Ухвала

від 26.11.2015 по справі 910/21139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26.11.2015Справа №910/21139/15

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» пророз'яснення рішення у справі №910/21139/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» простягнення 533 121,52 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін: від позивача:Снігур Д.С. (дов. б/н від 29.09.2015) від відповідача:не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» про стягнення 533121,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2015 по справі №910/21139/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік» задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік» заборгованість у розмірі 461278,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 12690,80 грн., 3% річних у розмірі 2816,75 грн., пеню у розмірі 56335,16 грн. та судовий збір у розмірі 10662,44 грн.

16.11.2015 до загального відділу господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» надійшла заява про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2015, якою заявник просить роз'яснити:

- з якого дня відбулося прострочення оплати по зобов'язанню між сторонами?

- яким чином, з огляду на арешт майна і рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс», має бути забезпечене виконання грошового зобов'язання з боку відповідача?

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 розгляд заяви призначено на 26.11.2015.

Представник позивача в судове засідання 26.11.2015 з'явився, проти задоволення заяви заперечує.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, в судове засідання 26.11.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» про роз'яснення рішення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Роз'яснення рішення, ухвали - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта.

Отже, роз'яснення рішення, ухвали - це викладення рішення, ухвали у більш ясній і зрозумілій формі.

При цьому, роз'яснюючи рішення, ухвалу, господарський суд не вправі змінювати зміст рішення, ухвали, тобто не має права змінювати:

- відомостей, викладених у рішенні відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України;

- відомостей, викладених в ухвалі відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз'яснення рішення, ухвали, слід виходити з приписів ст. ст. 84, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту рішення, ухвали.

Зокрема, відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому:

1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення;

2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);

3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказують, зокрема: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення та найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна).

Згідно з п. 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» роз'яснення рішення або виправлення в ньому описок чи арифметичних помилок здійснюється тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, про які йдеться в абзаці першому пункту 13 цієї постанови.

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення , або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» вказує на відсутність у тексті рішення суду посилання на докази та обставини, що доводять встановлені судом висновки.

Дослідивши матеріали справи, а також зміст поданої заяви, суд доходить висновку про те, що заявником фактично порушується питання про внесення до рішення нових фактичних даних, а також роз'яснення мотивів прийняття рішення.

При цьому з тексту вказаного рішення випливає, що воно викладене чітко і зрозуміло та відповідає положенням ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Також заявником викладено вимогу про роз'яснення порядку забезпечення «виконання грошового зобов'язання з боку відповідача», що взагалі не стосується питання чіткості та зрозумілості судового рішення.

Порядок виконання рішення, ухвали, постанови врегульовано розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частинами 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

Згідно із ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Отже, приписами ст. 34 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 89 Господарського процесуального кодексу України передбачено конкретні випадки, за яких суд надає роз'яснення стороні або державному виконавцю.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ні нормами Господарського процесуального кодексу України, ні нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено роз'яснення господарським судом порядку виконання рішень .

Отже, з урахуванням вищевикладеного заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/21139/15 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/21139/15 відмовити.

Суддя В.О. Демидов