Рішення

від 24.11.2015 по справі 910/27759/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа №910/27759/15 За позовом Військової частини А0215

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірфарт»

про стягнення 479,76 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Шигун Д.Ю. (представник за довіреністю №220/563/д від 05.08.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Військова частина А0215 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірфарт» (надалі також - відповідач) суми пені в розмірі 479,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору про закупівлю за державні кошти №29/14 від 07.05.2014р., відповідач поставив позивачу товар з порушенням передбачених Договором строків, у зв'язку з чим позивачем була нарахована відповідачу пеня.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2015р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/27759/15, розгляд було призначено на 24.11.2015р.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24 листопада 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2014р. між позивачем (замовник за Договором) та відповідачем (постачальник за Договором) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №29/14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач зобов'язався у 2014 році поставити позивачеві товар, зазначений у пункті 1.2. та у Специфікації товару (Додаток №1 до Договору). Позивач зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Найменування товару: авіаційні шини 840х290 м.2А код 22.11.1. Шини та камери гумові нові згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010. Кількість товару зазначена у Специфікації товару (Додаток №1 до Договору). (п. 1.2. Договору).

Відповідач здійснює постачання товару за цим Договором, після отримання від позивача (командира військової частини А0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким позивач визначає обсяги закупівлі товару. (п. 1.4. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що сума цього Договору становить 995 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% у розмірі 165 833,33 грн.

Строк постачання товару не пізніше 01.10.2014р. після відправлення позивачем відповідачу повідомлення про готовність до виконання умов договору. Строк (термін) постачання може змінюватися за згодою сторін у випадках передбачених чинним законодавством України. (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 10.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

Додатком №1 до Договору (Специфікація) сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну.

Додатком №2 до Договору сторони підписали протокол погодження ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 1.4. Договору, листом №129/138/688/ПС від 14.05.2014р. позивач повідомив відповідача про готовість до виконання умов договору закупівлі.

Відповідачем було поставлено позивачу товар за Договором на загальну суму 995 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів прийому поставленого товару, а саме:

- №1 від 08.07.2014р. на суму в розмірі 696 500,00 грн.;

- №2 від 15.08.2014р. на суму в розмірі 258 700,00 грн.;

- №3 від 14.10.2014р. на суму в розмірі 39 800,00 грн.

Товар було оплачено позивачем, про свідчить наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень: №594 від 18.08.2014р. на суму 258 700,00 грн., №824 від 20.10.2014р. на суму 39 800,00 грн. та №826 від 20.10.2015р. на суму 795 000,00 грн.

Як стверджує позивач, поставка товару на суму в розмірі 39 800,00 грн. за Актам прийому поставленого товару №3 від 14.10.2014р. була поставлена з порушенням строку передбаченого п. 5.1. Договору, у зв'язку з чим позивачем була нарахована відповідачу пеня, про стягнення якої він звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 662 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. та п. 5.1. Договору, обов'язок відповідача щодо поставки всього товару на загальну суму в розмірі 995 000,00 грн. повинен був бути виконаний останнім в строк не пізніше 01.10.2014р., тобто до 01.10.2014р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка відповідачем частини замовленого позивачем товару на суму в розмірі 39 800,00 грн. за Актом прийому поставленого товару №3 від 14.10.2014р. відбулась вже після 01.10.2014р., тобто з порушенням строку, передбаченого умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідачем неналежним чином виконано своє зобов'язання за Договором, а саме порушено строки поставки товару на суму в розмірі 39 800,00 грн. в період з 02.10.2014р. по 14.10.2014р.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за порушення строків постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2., 2.4. та 5.1. цього Договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений в позовній заяві розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 479,76 грн. в справі №910/27759/15 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/27759/14 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми пені в розмірі 479,76 грн.

Судовій збір позивача в розмірі 1 218,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірфарт» (код ЄДРПОУ 38013566, адреса: 02160, м. Київ, Дніпровський район, проспект Возз'єднання, 7-А, офіс 526 В) на користь Військової частини А0215 (код ЄДРПОУ 24981451, адреса: 21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105) суму пені в розмірі 479,76 грн. (чотириста сімдесят дев'ять гривень 76 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2015р.

Суддя С.М. Морозов