Рішення

від 25.11.2015 по справі 904/8780/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.15р. Справа № 904/8780/15

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Приватного підприємства "Трилон", м. Рівне

про стягнення 16 575,98 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Єрмолов Є.М.- представник (дов. № 3438-К-О від 14.08.2015)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" та відповідача-2: Приватного підприємства "Трилон" про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № RO2SNC від 12.02.2007 та договором поруки № 80226ROHEO003 від 11.11.2013 у розмірі 16 575,98 грн., з яких: 1 000,00 грн. основна заборгованість, 3 740,06 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 11 835,92 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 порушені зобов'язання за договором банківського рахунку № RO2SNC від 12.02.2007 щодо своєчасного та повного повернення кредиту. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 перед позивачем, між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поруки № 80226ROHEO003 від 11.11.2013, відповідно до умов якого відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання у повному обсязі зобов'язань відповідачем-2 за договором банківського рахунку № RO2SNC від 12.02.2007.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.10.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 21.10.2015 на 09.11.2015 та з 09.11.2015 на 25.11.2015.

25.11.2015 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд солідарно стягнути з відповідача-1,2 суму заборгованості у розмірі 15 575,98 грн., з яких: 3 740,06 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 11 835,92 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання. 11.11.2015 надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання в якому зазначає, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі представника.

Відповідач-2 відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 у справі № 18/5005/6609/2011 (а.с.37) встановлено, що на виконання умов договору банківського рахунку №RO2SNC від 12.02.2007 позивач надав відповідачу-2 кредит, заборгованість за яким становила 8 598,65 грн. 12.02.2009 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (поручитель) було укладено договір поруки № 154, згідно умов якого відповідач-1 зобов'явся відповідати перед позивачем за порушення відповідачем-2 (боржником) його зобов'язань перед банком по договору №RO2SNC банківського рахунку від 12.02.2007 у розмірі 1 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 у справі № 18/5005/6609/2011 стягнуто з Приватного підприємства "ТРИЛОН" суму 7 598,65 грн. заборгованість із простроченого кредиту, 11 606,06 грн. прострочена заборгованість зі сплати відсотків, 24,84 грн. заборгованість з комісії, 5 771,56 грн. пеню, судові витрати у розмірі 260,01 грн. державне мито, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "ТРИЛОН" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" заборгованість із простроченого кредиту в розмірі 1 000,00 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 у справі № 18/5005/6609/2011 набрало законної сили 22.07.2011.

На виконання судового рішення були видані судові накази.

Доказів добровільного чи примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 у справі № 18/5005/6609/2011 сторони суду не надали.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відповідачем-1 та відповідачем-2 не виконано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 у справі № 18/5005/6609/2011, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

11.11.2013 між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (поручитель), було укладено договір поруки № 80226ROHEO003 (а.с.52).

Відповідно до пункту 1 договору поруки, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "ТРИЛОН" (боржник) всіх своїх обов'язків за договором від 12.02.2007 (кредитний договір).

Згідно пунктом 2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

За кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 4 договору поруки).

Пунктом 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п. 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).

Позивачем на адресу відповідача-1 10.07.2015 була направлена вимога № 80226ROHEO003 від 07.07.2015 про погашення заборгованості боржника за договором 12.02.2007 (а.с.47).

Відповідь на вимогу відповідач-1 не надав.

Оскільки укладено договір поруки № 80226ROHEO003 від 11.11.2013, тому відповідальність за невиконання кредитного договору від 12.02.2007 відповідачем-1 несе і відповідач-2. Таким чином, відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними боржниками.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 даного Кодексу передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальністю поручителя.

Таким чином, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Позивачем нараховано до солідарного стягнення з відповідача-1, 2 проценти за користування кредитом за період з 19.04.2011 по 28.07.2015 у розмірі 3 740,06 грн.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.40-43), судом встановлено, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-1,2 процентів за користування кредитом у розмірі 3 740,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.1 додатку № 7, у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.5, 1.9, 3.1, 3.2, 3.3 цього додатка до договору; термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п.п. 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 цього додатка до договору, винагороди, передбаченого п.п. 1.10, 3.4, 3.5, 3.6 цього додатка до договору клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.3 договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2 договору, здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане клієнтом.

Позивачем нараховано пеню за період з 19.04.2011 по 28.07.2015 у сумі 11 835,92 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.40-43), судом встановлено, що позивачем невірно взято період нарахування пені. З рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 у справі № 18/5005/6609/2011 вбачається, що строк виконання зобов'язання щодо повернення кредиту - 26.02.2009. Отже, відповідно до п. 5.3 договору, пеня нараховується протягом 3 років з моменту коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане, а саме з 27.02.2009 по 27.02.2012.

Зробивши перерахунок, судом встановлено, що сума пені за період з 19.04.2011 по 27.02.2012, яка підлягає солідарному стягненню з відповідача-1,2 становить 1 149,64 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача-1,2 становить 382,36 грн. Витрати зі сплати судового збору, покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 по 50%, а саме по 191,18 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Трилон" (33000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, буд. 46, кв. 47; ідентифікаційний код 32300503) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) - 3 740,06 грн. проценти за користування кредитом, 1 149,64 грн. пеню, про що видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства "Трилон" (33000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, буд. 46, кв. 47; ідентифікаційний код 32300503) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) - 191,18 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 9; ідентифікаційний код 34562954) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) - 3 740,06 грн. проценти за користування кредитом, 1 149,64 грн. пеню, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 9; ідентифікаційний код 34562954) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) - 191,18 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.11.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова