виходив з того , що позивач просить визнати переважне право оренди земельної ділянки та зобов'язати Харківську міську раду поновити договір оренди землі, отже, між позивачем та Харківською міською радою, як суб'єктом владних повноважень, виник спір, управлінські дії якого направлені виключно на виникнення цивільних прав у сфері земельних відносин, таким чином, даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі №21-493а14, від 09.12.2014 року у справі №21-308а14, від 17.02.2015 року у справі №21-551а14, від 24.02.2015 року у справі №21-34а15, від 04.11.2015р. у справі № 457/1243/13-а зазначена наступна правова позиція.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України Міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

В даних відносинах, які склалися між сторонами, Харківська міська рада як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Як наголосив Верховний Суд України, прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

В цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом". Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те , що Гаражно-будівельним кооперативом «Норд» отримано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:15:003:0038), розташовану за адресою, м. Харків, вул. Дружби народів 281а, на підставі договору оренди землі від 09.04.2012 № 631010004000524, укладеного між ГБК «Норд» та Харківською міською радою, терміном до 31.12.2013 року , однак листом № 2452/0/225-15 від 06.04.2015р. Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було запропоновано ГБК «Норд» підписати доданий акт прийому-передачі та повернути орендовану земельну ділянку, мотивувавши це відсутністю в орендаря бажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах виник спір про цивільне право.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З врахуванням імперативності вищезазначеної процесуальної норми щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що провадження в даній справі слід закрити.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "НОРД" залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.10.2015р. по справі № 638/11519/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2015 р.